Ухвала суду № 26947577, 25.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р.Справа № 2-а/1570/58/11

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури -Вербовщука С.Г.;

від позивача -Васильєва П.П.;

від апелянта -Азарніної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року по справі за позовом Спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю Прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року Спільне українсько-англійське підприємство"Панком-Юн" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю Прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на підставі акту перевірки № 668/16-1/22447150/37 від 16.11.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень-липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року та 01.06.2010 року по 31.06.2010року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були винесені податкові повідомлення рішення від 02.12.2010 року № 0001061610/0 про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 14449924грн. та від 02.12.2010 року № 0001071610/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19388141 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9694071 грн. У зв'язку з тим, що висновки акту та податкові повідомлення-рішення на думку позивача були незаконними та необґрунтованими, він просив зобов'язати надати відповідача відповідні висновки щодо бюджетного відшкодування та стягнути відповідну суму бюджетного відшкодування з державного бюджету.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року позов Спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 02.12.2010 року № 0001061610/0, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 02.12.2010 року № 0001071610/0, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі. Зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі надати Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновки про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Прокуратура Одеської області в апеляційних скаргах зазначають про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянти вважають, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду клопотання спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" про відмову від частини позовних вимог задоволено, прийнята відмова спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" від частині позовних вимог, а саме:

- зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі надати Головному управлінню Держказначейства України в Одеській області висновки про суми відшкодування ПДВ у розмірі 11 158 660 грн. за квітень 2010р. та у розмірі 725 65 грн. за червень 2010р.;

- стягнення з державного бюджету України на користь СП «Панком-Юн»бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 11 884 225 грн., у т.ч. 11 158 660 грн. за квітень 2010р. та 725 565 грн. за червень 2010р., постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року в цій частині визнана нечинною, провадження по справі в частині цих позовних вимог закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Спільне українсько-англійське підприємство «Панком-Юн»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.205, т.1) та знаходиться на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності за КВЕД позивача є оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, виробництво ізольованого проводу та кабелю, будування та ремонт суден (а.с.206, т.1).

На підставі направлення від 19.10.2010 року № 414/10/16-1 фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень-липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року та 01.06.2010 року по 31.06.2010року, за результатами якої був складений та підписаний акт перевірки № 668/16-1/22447150/37 від 16.11.2010 року (а.с.18-39, т.1). Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшено позивачу суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 25.1).

Позивачем було надано на адресу відповідача письмові заперечення на акт перевірки (а.с.40-54, т.1), які були розглянуті відповідачем та відповіддю від 29.11.2010 року № 39073/10/16-150 (а.с.55-61, т.1) повідомлено позивача про залишення акту перевірки без змін.

На підставі вказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були винесені податкові повідомлення рішення від 02.12.2010 року № 0001061610/0 про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 14449924 грн. та від 02.12.2010 року № 0001071610/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19388141 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9694071 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

За спірний період контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, та надані податкові накладні були належним чином оформлені.

У періоді, що перевірявся, закуповувалась позивачем сировина (мідні аноди) у підприємства ВП «Панком-Мет» ТОВ за договором № 01/01-10 АН від 01.01.2010р.

При здійснення поставок підприємствами у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»складались відповідні первинні документи (видаткові накладні), у яких зазначались всі реквізити, перелічені у ч. 2 названої статті Закону та які були надані позивачем під час перевірки представникам ДПІ.

Як зазначалося вище, у відповідності до вимог п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що був чинним у той час), всі операції по придбанню позивачем мідних анодів були підтверджені також належно складеними податковими накладними. Ці документи у повному обсязі надавались як перевіряючим під час податкової перевірки, так і до суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Окрім того, рішенням господарського суду Одеської області по справі № 35/17-2668-2011 за позовом ВП «Панком-Мет»ТОВ до СП «Панком-Юн»про стягнення грошових коштів було встановлено, що за договором № 01/01-10 АН від 01.01.2010р. підприємство ВП «Панком-Мет»ТОВ фактично поставило, а позивач отримав мідні аноди у кількості, що відповідає даним бухгалтерського та податкового обліку підприємства. Зазначене рішення набрало законної сили, про що свідчить судовий наказ, виданий 16.09.2011р. про примусове виконання цього рішення.

Брухт чорних металів закуповувався позивачем у підприємства ВП «Панком-Мет»ТОВ за договором № 02/01-10L від 02.01.2010р.

Операції з металобрухтом є ліцензованим видом діяльності (ст. 4 Закону України «Про металобрухт»): Позивач і підприємство ВП «Панком-Мет»ТОВ мають відповідні ліцензії.

Згідно вимог п. 2.6. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених спільним наказом Держпідприємництва та Мінпромполітики від 23.10.2007р. № 127/595 (були чинними у той період) приймання Позивачем металобрухту від ВП «Панком-Мет»ТОВ оформлювалось, окрім видаткових накладних, також актами приймання металів чорних (вторинних).

Згідно ж вимог ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови»(обов'язок виконання цього стандарту встановлено п. 2.9. зазначених Ліцензійних умов) кожна партія металобрухту супроводжувалась паспортом та посвідченням про вибухонебезпечність та радіаційну безпечність брухту чорних металів.

Таки чином кожна господарська операція з купівлі брухту чорних металів оформлювалась:

- видатковою накладною,

- актом приймання металів чорних (вторинних),

- паспортом,

- посвідченням про вибухонебезпечність та радіаційну безпечність брухту чорних металів,

- податковою накладною.

Всі ці документи щодо всіх поставок, які мали місце у періоді, що перевірявся, були у повному обсязі надані перевіряючим під час перевірки.

Окрім того, рішенням господарського суду Одеської області по справі № 12/17-2718-2011 за позовом ВП «Панком-Мет»ТОВ до СП «Панком-Юн»про стягнення грошових коштів було встановлено, що за договором № 02/01-10Ь від 02.01.2010р. підприємство ВП «Панком-Мет»ТОВ фактично поставило на адресу Позивача брухт металів у відображеній підприємством кількості. Це рішення також набрало законної сили, про що свідчить судовий наказ, виданий 23.08.2011р. про примусове виконання цього рішення.

Таким чином, суд першої інстанції, всебічно та повно дослідивши обставини справи, правильно встановив, що господарські операції між позивачем та підприємством ВП «Панком-Мет»ТОВ відповідають вимогам чинного законодавства, дійсно мали місце, товар за операціями фактично поставлявся, а податковий кредит Позивача за наслідками цих операцій сформовано обґрунтовано.

Щодо порушення податкових зобов'язань пов'язаних з орендними правовідносинами на думку апелянтів при відсутності у договорі та додатках до нього калькуляції собівартості орендної плати наймач (СП «Панком-Юн») не мав права відносити суми сплаченого (нарахованого) у складі орендної плати податку на додану вартість до складу податкового кредиту з ПДВ.

Судова колегія зазначені доводи не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та підприємством ВП «Панком-Мет»ТОВ у періоді, що перевірявся, діяв договір піднайму нежитлових приміщень від 01.01.2009р., за яким ВП «Панком-Мет»ТОВ передав, а Позивач прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 430 кв.м. на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 44.

За діючим в Україні на момент укладання договору оренди відсутнє зобов'язання сторін договору найму складати калькуляцію собівартості орендної плати (чи якимось іншим чином обґрунтовувати її розмір). За змістом ч.3 ст.774, ч.1 ст.762, ч.1 ст.632 ЦК України розмір орендної плати встановлюється у договорі за погодженням сторін і не потребує якогось додаткового обґрунтування.

Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Держбуду України від 06.03.2002р. № 47, до яких апелює СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі являються з одного боку є лише рекомендаціями і не зобов'язують жодних суб'єктів в обов'язковому порядку здійснювати калькуляцію собівартості, з другого боку вони рекомендовані лише підприємствам і організаціям житлово-комунального господарства, тоді як за договором піднайму від 01.01.2009р. в оренду були передані нежитлові приміщення, які не мають жодного відношення до житлово-комунального господарства.

Господарські операції, які полягали у використанні підприємством орендованих нежитлових приміщень по вказаному договору, були зафіксовані відповідними актами наданих послуг та податковими накладними, до яких у апелянтів немає жодних зауважень. Ці первинні документи були у повному обсязі надані перевіряючим та вивчались судом першої інстанції під час розгляду справи. Жодних сумнівів щодо відповідності розміру орендної плати рівню звичайний цін посадовими особами податкового органу також не висловлювалось.

Таким чином, відсутність калькуляції собівартості орендної плати не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, сформований за результатами піднайму нежитлових приміщень.

Також в Акті перевірки та в апеляційній скарзі СПДІ по роботі з ВПП у м. Одесі зазначає, що позивач безпідставно включив суму ПДВ до складу податкового кредиту, без наявності підтверджуючих документів: актів виконаних послуг зв'язку та виписок (розшифровок) у розрізі напрямків та вартості телефонних дзвінків, телефонних номерів по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Телеком», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Комстар-Україна», ТОВ «ЦСС», ВАТ «Фарлем-Інвест», ПАТ «МТС Україна», ТОВ «Мірател».

Твердження про відсутність актів виконаних робіт (наданих послуг) спростовується доданими до матеріалів справи доказами. Так, з матеріалів справи вбачається, що за кожною отриманою телекомунікаційною послугою є в наявності: договір, податкова накладна та акт виконаних робіт (наданих послуг) (по певним телекомунікаційним послугам акт складався як окремий документ, а по іншим - був частиною рахунку на оплату (в рахунку зазначено, що він одночасно є актом виконаних робіт)).

Що ж до відсутності виписок (розшифровок) у розрізі напрямів та вартості телефонних дзвінків та телефонних номерів, то значна частина телекомунікаційних послуг, які надавали позивачу вищеназвані підприємства, не є послугами телефонного зв'язку, а тому жодних виписок (розшифровок) по напрямам телефонних дзвінків по ним взагалі не може бути. Так серед переліку наданих телекомунікаційних послуг є: реєстрація та підтримання доменного імені, взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, доступ до мережі Інтернет, технічне обслуговування оптичного волоконного каналу передачі даних тощо.

Таким чином, позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищеназваним постачальникам телекомунікаційних послуг і жодного порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4. та підп. 7.5.1. п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»немає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року, оскільки дійсно Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок бюджетного відшкодування з ПДВ органом Державного казначейства України на підставі висновку податкового органу протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. На час розгляду справи суду не надані докази того, що Головне управління Державного казначейства в Одеській області отримало висновок податного органу та не виконало своїх обов'язків щодо перерахування коштів позивачу.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянтів, оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків , зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянтів.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Прокуратури Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2010р. №0001061610/0 та від 02.12.2012р. № 0001071610/0, які були винесені СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.10.2012 року.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.