Ухвала суду № 26945985, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11214/11//2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідача -ТОВ «Арго-торгівельна мережа»Борисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В. Ткача С.С. Маковій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа»Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»про визнання недійсним договору № 811/1 від 08.11.2010 та стягнення заборгованості в розмірі 5 389 068,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа»Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»в якому просила визнати недійсним договір № 811/1 від 08.11.2010 укладений між відповідачами на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути заборгованість в розмірі 5 389 068,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РТЛ Україна»за період з 01.10.2010 по 30.11.2010.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 708/23-9/32249009 від 16.06.2011, яким зафіксовано порушення ТОВ «Арго-торгівельна мережа»положень пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 750 869,00 грн. в т.ч. по періодах: жовтень 2010 року -898 886,00 грн., листопад 2010 року -1 851 983,00 грн.

Крім цього, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено аналіз Бази даних АРМ «Систематизоване автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»в ході якого встановлено, що основним постачальником ТОВ «РТЛ Україна»в період з 01.10.2010 по 30.11.2010 є ТОВ «Агропрайд», актом перевірки якого № 601/23-2/35870453 від 03.03.2011 встановлено нікчемність угод з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, а саме: з ТОВ «РА «Луар-Медіа Студія», ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «ФМП Лак», ТОВ «Інтекс Медіа Груп», ТОВ «СВС Плюс», ТОВ «Будінвест-Сервіс 22», ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», ТОВ «БК ЮСГ».

Підставами для висновків про нікчемність угод ТОВ «РТЛ Україна» з вищезазначеними контрагентами стали використання контрагентами у якості керівників підставних осіб, фіктивність підписів у документах фінансової звітності, відсутність необхідних умов, основних фондів, персоналу для ведення господарської діяльності, тощо.

Також представником ДПІ у Печерському районі міста Києва зазначено, що ТОВ «Арго-торгівельна мережа»не могло отримати від ТОВ «РТЛ Україна»будь-який товар, оскільки не підтверджено його фактичне переміщення, виробництво та зберігання, а також фізично неможливо за такий короткий час здійснити дані господарські операції між значною кількістю постачальників товару.

Враховуючи вищезазначене, ДПІ у Печерському районі міста Києва вважає, що господарські зобов'язання за договором, укладеним між ТОВ «Арго-торгівельна мережа»та ТОВ «РТЛ Україна»не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором і просить на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України визнати даний договір недійсним.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Порядок визнання правочину недійсним регулюється Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов'язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Арго-торгівельна мережа»та ТОВ «РТЛ Україна»08.11.2010 укладено договір поставки товару № 811/1, за умовами якого ТОВ «РТЛ Україна»зобов'язувалося передати у власність ТОВ «Арго-торгівельна мережа»визначений цим договором товар (згідно специфікації одяг, взуття, аксесуари), а ТОВ «Арго-торгівельна мережа»зобов'язувалось прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Арго-торгівельна мережа»здійснено повну оплату товару на загальну суму 2 694 534,0 грн., а ТОВ «РТЛ Україна»виписано податкові накладні.

Разом з тим, представником ТОВ «Арго-торгівельна мережа»зазначено, що оскаржуваний договір поставки відповідає його напрямку господарської діяльності, а витрати, які враховувалися для визначення об'єкта оподаткування, визначено на підставі первинних фінансових документів, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, оскаржуваний договір є дійсним та спрямованим на настання реальних правових наслідків, а підстав для визнання його нікчемним взагалі немає.

На спростування доводів позивача щодо не підтвердження факту переміщення товару, представником ТОВ «Арго-торгівельна мережа»надано копію договору оренди нежитлових приміщень № 140-07/09 від 31.09.2009, відповідно до якого ТОВ «Агро-торгівельна мережа» орендує з 01.08.2009 по 30.06.2012 нежитлові приміщення загальною площею 2 174,9 м.кв. для використання під склад та офіс, куди було здійснено поставку товару відповідно до договору поставки № 811/1 від 08.11.2010 та на підтвердження факту поставки товару ТОВ «Арго-торгівельна мережа»надано копії видаткових накладних, копії специфікації товару та копії платіжних доручень.

Податковим органом не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли взаємовідносини між відповідачами не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання відповідачами договору, на якому ґрунтуються їх взаємовідносини, а також під час здійснення господарських операцій, установчі документи відповідачів недійсними не визнані та не оспорені в судовому порядку, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювались факти фіктивного підприємництва, які охоплюються ст. 205 КК України, позивачем не надано.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визнання договору поставки № 811/1 від 08.11.2010, укладеного між ТОВ «РТЛ Україна»та ТОВ «Арго-торгівельна мережа»недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено, що оскаржуваний договір є недійсним і не доведено правових підстав для стягнення з відповідачів коштів, отриманих за цим договором, а відтак, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.