Постанова № 26942579, 18.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. № 2а-13587/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Чернявської О.Д.

представника позивача Жак Н.Т.

представника відповідача Кудрика І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід»до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000672301, № 0000682301 від 16.09.2011 року, -

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» (далі -ТзОВ «Престиж-Захід») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення № 0000672301 та № 0000682301 від 16.0.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач - ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС дійшов помилкового висновку щодо порушення ТзОВ «Престиж-Захід»вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та у додаткових поясненнях.

Відповідач, подав письмові заперечення на адміністративний позов, де зазначив, що вимоги позивача безпідставні, а надані позивачем до перевірки документи є достовірним підтвердження факту порушення позивачем порядку нарахування та сплати суми податку.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справ.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та перевіривши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

ДПІ у м.Червонограді Львівської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Престиж-Захід»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із ПП «Галич-Тур»за період з 01.10.09р. по 31.01.10р. та з ПП «МКМ-Сервіс»за період з 01.04.08р. до 16.06.11р.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт перевірки № 786/2301/25550718 від 06.09.2011р., в якому зроблено висновок про порушення ТзОВ «Престиж-Захід» пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення значення податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 69 062,52 грн.; в порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України завищено суму валових витрат в розмірі 345 312,60 грн, відповідно занижено податок на прибуто в сумі 86 328,15 грн.; порушенння ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині порушення положень зазначених статтей в момент укладання та виконання правочинів між позивачем та ПП «Галич Тур»і ПП «МКМ-Сервіс». На підставі акту перевірки № 786/2301/25550718 від 06.09.2011р було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672301 від 16.09.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 107 910,19 грн., в тому числі 86 328,15 грн. за основним платежем та 21 582,04 за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000682301 від 16.09.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86 328,15 грн, в тому числі 69 062,52 грн. за основним платежем та 17 265,63 грн. за штрафними санкціями.

Контролюючим органом зроблено висновок про порушення податкового законодавства ТзОВ «Престиж-Захід»на підставі відсутності у платника податків товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт отримання товару від контрагентів за договорами поставки, а отже й реальність здійснення відповідної господарської операції поставки.

ТзОВ «Престиж-Захід»03 серпня 2009 року укладено з ПП «Галич Тур»Договір № 01/08 поставки товарів. Між Позивачем та ПП «МКМ-Сервіс»01 грудня 2010р. укладено Договір № 02/12 поставки товарів. Відповідно до п.1.1. Договорів поставки Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю (ТзОВ «Престиж-Захід») будівельні матеріали (у подальшому -«Товар»), а Покупець зобов'язується приймати цей «Товар»та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Відповідно до п.2.6 зазначених Договорів право власності на товар, поставлений за Договором, переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами накладної. Також, підписанням п.1.3. даних Договорів поставки сторони домовились, що накладні є підставою для проведення роозрахунків між сторонами. Поняттям «Накладна»у даних Договорах поставки сторони визначили накладну про прийом-передачу товару, яка супроводжувала кожну господарську операцію і на підставі якої обліковувався рух товаро-матеріальних цінностей. В даному випадку таким документом являється видаткові накладні, які виписали ПП «Галич Тур»та ПП «МКМ-Сервіс» і підписали Постачальник та Покупець (ТзОВ «Престиж-Захід»).

Видача Постачальником та підписання обома сторонами видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджує факт здійснення між сторонами господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні виписані контрагентами Позивача на кожну партію товару. До кожної видаткової накладної контрагентами Позивача видано податкові накладні, кількість, ціна та асортимент товару в яких аналогічний кількості, ціні та асортименту товару, вказаному у відповідних видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виписки податкових накладних ПП «Галич Тур»та ПП «МКМ-Сервіс»були зареєстрованими як платники податку у встановленому законом порядку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України). Виходячи з положень ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України договір купівлі-продажу.

У ч.1 ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У п.2.1. Договорів поставки № 01/08 від 03 серпня 2009 року та № 02/12 від 01 грудня 2010р. зазначено, що умови та строки поставки кожної окремої партії узгоджуються сторонами у момент формування заявки. Застосовуючи положення ст.664 ЦК України до договорів поставки слід зазначити, що за даних умов з договорів поставки випливає обов'язок постачальника доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні.

Проаналізувавши зміст Договору поставки та супровідних документів, суд приходить до висновку, що правова природа даного правочину є зобов'язанням поставки товару без ознак зобов'язання перевезення вантажів.

Підтвердженням безтоварності господарської операції не може бути відсутність окремого правочину на перевезення вантажу, як і не може бути відсутність такого правочину підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості самого вантажу.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р за N 363, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

У ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні наведено тлумачення термінів та понять.

Правила дають наступні визначення: Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Отже, обов'язковою ознакою існування господарських відносин, до яких застосовуються дані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні крім статусу сторін які передбачають наявність певних прав та існування певного обсягу обов'язків, передбачають існування договору про перевезення вантажів, яким є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Загальні положення про перевезення містяться у ЦК України, зокрема ч.1 ст.908 ЦК зазначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. У ч.2. ст.908 ЦК України зазначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевезенням вантажів у ч.1 ст.306 ГК України визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. У ч.2 ст.306 ГК зазначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст.307 ГК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. . Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні положення містяться у ст.909 ЦК України.

Зважаючи на той факт, що ПП «МКМ-Сервіс»та ПП «Галичина Тур»передали Позивачеві товар в межах правових відносин, які ґрунтувалися господарському зобов'язанні поставки, жодних відносин по перевезенню вантажу у Позивача не виникло, що підтверджується відповідними Договорами поставки, то немає правових підстав застосовувати до правовідносин купівлі-продажу нормативні акти, які регулюють перевезення вантажів. Як наслідок у Позивача не виникло обов'язку оформляти товарно-транспортну накладну, оскільки жодного переміщення товару в рамках договору перевезення під час виконання договору купівлі-продажу Позивачем не здійснювалося.

Згідно ч. 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. До документів, що підтверджують рух товарно - матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

За таких обставин Договори поставки та виписані відповідно до нього видаткові накладні є достатнім доказом отримання Позивачем товару від ПП «МКМ-Сервіс»та ПП «Галичина Тур».

Підставою для висновку про безтоварність господарських договорів, укладених Позивачем з ПП «МКМ-Сервіс»став Акт № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 р. до 16.06.2011р.». Однак такий висновок податкового органу ґрунтується на непредставленні до перевірки первинних бухгалтерських документів ПП «МКМ-Сервіс», який не був виявлений за місцезнаходженням на момент проведення перевірки, що само по собі не може бути доказом безтоварності господарських операцій, зокрема з Позивачем, у якого наявні усі первинні документи.

Відповідно до Акту № 2718/23-209/33981989 від 02.11.2010р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Галич Тур»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009р. до 30.10.2010р. перевірку проведено у приміщенні ДПІ у Сихівському районі м.Львова у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки ПП «Галич Тур»перебував у стадії ліквідації і за словами арбітражного керуючого уся первинна документація знаходиться у керівника підприємства Крохмального Віталія Миколайовича. Проте, контролюючий орган не витребовував документи в директора підприємства, не вивчав таких документів, а зробив висновок про нікчемність всіх правочинів, укладених ПП «Галич Тур»з контрагентами з причини неподання до перевірки первинної бухгалтерської документації. Дана обставина знову ж таки нічим не доведена, в той час як у позивача наявні необхідні первинні документи, які представлені на розгляді суду і відповідність яких (документів) вимогам податкового законодавства підтверджує представник Відповідача.

Порядок формування податкового кредиту по податку на додану вартість регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону України. Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З вищевикладеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

У п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Актом перевірки ТзОВ «Престиж-Захід»підтверджено відповідність чинному податковому законодавству видаткових накладних та податкових накладних, виписаних ПП «Галич Тур»та ПП «МКМ-Сервіс». Судом перевірено відповідність умовам Договорів поставки та нормам чинного законодавства як видаткових накладних, та і податкових накладних, які стали підставою для нарахування ПДВ.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Представлені позивачем Договори підряду, акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість підрядних робіт засвідчують факт використання Позивачем у власній господарській діяльності отриманих від ПП «Галичина Тур»та ПП «МКМ-Сервіс»товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення Позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України є припущенням контролюючого органу виключно щодо нікчемності правочинів, укладених між Позивачем та ПП «Галичина Тур»та ПП «МКМ-Сервіс», а саме Договорів поставки № 01/08 від 03 серпня 2009 року та № 02/12 від 01 грудня 2010р.

Надані суду первинні документи належним чином оформлені та доводять факт здійснення господарських операцій на зазначену у них суму, а отже податкові зобов'язання задекларовані Позивачем належним чином та у повному обсязі. Судом встановлено правомірність та реальність проведення Позивачем господарських операцій, здійснених на підставі Договорів поставки № 01/08 від 03 серпня 2009 року та № 02/12 від 01 грудня 2010р.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися жодними іншими засобами доказування, крім випадків відсутності спору стосовно даних обставин.

Виходячи з вимог ч.2 ст.71 КАС України, ці обставини повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих ним рішень.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що наведені податковим органом документи не дають правових підстав відповідачеві для відображення в акті перевірки висновку про порушення ТзОВ «Престиж-Захід» податкового законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень № 0000682301 та № 0000672301 від 16.09.2011року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000672301 та № 0000682301 від 16.09.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у м. Червонограді

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід»сплачений судовий збір в розмірі 1942 (одну тисячу дев'ятсот сорок дві) грн. 38 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.