Ухвала суду № 26932269, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8852/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмежною відповідальністю "Ангели Техно" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмежною відповідальністю "Ангели Техно" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ангели Техно" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005052208 від 20.06.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Ангели Техно" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно»з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Нанотехнологій», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Нанотек», Товариством з обмеженою відповідальністю «Акта БК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пелопс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Постач МК» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатом якої складено акт від 07.06.2012 року №347/22-08/32708580.

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст 198, ст.. 185 Податкового кодексу України, в результатом чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 635 703 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0005052208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 318 181,0 грн. (за основним платежем 1 635 703, за штрафними (фінансовими) санкціями 682 478,0 грн.).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, так як договори, укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, порушення податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангели Техно" обґрунтовується відповідачем нікчемністю господарських договорів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Нанотехнологій», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Нанотек», Товариством з обмеженою відповідальністю «Акта БК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пелопс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Постач МК».

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість обґрунтовані та зазначає наступне.

Так, щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Центр Нанотехнологій»судом першої інстанції встановлено, що первинні документи бухгалтерського обліку, що засвідчують взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом було вилучено слідчим прокуратури м. Києва згідно протоколу обшуку та виїмки від 08.05.2012.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «ТД «Нанотек»укладено договори №3008 від 30.08.2010 р., №0508 від 05.08.2010 р., №0308 від 03.08.2010 р., №0408 від 04.08.2010 р., №0208 від 02.08.2010 р., №131-2М/10 від 21.07.2010 р., №0807 від 08.07.2010 р., №0707 від 07.07.2010 р., №0607 від 06.07.2010 р., №0507 від 05.07.2010 р., №0207 від 02.07.2010 р., №0107 від 01.07.2010 р., №1106 від 11.06.2010 р., №1006 від 10.06.2010 р., №0906 від 09.06.2010 р., №0806 від 08.06.2010 р., №0706 від 07.06.2010 р., №0406 від 04.06.2010 р., №0306 від 03.06.2010 р., №21-2/0510М від 27.05.2010 р., №2405 від 24.05.2010 р., №2105 від 21.05.2010 р., №2005 від 20.05.2010 р., №1905 від 19.05.2010 р., №1805 від 18.05.2010 р., №1705 від 17.05.2010 р., №1405 від 14.05.2010 р., №1305 від 13.05.2010 р., №1205 від 12.05.2010 р., №1105 від 11.05.2010 р., №0705 від 07.05.2010 р., №0605 від 06.06.2010 р., №0505 від 05.05.2010 р., №0904 від 09.04.2010 р., №0704 від 07.04.2010 р., №0604 від 06.04.2010 р., №0504 від 05.04.2010 р., №0204 від 02.04.2010 р., №0104 від 01.04.2010 р., №0502 від 05.02.2010 р., №0402 від 04.02.2010 р., №0302 від 03.02.2010 р., №2801 від 28.01.2010 р., №2001 від 20.01.2010 р., №1201 від 12.01.2010 р., №1101 від 11.01.2010 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи вказані договори підписані від імені ТОВ «ТД «Нанотек»ОСОБА_3

Під час перевірки встановлено, що на виконання умов вказаних договорів ТОВ «ТД «Нанотек»надано позивачу видаткові та податкові накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Акта БК» укладено договори про надання інформаційно-консультаційних послуг №01-06-2010 від 01.06.2010, №01/07 від 01.07.2010 року.

Разом з тим, під час перевірки встановлено, що на виконання умов вказаних договорів ТОВ «Акта БК» надано позивачу податкові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Пелопс»укладено №10/2 від 01.02.2011 року.

На виконання умов договору ТОВ «Пелопс»виписано позивачу видаткові та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Постач МК» укладено договори №04/07 від 03.07.2009 р., №05/08 від 05.08.2009 р., №01/10 від 01.10.2009 р., №01/03/10 від 01.03.2010 р., №01/02/10 від 01.02.2010 р., №04/01/10 від 04.01.2010 р., №01/12 від 01.12.2009 р., №02/11 від 02.11.2009 р.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Постач МК» надано позивачу акти приймання-передачі виконаних робіт з розповсюдження рекламної продукції та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Акта БК», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК».

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що СВ ПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області проведено допит свідка ОСОБА_4, засновника ТОВ «Постач МК», який повідомив, що вказане товариство він особисто ніколи не реєстрував, доручення на реєстрацію товариства не надавав, печатку не отримував, фінансово-господарських взаємовідносин з будь-якими підприємствами не мав, угод чи договорів не укладав та не підписував, хто займався організацією господарської діяльності ТОВ «Постач МК» йому невідомо.

Крім того, з акту перевірки судом першої інстанції встановлено, що СВ ПМ ДПА у Київській області 24.11.2011 проведено додатковий допит свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, засновників ТОВ «Пелопс», які повідомили, що зареєстрували вказане товариство за грошову винагороду. Реєструючи підприємство вони не мали на меті займатися фінансово-господарською діяльністю в якості засновників підприємства. На посаду керівника ТОВ «Пелопс» громадянина ОСОБА_7 вони не назначали, грошових та матеріальних цінностей до статутного фонду не вносили, поточні рахунки в банках не відкривали, податкову звітність не подавали .

Також, відповідачем встановлено, що кількісний склад працівників ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Акта БК», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК», становить одну особу, до податкової звітності вказані товариства не мають основних засобів, не декларують амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкового органу не подавали.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Вищевказані накладні, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704,

Проте, суд першої інстанції правомірно зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента та подальшого використання його у господарській діяльності.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано зрозумілих і аргументованих пояснень ні господарської мети та комерційної необхідності подвійного замовлення у вказаного контрагента подібних послуг протягом одного й того ж звітного періоду, ні фактичних обставин здійснення консультування, ні призначення та використання послуг в господарській діяльності позивача.

Крім цього, суд першої інстанції правомірно зазначає, що з досліджених в суді першої інстанції доказів, не вбачається наявності і достатності організаційних, матеріально-технічних чи кадрових ресурсів контрагенів позивача, які б підтверджували потенційну можливість і дійсну спроможність забезпечити фактичне надання послуг позивачу.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду жодних доказів подальшої реалізації товару та використання товарів (послуг) у своїй господарській діяльності, отриманих відповідно до умов спірних договорів.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично ставиться до первинних бухгалтерських документів, а саме податкових накладних та актів приймання-передачі, наданих позивачем на підтвердження використання товару у власній господарській діяльності.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювані господарські операції лише документально оформлена.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін податковими накладними, актами приймання -передачі товару та договорами, без реального використання в своїй господарській діяльності товару чи послуг чинним законодавством не передбачено.

Крім того, судом першої інстанції правомірно прийняті до уваги вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22.06.2011 по справі №1-678/2011, яким ОСОБА_8 (засновник ТОВ «Центр Нанотехнологій») визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27. ч. 1 ст. 205 КК України. Зокрема під час судового слідства по справі встановлено, що при створенні ТОВ «Центр Нанотехнологій» була відсутня дійсна воля та волевиявлення сторін на створення цього підприємства. Отже, статут про створення і діяльність вказаного підприємства є фіктивним ; вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2010 по справі №1-812/2010, яким ОСОБА_3 (засновник ТОВ «ТД «Нанотек»), засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України. Зокрема, під час судового слідства по вказаній справі встановлено, що при створенні ТОВ «ТД «Нанотек» була відсутня дійсна воля та волевиявлення сторін на створення цього підприємства. Отже, статут про створення і діяльність вказаного підприємства є фіктивним ; вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2011 по справі №1-775/11, яким ОСОБА_9 (засновника ТОВ «Акта БК») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Зокрема, судом встановлено, що при створенні ТОВ «Акта БК» була відсутня дійсна воля та волевиявлення сторін на створення цього підприємства. Отже, статут про створення і діяльність вказаного підприємства є фіктивним.

Колегія суддів зазначає, що для встановлення факту нікчемності правочину, необхідно встановити наявність умислу хоча б у однієї зі сторін при укладенні та вчиненні правочину щодо настання певних протиправних наслідків, наприклад - отримання незаконних податкових вигод з метою заниження податкових зобов'язань. При цьому необхідно встановлювати причинний зв'язок між певною протиправною поведінкою (у даному випадку це вчинення сторонами правочину завідомо збиткових господарських операцій) та настанням певних протиправних наслідків.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вироки стосовно засновників контрагентів позивача доводять наявність умислу на отримання незаконних податкових вигод з метою заниження податкових зобов'язань.

Крім того, з пояснень засновників вказаних контрагентів позивача вбачається, що будь-яких договорів з підприємствами, в тому числі позивачем, вони не укладали.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів товарності угод та реального використання товарів (послуг) у власній господарській діяльності, а тому податковий орган прийшов до обґрунтованого висновку про усвідомлення позивача про фіктивність його контрагентів та наявність умислу на отримання незаконних податкових вигод з метою заниження податкових зобов'язань.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено факту сплати податку на додану вартість в якості оплати за товар, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесене повідомлення-рішення №0005052208 від 20.06.2012 року. та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангели Техно" не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмежною відповідальністю "Ангели Техно"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.