Рішення № 26945027, 18.10.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року справа № 5020-599/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

(вул. Хрустальова,44, м. Севастополь, 99040)

до Військової частини А 1668

(вул. Курганна, 17 , м. Севастополь, 99029)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська

(вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040)

про стягнення заборгованості у розмірі 34 652,95 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Бойко А.Ф., довіреність №19/0/2-12 від 03.01.2012;

відповідача - Канатніков М.Є., довіреність № 4205 від 18.10.2012;

третьої особи -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення 44 604,34 грн, з яких: 38 691,25 грн заборгованості за активну електроенергію, 4 265,55 грн - пеня, 830,29 грн - 3% річних, 817,25 грн - збитки від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням належним чином умов договору №2062 від 27.12.2003 з посиланням на статті 193, 275-277 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 548, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтю 26 Закону України "Про електроенергетику", Порядок постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2005. №473, Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ від 31.07.96 №28, в редакції від 17.10.2005 №910.

Ухвалою від 31.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду суддею Альошиною С.М. та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 30.07.2012 в порядку частини першої статті 24 Господарського процесуального кодексу України суд замінив неналежного відповідача -Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську належним відповідачем -Військова частина

А 1668.

Цією ж ухвалою суд, керуючись статтею 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську.

Судом в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 18.06.2012 по 11.07.2012, з 23.07.2012 по 30.07.2012.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №206 від 03.09.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа № 5020-599/2012 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 03.09.2012 справа прийнята до провадження суддею Єфременко О.О. та призначена до розгляду.

В ході судового розгляду позивач звернувся до суду із клопотанням від 04.09.2012 в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із проведенням перерахунку суми заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 34652,92 грн, з яких: 30699,05 грн - заборгованості за активну електричну енергію, 2971,38 грн -пені, 619,28 грн -3% річних, 363,21 грн -інфляційні витрати (арк.с. 109).

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог, відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити з тих підстав, що при підписанні договору був складений протокол розбіжностей, умовами якого передбачено, що за надану позивачем та отриману відповідачем активну електричну енергію, як розпорядник бюджету Міністерства оборони України, сплачує 9 ОМІС ВМС України (правонаступником якої є Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська).

Крім того, представник відповідача наполягав, що кошторисом Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку на 2012 рік витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв не передбачені (арк.с. 128-129).

Третя особа явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце судового розгляду повідомлена своєчасно та належним чином.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2003 між Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постачальник) та Севастопольським зональним відділом військової служби охорони правопорядку (Споживач) було укладено договір № 2062 (далі - Договір) на постачання електричної енергії згідно умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно умов даного договору та додатків до нього. Даний договір погоджений та підписаний також третьою особою, яка не є стороною договору, 9 ОМІС ВМС України, правонаступником якої є Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська.

Згідно пункту 2.2.3 Договору передбачено обов`язок споживача щомісячно надавати постачальнику звіт про об`єм поставленої електроенергії за розрахунковий період.

Пунктом 2.2.4 Договору закріплено також обов`язок споживача сплачувати постачальнику вартість електричної енергії відповідно з умовами Додатку №3 та №4, згідно з умовами, обумовленими в розділі 8 даного договору тобто, розрахунковим вважається період з 20 календарного числа минулого місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 2.2.5 Договору споживач зобов'язаний призводити сплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з Додатком №8 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії»відповідно до виставлених рахунків.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає Постачальнику дані про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 -"Об'єми постачання електричної енергії споживача та субспоживача"). У випадку ненадання таких даних, Постачальник самостійно визначає об'єми поставки електроенергії та величини потужності, що споживається, на рівні об'ємів оплаченої електроенергії у відповідних періодах поточного року.

Згідно з пунктом 8.1 Договору розрахунковим вважається період з 20 календарного числа місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. У випадку перерахування Споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок Постачальника, Постачальник зобов'язаний повернути ці кошти за заявою Споживача чи самостійно у триденний строк з дня їх отримання.

За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.

Усі рахунки на оплату електричної енергії повинні оплачуватися Споживачем на протязі 5-ти банківських днів з дня виписування рахунку.

Відповідно до пункту 8.3 Договору Споживач щомісячно 20 числа надає Постачальнику звіт про об'єми поставленої електроенергії за розрахунковий період за формою, передбаченою у Додатку №6 "Звіт про об'єми поставки електроенергії за розрахунковий період". У випадку, якщо дата надання звіту приходиться на святковий день, звіт надається протягом першого робочого дня після встановленої дати.

Згідно з пунктом 8.4 Договору Споживач здійснює оплату спожитої електроенергії плановими платежами. Строк остаточного розрахунку -25 число календарного місяця. Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом помноження діючого в розрахунковому періоді рівня тарифу на об'єм електроенергії, заявлений на поточний розрахунковий період з урахуванням проценту планового платежу.

Пунктом 8.5. Договору встановлено, що у відповідності з фактичним об'ємом споживання електроенергії Постачальник визначає величину необхідної доплати у випадку перевищення фактичного об'єму над заявленим та виписує Споживачу рахунок для проведення остаточного розрахунку.

Положеннями розділу 10 даного договору, зокрема, пунктом 10.5 сторони погодили, що у всьому іншому, що не передбачено даним договором, сторони керуються чинними Правилами користування електричною енергією та чинним законодавством України.

Згідно частини другої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договору на постачання енергії.

У відповідності до Директиви Міністра оборони України від 30.07.2011 № Д-322/1/06 з 29.02.2012 Севастопольський зональний відділ військової служби охорони правопорядку переформовано у Військову частину А 1668, яка згідно вимог вказаної директиви визнана правонаступником Севастопольського зонального відділу військової служби охорони правопорядку (арк.с. 131).

На підставі показань розрахункових приборів обліку, які надає Споживач, призводилось нарахування за спожиту електроенергію та виставлялися відповідні рахунки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за даним договором перед відповідачем та своєчасно поставляв електроенергію та виставляв рахунки на оплату спожитої активної електроенергії, але відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі здійснював оплату виставлених йому рахунків, в зв`язку з чим, має борг перед позивачем за активну електроенергію за період з 20.06.2011 по 07.05.2012 в розмірі 30699,05 грн.

Доказів сплати суми основного боргу в розмірі 30699,05 грн, відповідачем суду не надано.

Проте, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати за спожиту активну електроенергію виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Положеннями статті 26 Закону України «Про електроенергетику»визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами складення сторонами протоколу розбіжностей до договору №2062 від 27.12.2003, на який посилається відповідач у запереченнях на позов, сторонами 27.12.2003 був підписаний протокол узгодження розбіжностей до договору, в якому, зокрема, пункт 2.2.4 викладений у редакції Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (арк. с. 137-141).

Крім того, додаткові угоди до договору № 2062 від 27.12.2003, укладені та підписані сторонами та «Платником»- Севастопольською КЄЧ морською 15.08.2005 та 07.10.2011, стосуються внесення відповідних змін до пунктів 4.2.2, 5.1, 5.2, абзацу 1 пункту 5.3, абзацу 2 пункту 5.4, пункту 6.1.3, пункту 8.2 Договору та не змінюють обов'язок саме споживача своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої активної електричної енергії.

Таким чином, саме споживач повинен сплачувати Публічному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" вартість спожитої електроенергії та здійснювати усі необхідні платежі відповідно до умов Договору.

Поряд з цим, рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.08.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 28.09.2011 у справі № 5020-1094/2011 з Севастопольського зонального відділу військової служби охорони правопорядку на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" стягнута сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію по договору № 2062 від 27.12.2003 за період з 18.12.2009 по 20.05.2011.

Положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що з Військової частини А 1668, як правонаступника Севастопольського зонального відділу військової служби охорони правопорядку, на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" підлягає стягненню сума заборгованості за активну електричну енергію у сумі 30699,05 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у разі несвоєчасної оплати платежів за Договором Постачальник призводить нарахування Споживачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення платежу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені за період з 20.06.2011 по 07.05.2012 в розмірі 2 971,38 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 619,28 грн та інфляційні витрати в розмірі 363,21 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат за період з 20.06.2011 по 07.05.2012, визнав їх вірними.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34652,92 грн, з яких: 30699,05 грн - заборгованості за отриману активну електричну енергію, 2971,38 грн -пеня, 619,28 грн -3% річних, 363,21 грн -інфляційні витрати.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 1668 (99011, м. Севастополь, вул. Курганна, 17, код ЄДРПОУ 22994596, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,44) на рахунок зі спеціальним режимом використання №26031303351907, МФО 324805, код ЄДРПОУ 05471081, в ТОБО №10011/0267, філія Кримського республіканського управління ПАТ «Державний ощадний банк» заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 30699,05 грн.

3. Стягнути з Військової частини А 1668 (99011, м. Севастополь, вул. Курганна, 17, код ЄДРПОУ 22994596, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,44) на р/р №260073537, МФО 300506, код ЄДРПОУ 05471081, в ВАТ «Перший інвестиційний банк» пеню у розмірі 2971,38 грн, 3% річних у розмірі 619,28 грн; інфляційні втрати у розмірі 363,21 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2012.

СуддяпідписО.О. Єфременко