Постанова № 26945361, 23.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 5021/1301/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Білоусова Я.О.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

апелянта -Терещенко Н.О. (копія дов.№1809/09-17 від 26.12.2011р.),

боржника -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі (вх.№3045С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року по справі №5021/1301/12 (суддя Костенко Л.А.),

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі,

до Приватного підприємства "Виробнича фірма "Будкомплект" (42001, м. Ромни, вул. Горького, б. 152А/7; код 37138026)

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13 вересня 2012 року у справі №5021/1301/12 (суддя Костенко Л.А.) провадження у справі № 5021/1301/12 припинено (а.с.64-а.с.65).

УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі з ухвалою місцевого господарського суду не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року у справі №5021/1301/12 про припинення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Виробнича фірма "Будкомплект"скасувати та повернути справу на новий розгляд.

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просить суд скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 13 вересня 2012 року у справі №5021/1301/12.

У судове засідання представник боржника не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. про прийняття апеляційної скарги до провадження. Дана ухвала, направлена на адресу ПП «ВФ Буд- комплект»повернулась до суду із позначкою "Укрпошти"" «за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та оскільки явка в судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження явку представників судом обов'язковою визнано не було.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вислухавши пояснення апелянта, перевіривши оскаржуваний судовий акт щодо вірного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2012 року ініціюючий кредитор, Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі звернувся до господарського суду Сумської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Виробнича фірма «Будкомплект»»в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство обґрунтована тим, що керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, та вказує, що станом на дату подання заяви заборгованість боржника зі сплати страхових внесків та єдиного соціального внеску перед Управлінням складає 24134,27 грн. (а.с.2-а.с.3).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області 31 серпня 2012 року було порушено провадження у справі №5021/1301/12 про банкрутство ПП Виробнича фірма «Будкомплект», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(а.с.1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13 вересня 2012 року у справі №5021/1301/12 (суддя Костенко Л.А.) провадження у справі № 5021/1301/12 припинено (а.с.64-а.с.65).

Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.2 ГПК України та ч.2 ст.6 Закону про банкрутство господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону.

Згідно частини 3 статті 6 (надалі Закон) справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до 1 ст. 52 Закону про банкрутство, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за змістом ч.3 ст.6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Статтею 7 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт не вживав заходів до отримання заборгованості, зокрема, не надсилав запити до ВДВС щодо стягнення сум заборгованості за рішеннями Сумського окружного адміністративного суду в примусовому порядку, а також запити про наявність чи відсутність коштів на рахунках боржника.

Крім того, апелянтом в порушення вимог ст.7 Закону про банкрутство до заяви про порушення справи про банкрутство не надано копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Абзац шостий статті 1 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства передбачається обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з копії Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.07.2012 року в графі «дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії»зазначено: «13.06.2012, 16311430001000723, Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою»(а.с.32).

Відповідно до статей 32-43 ГПК України доказами у справі, що розглядається господарським судом, є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному Законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й за перечення сторін, а також інші обставини, які мають зна чення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, в тому числі, письмовими дока зами. Довідка чи витяг з ЄДР є одним із письмових доказів, документом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У справі про банкрутство, із точки зору правила належності доказів, ві домості з ЄДР, разом з іншими доказами, що вказують на відсутність керівних органів за адресою реєстрації та/або вказують на відсутність господарської діяльності, тощо, є належними, оскільки підтверджують, чи спростовують твердження заявника про припинення боржником підпри ємницької діяльності чи порушення вимог законодавства щодо місцезнаходження керівного органу.

Факт, який підтверджується документом із ЄДР, вва жається достовірним. В той же час, цей факт відповідно до процесуального законодавства не є преюдиціальним (безспірним, беззаперечним, таким, що не підлягає дока зуванню), оскільки він установлюється не господарським чи іншим судом при розгляді цивільної чи господарської справи та не іншим органом, який вирішує господарські спори. Таким чином, відповідно до ст. 35 ГПК України сторона, яка посилається на факти, що містяться в ЄДР, не звільняється від необхідності, їх доказування.

До того ж витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у даному випадку є допустимим доказом, який застосовується для встановлення обставин справи у сукупності з іншими доказами і є підставою для порушення справи про банкрутство.

Слід також зазначити, що ніякі докази, в тому числі, і відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції посилається на ведення боржником підприємницької діяльності, що вбачається з копії податкової декларації на прибуток №904638699, яку боржник 06.08.2012р. подав до Роменської ОДПІ.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив наявність підприємницької діяльності боржника на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Судова колегія зазначає, що дослідження цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі в порядку ст. 52 Закону.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

Вказане свідчить, що місцевий господарський суд цілком обґрунтовано у відповідності до норм чинного законодавства на підставі ст.40, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.80 ГПК України, припинив провадження у справі №5021/1301/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Сумської області від 13.09.2012р. у справі №5021/1301/12 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.80, ст.85, ст.99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, ст.40, ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 13.09.2012р. у справі №5021/1301/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.