Постанова № 26947301, 26.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р.Справа № 2а-777/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (надалі -ТОВ "Торгсервіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0001382301 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 150992грн. та нарахування штрафної санкції в сумі 1грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.07.2012р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.01.2012р. по 27.01.2012р. посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торгсервіс" з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Маркет-Холдінг" у лютому - червні 2011року, за наслідками якої складено акт від 01.02.2012р. № 383/23-2/23133206. /т.1 а.с.9-28/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: ч. 1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у березні-червні 2011 року на суму ПДВ 466932,86грн., в результаті чого занижено ПДВ на суму 150992грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001382301 від 16.02.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 150993грн. застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1грн. /т.1 а.с.31/

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова колегія вважає не вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як у контрагента позивача податковою встановлено відсутність в фінансово-господарської діяльності фактів передачі та постачання товарів (послуг); неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення господарських операцій; здійснення правовідносин з підприємствами створеними фізичними особами без мети використання підприємств у господарської діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, безтоварність господарських операцій, їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

ДПІ та суду не надані документи на підтвердження організації та здійснення робіт щодо контролювання якості нафтопродуктів під час приймання, зберігання, транспортування та відпуску товару, не надано накладних, шляхових листів, паспортів якості продукції, сертифікатів відповідності, актів прийому передачі нафтопродуктів, приймання нафтопродуктів за якістю форми 14-НК.

За таких обставин спірні правочини з контрагентом, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг контрагента, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів вважає спірне податкове-повідомлення рішення обґрунтованим, оскільки наданими позивачем суду документами, не підтверджуються реальний характер здійснення господарських операцій саме з ПП «Маркет-Холдінг». Укладення та складання фіктивних договорів, видаткових накладних, актів прийому-передачі, свідчить лише про наявність у контрагента позивача печатки підприємства та за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні ПДВ.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись, ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012р. № 0001382301.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: