Постанова № 26942586, 08.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 р. № 2а-3217/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дем"яновського Г.С.

при секретарі Бугарі Д.Р.

з участю представників : позивача Олексів Н.М.,відповідача Яцук Г.М.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Верігос» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Верігос»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області ДПС , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2012 року за № 0000082321 та № 0000072321.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач без достатніх на те підстав прийшов до висновку про нікчемний характер господарських відносин позивача з ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр», однак такі відносини мали реальний характер та підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Судом замінено відповідача - ДПІ у Миколаївському районі Львівської області на Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Миколаївському районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Егеста»за лютий 2011 року та ТзОВ «Металбуд Центр»за травень, червень та липень 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 3/230/35898636 від 10.01.2012 року. Відповідно до даного акта відповідачем зазначається про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 100 568,00 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 76 381,00 грн., в тому числі: лютий 2011 року на суму 20 000,00 грн., травень 2011 року на суму 11 518,00 грн., липень 2011 року на суму 44 863,00 грн. Також стверджується про порушення вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр».

На підставі акта перевірки № 3/230/35898636 від 10.01.2012 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року за № 0000032321 та № 0000022321, якими позивачу відповідно визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 95 476,00 грн. (в т.ч. основний платіж -76 381 грн., штрафні санкції -19 095 грн.), а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24 187,00 грн. за липень 2011 року та визначено штрафні санкції у сумі 6 047 грн.

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку і рішенням ДПС у Львівській області № 2306/10/10-2005/203 від 24.02.2012 року, яке залишено без змін рішенням ДПС України № 5773/6110-2115 від 02.04.2012 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000032321 в частині 7878,25 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а також скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000022321 в частині 6 046,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій за завищення від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2011 року, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2012 року № 0000082321 та від 24 лютого 2012 року № 0000072321.

Згідно з податковим повідомленням -рішенням № 0000082321 від 24.02.2012 року, позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 87 597,75 грн. (в т.ч. основний платіж -76 381,00 грн., штрафні санкції -11 216,75 грн.), а згідно податкового повідомлення рішення № 0000072321 від 24.02.2012 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24 187,00 грн. за липень 2011 року.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи ПП «Верігос»зареєстровано Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області 18.08.2008 року, видами діяльності підприємства згідно довідки з ЄДРПОУ є оптова торгівля будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням, квітами та іншими рослинами, меблями, покриттям для підлоги та неелектричними побутовими приладами, посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення. 02.09.2008 року ПП «Верігос»зареєстрований платником податку на додану вартість про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100136770 від 02.09.2008 року.

Згідно наданих позивачем документів, а саме договору № 1 оренди нежитлових приміщень від 30.10.2010 року, додатку № 1 до цього договору, штатного розпису ПП «Верігос»за 2011 рік, вбачається, що для забезпечення здійснення господарської діяльності у періоді, який був охоплений перевіркою, позивач орендував нежитлові приміщення загальною площею 797,7 кв.м. за адресою: с. Муроване Пустомитівського району по вул. С.Стрільців. буд. 34, штат підприємства складався з 3 осіб, в тому числі з директора, заступника директора та бухгалтера.

Також позивачем надано договір оренди нежитлових приміщень №4 від 01 квітня 2010 року ,з якого вбачається, що позивач орендує нежитлове приміщення по вул. Поліській ,1 в м.Львові для розміщення офісного приміщення. Означене підтверджує факти підписання позивачем договорів ,акт прийнятих робіт та інших первинних документів в м.Львові.

В період, що перевірявся, позивач здійснював торгівлю декоративними виробами зі скла для оздоблення житла, а також пластмасовими горщиками для квітів. Зокрема, такий товар позивач закуповував у польських фірм - -«Interplast Plastik Produkts Sp.», «Polniks Spolka Javna Marek», «Don-Plast Sp.J», що підтверджується наявними в матеріалах справи контрактами № 02/11/2009 від 20.11.2009 року, № 01/05/2010 від 21.05.2010, № 01/06/2010 від 25.10.2010р., вантажно-митними деклараціями форми МД-2, міжнародними транспортними накладними (CMR), рахунками-фактурами. Вказані фірми поставляли ТМЦ на склад позивача ,де проводився складський облік про що свідчать відомості про рух товарів по складу , які відповідають данним постачальників.

В подальшому цей товар позивач реалізовував ТзОВ «Епіцентр К»та іншим окремим покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором поставки № 3999/10/10 від 08.09.2010 року, належно оформленими накладними та довіреностями на отримання цінностей, які також оформлені у відповідності до вимог бухгалтерського обліку.

За умовами договору поставки № 3999/10/10 від 08.09.2010 року, укладеного між ПП «Верігос»та ТзОВ «Епіцентр К», позивач, як постачальник, зобов'язується постачати ТзОВ «Епіцентр К», як покупцеві, товар за свій рахунок та з обов'язковим нанесенням необхідного, узгодженого з покупцем, штрих-кодування безпосередньо на самому товарі та упаковці (п. 4.7., п. 4.8 Договору). Крім цього, п. 6.5 вказаного договору передбачено, що позивач за власний рахунок забезпечує пакування товару, необхідне для його перевезення, при цьому упаковка повинна містити належне маркування, а згідно п. 7.7. договору - позивач повинен маркувати кожну одиницю товару.

Послуги по маркуванню та пакуванні товару, а також вантажно-розвантажувальні послуги та експедиційні послуги, враховуючи відсутність необхідного персоналу, позивач,за представленими документами, замовляв у ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр».

Відповідачем В Акті перевірки зроблено висновок про те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит на загальну суму 100 568,00 грн., зокрема у лютому 2011 року на суму 20 000,00 грн. по податкових накладних, отриманих від контрагента ПП «Егеста», а у травні-липні 2011 року на суму 80 568,00 грн. по податкових накладних, отриманих від контрагента ТзОВ «Металбуд Центр», так як правочини між позивачем та його контрагентами відповідно до ст.ст. 203. 215 ЦК України є нікчемними.

На думку відповідача, правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки в ході проведення перевірок контрагентів ПП «Егеста»(акт Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року № 1815/236-37156841) та ТзОВ «Металбуд Центр»(акт ДПІ у Пустомитівському районі м. Львова від 10.11.2011 року № 1112/232/33457571) встановлено відсутність майна, персоналу та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань.

Встановлено 04.01.2011 року між ПП «Егеста»та ПП «Верігос»укладено договір № 000009 та додаткову угоду №1 від 21.02.2011 року, за яким ПП «Егеста», як виконавець, зобов'язувалось надати позивачу послуги по маркуванню та пакуванні товару згідно акту виконаних робіт. Виконавець повинен скласти акт здачі-приймання робіт, який затверджується обома сторонами після завершення робіт. Розрахунок за виконання робіт здійснюється шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця протягом тридцяти банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт.

На виконання умов договору оформлено акт здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до якого замовник прийняв послуги по маркуванню та пакуванню товару. Вартість наданих послуг складає 15600,00грн. в т.ч. ПДВ 2600,00грн. Відповідач вважає, що акт виконаних робіт не підтверджує надання таких послуг, оскільки в ньому не конкретизовано об'єм виконаних робіт, зміст надання послуги та інше. Судом оглянуто зразки етикеток із штрих-кодом ,які були наклеєні на кожен екземпляр продукції ,і враховуючи кількість означених екземплярів ,суд приходить до висновку про великі обсяги роботи ,оплата за які відповідає сумам ,виплаченим ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр»,враховуючи також ,що згідно договору поставки ,укладеного з ТзОВ «Епіцентр К», позивачу було необхідно провести вантажно-розвантажувальні, експедиційні роботи , та доставити ТМЦ покупцю, що самостійно ,враховуючи наведений штат працівників, позивач зробити не спроможний.

04.01.2011р. між ПП «Егеста»та ПП «Верігос»укладено договір № 000010 та додаткову угоду № 1 на експедиційні послуги, за яким ПП «Егеста», як експедитор, та позивач, як замовник, обумовили порядок взаємовідносин при організації та виконанню замовлень на перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні і розрахунок за ці перевезення. Розмір оплати за надані послуги визначається сторонами актом виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору. Оплата замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок експедитора протягом тридцяти банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт. Відповідно до п.2.1.1. зазначеного договору «Замовник»повинен своєчасно подати заявку «Експедитору»в, якій вказати відомості про вантаж, місце завантаження (замитнення), розвантаження (розмитнення), телефони відповідальних осіб при завантаженні і розвантаженні, дата і час подачі транспортного засобу, термін доставки вантажу, умови перевезення. Крім того, відповідно до п. 2.1.4. договору передбачено, що «Замовник»повинен забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і подорожніх листів, відмічати в товарно-транспортних документах фактичний час прибуття і відправлення транспорту по пунктах завантаження та розвантаження.

В акті виконаних робіт зазначено, на думку відповідача , лише про те, що Виконавець надав Замовнику експедиторські послуги по пошуку транспорту для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям. Відповідач зазначив,що в акті не конкретизовано об'єму виконаних робіт, змісту надання послуги, вантажу, місце завантаження, розвантаження, вид транспорту та інше. Крім цього, позивачем не надано інших документів, що підтверджують факт надання таких послуг, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні, СМК, ТІК- карнет, подорожні листи з зазначенням пунктів завантаження та розвантаження та ін.

04.01.2011р. між ПП «Егеста»та ПП «Верігос»укладено договір № 000011, за яким ПП «Егеста», як виконавець, зобов'язувалось надати позивачу вантажно-розвантажувальні послуги згідно акту виконаних робіт. На виконання умов зазначених договорів ПП «Егеста»надало позивачу у лютому 2011 року послуги на загальну суму 120 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 000 грн., а саме послуги по маркуванню та пакуванню товару на суму 15 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 600,00 грн., експедиторські послуги для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям на суму 30 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 133,33 грн., вантажно-розвантажувальні послуги на суму 73 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 266,67 грн. Факт передачі послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі приймання виконаних робіт від 28.02.2011 року. Позивач надав розпорядження про відрядження від 03.01.2011 року про відрядження директора в м.Алчевськ на ПП „Егеста",посвідчення про відрядження ,з якого вбачається,що 04.01.2011 року директор позивача перебував в м.Алчевську,додано також звіт про використання коштів ,наданих на відрядження або під звіт.

Відповідно за фактом надання послуг ПП «Егеста»оформило та видало позивачу податкові накладні від 28.02.2011 року за № 57, № 58, № 59 на загальну суму ПДВ 20 000,00 грн. Дані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих накладних у лютому 2011 року та на підставі таких накладних позивачем був сформований податковий кредит на загальну суму 20 000,00 грн.

Позивачем перераховано кошти на розрахунковий рахунок ПП «Егеста», що відкрито у ПАТ «Акта Банк»згідно платіжних доручень від 16.03.2011р. на суму 60000,00грн., від 18.04.2011р. на суму 60000,00грн.

Відповідач посилається на те, що ним отримано акт Алчевської ОДПІ від 14.11.2011р. № 1815/236-37156841 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Егеста»код за ЄДРПОУ 37156841 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року». В ході проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Егеста»встановлено, що згідно реєстру підприємств, в адресу яких ПП «Егеста»задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.12.10 по 30.09.11 року: за лютий 2011 року ПП „Верігос" (35898636) сума ПДВ 20000,00грн. Тобто, контрагент позивача відобразив вищезгадані операції з позивачем та відобразив податкові зобов'язання по ПДВ, які виникли саме по результатах діяльності з позивачем.

Незважаючи на це, відповідач стверджує що актом перевірки Алчевської ОДПІ від 14.11.2011р. № 1815/236-37156841, встановлено, що за результатами аналізу документів ПП «Егеста», які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, що дає змогу відповідачу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Відповідач також посилається на те, що на час здійснення перевірки ПП «Егеста», таке за місцезнаходженням відсутнє, об'єкти нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів в ПП «Егеста»відсутні.

Проте, суд погоджується з думкою позивача що посилання відповідача на акт Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року № 1815/236-37156841 не мають ні доказового значення ні доказової сили. Як свідчать матеріали справи, згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року у справі № 2а-11265/11/1270 визнано протиправними дій Алчевської ОДПІ Луганської області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Егеста»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року , за результатами якої складено акт № 1815/236-37156841 від 14.11.2011 року, визнано протиправними дій Алчевської ОДПІ Луганської області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Егеста», викладених в акті № 1811/231/36917481 від 14.11.2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року, зобов'язано Алчевську ОДПІ вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»інформацію про результати перевірки ПП «Егеста», оформленої актом № 1815/236-37156841 від 14.11.2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року. В цій частині постанова Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року у справі № 2а-11265/11/1270 залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року, тобто набрало законної сили.

29 квітня 2011 року між ТзОВ «Металбуд Центр»та ПП «Верігос»укладено договір № 29/04/2011 на експедиційні послуги, за яким ТзОВ «Металбуд Центр», як експедитор, та позивач, як замовник, обумовили порядок взаємовідносин при організації та виконанні замовлень на перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні і розрахунок за ці перевезення. Розмір оплати за надані послуги і терміни розрахунків визначаються сторонами актом виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору. Оплата замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок експедитора. На виконання умов договору оформлено акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2011 року, відповідно до якого виконавець надав замовнику експедиторські послуги по пошуку транспорту для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям. Загальна вартість наданих послуг становить 30800,00 грн. з ПДВ, акт здачі-приймання виконаних робіт №РН6-3000006 від 30.06.2011 року, відповідно до якого виконавець надав замовнику експедиторські послуги по пошуку транспорту для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям. Загальна вартість наданих послуг становить 68800,00 грн. з ПДВ, акт здачі-приймання виконаних робіт №РН7-2900003 від 29.07.2011 року, відповідно до якого виконавець надав замовнику експедиторські послуги по пошуку транспорту для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям. Загальна вартість наданих послуг становить 68000,00 грн. з ПДВ.

29 квітня 2011 року між ТзОВ «Металбуд Центр»та ПП «Верігос»укладено договір № 29/04/1/2011, за яким ТзОВ «Металбуд Центр», як виконавець, зобов'язувалось надати позивачу вантажні послуги згідно акту виконаних робіт. Відповідно до п. 2.1. договору Виконавець повинен скласти акт здачі-приймання робіт, який затверджується обома сторонами після завершення робіт. Розрахунок за виконання робіт здійснюється шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця. На виконання умов договору оформлено акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2011 року, відповідно до якого виконавець надав замовнику розвантажувально-завантажувальні послуги на суму 23709,12 грн. з ПДВ, акт здачі-приймання виконаних робіт №РН6-3000007 без дати, відповідно до якого виконавець надав замовнику розвантажувально-завантажувальні послуги на суму 69300,00 грн. з ПДВ, акт здачі-приймання виконаних робіт №РН7-2900004 без дати, відповідно до якого виконавець надав замовнику розвантажувально-завантажувальні послуги на суму 57600,00 грн. з ПДВ.

29 квітня 2011 року між ТзОВ «Металбуд Центр»та ПП «Верігос»укладено договір № 29/04/2/2011, за яким ТзОВ «Металбуд Центр», як виконавець, зобов'язувалось надати позивачу послуги по маркуванню та пакуванні товару згідно акту виконаних робіт. Відповідно до п.2.1. виконавець повинен скласти акт здачі-приймання робіт, який затверджується обома сторонами після завершення робіт. Розрахунок за виконання робіт здійснюється шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця. На виконання умов договору оформлено акт здачі-приймання виконаних робіт без номера від 31.05.2011 року, відповідно до якого надані послуги виконавець виконав в повному об'ємі та відповідно до умов договору. Послуги по маркуванню та пакуванню товару відповідно до супроводжуючих документів становлять 14600,00 грн. з ПДВ, акт здачі-приймання виконаних робіт №РН6-3000008 від 30.06.2011 року, відповідно до якого надані послуги виконавець виконав в повному об'ємі та відповідно до умов договору. Послуги по маркуванню та пакуванню товару відповідно до супроводжуючих документів становлять 70000,00 грн. з ПДВ, акт здачі-приймання виконаних робіт №РН7-2900005 без дати, відповідно до якого надані послуги виконавець виконав в повному об'ємі та відповідно до умов договору. Послуги по маркуванню та пакуванню товару відповідно до супроводжуючих документів становлять 80600,00 грн. з ПДВ.

Відповідач посилається на те, що в актах виконаних робіт не зазначено місце надання послуг, об'єм виконаних робіт та інше. Понесені витрати на придбання вищенаведених робіт (послуг) не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт (послуг), в актах здачі-приймання виконаних робіт не конкретизовано зміст наданих послуг, зокрема не зазначено вид товару, об'єм виконаних робіт, вид транспорту та інше.

В свою чергу, позивач підтверджує факт отримання послуг необхідними бухгалтерськими документами. Зокрема, ТзОВ «Металбуд Центр»надало позивачу послуги у травні 2011 року на загальну суму 69 109,12 грн., в т.ч. ПДВ 11 518,18 грн., а саме послуги по маркуванню та пакуванню товару на суму 14 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 2433,33 грн., експедиторські послуги для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям на суму 30800,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 133,33 грн., вантажно-розвантажувальні послуги на суму 23 709,12 грн., в т.ч. ПДВ 3 951,52 грн., у червні 2011 року на загальну суму 208 100,0 грн. в т.ч. ПДВ 34 683,34 грн., а саме послуги по маркуванню та пакуванню товару на суму 70 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 11 666,67 грн., експедиторські послуги для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям на суму 68 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 11466,67 грн., вантажно-розвантажувальні послуги на суму 69 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 11550,00 грн., у липні 2011 року на загальну суму 206 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 34 366,66 грн., а саме послуги по маркуванню та пакуванню товару на суму 80 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 13433,33 грн., експедиторські послуги для отримання товару від постачальників та відправки товару покупцям на суму 68 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 333,33 грн., вантажно-розвантажувальні послуги на суму 57 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 600 грн.

Відповідно за фактом надання послуг ТзОВ «Металбуд Центр»оформило та видало позивачу податкові накладні від 31.05.2011 року за № 60, № 61, № 62, від 30.06.2011 року за № 114, № 115, № 120, від 29.07.2011 року за № 152, 153, 154 на загальну суму ПДВ 80 568,18 грн. Дані податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих накладних відповідно у травні, червні та липні 2011 року та на підставі таких накладних позивачем був сформований податковий кредит на загальну суму 80 568,00 грн.

Позивач розрахувався із контрагентом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Металбуд Центр», який відкрито у ПАТ «Акта Банк»згідно таких платіжних доручень від 09.06.2011р. на суму 23709,12 грн., від 09.06.2011р. на суму 30800,00 грн., від 09.06.2011р. на суму 14600,00 грн., від 11.07.2011р. на суму 130000,00 грн., від 15.07.2011р. на суму 78100,00 грн., від 11.08.2011р. на суму 68000,00 грн., від 06.09.2011р. на суму 57600,00 грн., від 21.09.2011р. на суму 80600,00 грн. та журналами ордерами за рахунком 68.5, відповідно не заперечується самим відповідачем.

Відповідач стверджує про те, що оскільки в ТзОВ «Металбуд Центр», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що ним отримано акт ДПІ у Пустомитівському районі від 10.11.2011р. 1112/232/33457571 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Металбуд Центр»код за ЄДРПОУ 33457571 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р. Актом встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Тому, на думку відповідача, факт здійснення правочину, зміст якого викладено у реєстрах отриманих та виданих ТзОВ «Металбуд Центр»податкових накладних підтвердити неможливо.

З огляду на це, відповідач вважає, що позивач в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр»на загальну суму 100568,00 грн., в тому числі: лютий 2011р. 20000,00 грн., травень 2011р. 11518,00 грн., червень 2011р. 34683,00 грн., липень 2011р. 34367,00 грн.

Проте, суд погоджується з думкою позивача що посилання відповідача на вищезгаданий акт ДПІ у Пустомитівському районі Львівської від 10.11.2011р. 1112/232/33457571 не мають доказового значення та доказової сили. Як свідчать матеріали справи, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року по справі № 2а-13818/11/1370, законність та обґрунтованість якої встановлена в описовій частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 року, визнано протиправними дії ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд Центр»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 1112/232/33457571 від 10.11.2011 року.

Відповідно до вимог ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Крім цього, п.2 вказаної статті визначає, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України, передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином судом встановлено,що описані в договорах та актах приймання роботи дійсно проведені ,товари реально поставлені ТзОВ „Епіцентр К" ,який іх прийняв та оплатив.

В п.п. 2.2.4. п.2 Договору № 000010 ,укладеному ПП „Верігос" з ПП „Егеста" вбачається ,що „Експедитор" -ПП „Егіста" зобов"язаний забезпечити транспортний засіб всіма необхідними документами для перевезення \товарно-транспортні накладні,CMR, T1R-карнет\.

Тому суд вважає,що непредставлення позивачем товарно\транспортних накладних,які оформляв „екпедитор", не є підставою визнання правочинів нечинними ,за наявності вищеперелічених доказі іх реальності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції чинній на момент проведення перевірки), зокрема п. 2.1, п. 2.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. цього Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Позивач також підставно посилається на те, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявні матеріали справи в своїй сукупності підтверджують факт господарських операцій між позивачем та ПП «Егеста», ТзОВ «Металбуд Центр», а також їх фактичне використання у господарській діяльності позивача.

Крім цього, під час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача та його контрагентів ПП «Егеста», ТзОВ «Металбуд Центр» на час здійснення господарських операцій була обмежена рішенням будь-якого суду, чи позивач або його контрагент не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Також в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання правочину, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Відповідачем не наведено ,хто саме ,на його думку ,виконав вищезазначені роботи ,і тому суд погоджується з позицією позивача про виконання реально здійснених робіт його контрагентами,з якими були укладені договори і яким проведена оплата.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що визначеною нормою ст. 204 ЦК України. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з Постановою Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», на яку також посилається позивач, Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), про що наведено в п. 7 Постанови.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПП «Егеста», ТзОВ «Металбуд Центр», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимог ст. 203 ЦК України, тобто такі господарські операції суперечать актам цивільного законодавства та не мали реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Такий висновок відповідача є помилковим, оскільки матеріали справи в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем ПП «Егеста», ТзОВ «Металбуд Центр». Також відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасників правочину, відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Крім цього, суд зазначає, що стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочинів нікчемними, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу, як про це зазначає відповідач. Відсутність в суб'єкта господарювання відповідних ресурсів для здійснення операцій не може бути достатнім підтвердженням неможливості ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання суб'єктом господарювання у своїх діяльності лише власних основних засобів.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою також не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним.

Як вже було згадано вище, відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, згідно ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, висновки відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр», не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Крім цього, правовідносини, пов'язані із визначення об'єкта оподаткування ПДВ та формуванням платником податку податкового з кредиту з ПДВ з 2011 року регулюється Податковим кодексом України.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 названого Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Разом з цим, згідно з пп. 198.6. ст. 186 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, при проведенні перевірки, позивач мав належним чином, відповідно до вимог податкового законодавства, оформлені податкові накладні, отримані від ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр». Матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача. Отже, позивач правомірно задекларував податковий кредит з ПДВ по операціях з ПП «Егеста»та ТзОВ «Металбуд Центр» за лютий 2011 року у сумі 20000,00 грн., травень 2011 року у сумі 11518,00 грн., у червні 2011 року у сумі 34683,00 грн. у липні 2011 року у сумі 34367,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремих його положень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 24.02.2012 року за № 0000082321 та за № 0000072321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Верігос»судові витрати у формі сплаченого судового збору у сумі 1 117,85 грн.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Дем'яновський Г.С.