Рішення № 26938824, 02.03.2011, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-712/11

Головуючий по 1-й інстанції Самсонова О.А.

Суддя-доповідач: Абрамов П. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Гальонкіна С,А., Корнієнка В.І.

При секретарі: Амеліній М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

На заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на заставлене майно та про виселення, -

Колегія суддів , заслухавши доповідь судді- доповідача Апеляційного суду

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2009 року ЗАТ « Приватбанк» звернулися до суду з вказаним позовом, зазначали, що відповідачка ОСОБА_4 уклала з ним кредитний договір на суму 283904 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 20.04 %, та в рахунок забезпечення виконання зобов'язань був укладений договір іпотеки квартири в АДРЕСА_1. оскільки відповідачка не виконує своїх обов'язків за кредитним договором прохали в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № РLОКGА0000000011 від 06.06.2008 р. в розмірі 259137,18 грн., - звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 06.0б.2008р.) Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити Відповідачів , який зареєстрований і проживає у квартирі ,розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Полтава.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2010 року позовні вимоги задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № РLОКGА0000000011 від 06.06.2008 р. в розмірі 259137,18 грн., - звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 06.0б.2008р.) Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Полтава.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2010 року відмовлено в задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прохали заочне рішення суду скасувати, вказували, що відповідачу ОСОБА_3 не було відомо про розгляд справи судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення.

Чинним законодавством України , Цивільно процесуальним Кодексом ,не передбачено випадків для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд апеляційним судом.

В зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в частині направлення справи на новий судовий розгляд є необґрунтованими.

У відповідності з вимогами ст. 303 ч.3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги , якщо під час розгляду

справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення суду.

При вирішенні даного спору суд послався на норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не звернувши уваги на те, що згідно зі ст. 1 цього Закону ним визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна. Таким чином, суд вирішуючи правильно по суті спір, застосував закон, який регулює інші правовідносини, що призвело до неправильно вирішеного спору.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не

перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У чч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ « Приватбанку» місцевий суд не звернув увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутнє письмове попередження банку про усунення порушень кредитного договору направлене відповідачам.

Не надали представники банку доказів щодо направлення відповідачам зазначеного вище попередження і в ході апеляційного розгляду справи.

Таким чином підстави для задоволення позовних вимог банку відсутні.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2010 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на заставлене майно та про виселення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді :

Копія