Ухвала суду № 26949550, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/38164/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, третя особа - Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт") звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Слов'янської ОДПІ), третя особа -Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька (далі -ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року позов ДП "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу Слов'янської ОДПІ задоволено частково, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року скасовано. У задоволені позовних вимог ДП "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДП "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд заяви проведено в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДП «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт»10.03.2000 року зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 30708792, знаходиться на податковому обліку Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції. Згідно Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 19 грудня 2066 року, позивач є санаторно-курортним закладом, здійснює виробничу, науково-дослідну, торгівельну та іншу господарську діяльність .

Слов'янською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та правомірності нарахування податку на прибуток за 1 кв. 2010 року та податку на додану вартість з підприємством ТОВ «ІК «Ремист»за березень 2010 року, за результатами чого складено акт №6086/23-3-30708792 від 06.09.2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002632341 від 17 вересня 2010 року та №0002642341/0 від 17 вересня 2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який регулює дані відносини є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Відповідно до п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку на прибуток підприємств є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

23 квітня 2010 року Дочірнє підприємство «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт»було надано до відповідача податкову декларацію з податку з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та декларацію з ПДВ за березень 2010 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що між ДП «Санаторно - курортним реабілітаційним центром «Слов'янський курорт»та ТОВ «ІК «Ремист»було укладено договори №01/02-10 від 01.02.2010 року, №02/03-10 від 02.02.2010 року на проведення підрядних робіт (ремонту номеру №123, 808, 521, 338 санаторію «Ювілейний»та кладової блоку їдальні санаторію «Слов'янський») термін виконання яких до 19.03.2010 року, загальна вартість - 90367,20 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України №996).

Відповідно до ст. 1 Закону України №996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 Закону України №996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством., а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виконання сторонами умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи та виданими ТОВ «ІК «Ремист»- податковими накладними по ремонту приміщення кладової блоку їдальні санаторію «Слов'янський».

Позивач, на підставі пункту 11.4 вищезазначених договорів розрахувався з «ІК «Ремист»за виконані роботи, шляхом надання у березні та квітні 2010 року санаторно-курортних путівок до здравиці Слов'янського курорту на загальну суму 91130 грн.

Отримані від ТОВ «ІК»Ремист»податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2009 року.

Тобто, позивачем здійснено розрахунки за договорами підряду, на всю суму наданих послуг, що також підтверджується актом проведення звіряння розрахунків між ДП СКРЦ «Слов'янський курорт»та ТОВ «ІК «Ремист».

Ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

П. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з урахуванням приписів ст. 180 Господарського кодексу України, та того факту, що умови договорів №01/02-10 від 01.02.2010 року та №02/03-10 від 02.02.2010 року на проведення підрядних робіт виконані, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується нікчемності договорів на проведення підрядних робіт №01/02-10 від 01.02.2010 року, № 02/03-10 від 02.02.2010 року суд першої інстанції вірно зазначив, що ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ст. 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України свідчили про нікчемність правочинів - договорів на проведення підрядних робіт №01/02-10 від 01.02.2010 року та №02/03-10 від 02.02.2010 року, також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (далі - Закон України «Про ПДВ»).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про ПДВ» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» в редакції, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що господарські операції з проведення підрядних робіт, згідно з договорами №01/02-10 від 01.02.2010 року та №02/03-10 від 02.02.2010 року були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року -скасувати.

Залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров