Ухвала суду № 26930952, 19.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Токаревої М.С.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"19" вересня 2012 р. Справа № 0670/12377/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0000762304, 0000752304 від 18 липня 2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в м. Житомирі подала скаргу в якій просила скасувати постанову від 11 квітня 2012 року та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги мотивував тим що судом неповно з'ясовано обставити, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Обербетон Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень та квітень 2011 року, які виникли за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах з грудня 2009 р. по березень 2011 р. державними податковими інспекторами був складений акт № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р., в якому зафіксовані порушення з боку позивача вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 та пп.7.7.2 п.7.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами і доповненнями), п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями).

На підставі вказаного акту 18.07.2011 р. ДПІ у м. Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000762304, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16846 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн., та № 0000752304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 2173345 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення зазначене в акті перевірки, а саме порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем незаконно включено до складу валових витрат суми орендних платежів за оренду обладнання та майнового комплексу, які нараховані (сплачені) товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест», яке є пов`язаною особою з позивачем, на тій підставі, що зазначені витрати не в повному обсязі приймали участь у господарській діяльності, в результаті чого, позивачем було завищено валові витрати за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн. не відповідає дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон - Інвест» укладено договір оренди нерухомого майна № 39-07 від 02.11.2009 р., згідно умов якого позивачем орендується майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, 89, та договір оренди обладнання № 53-07 від 02.11.2009 р., згідно умов якого позивачем орендується обладнання за переліком, наведеним в специфікації (додатку № 1 до договору). Умовами зазначених договорів визначене цільове використання орендованого майна, а саме для здійснення господарської діяльності позивача. Суми орендних платежів, встановлених договорами № 39-07 та № 53-07, нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені до складу валових витрат 2009 р., 1 кварталу 2010 р. Суми податку на додану вартість, нараховані на суми орендних платежів, на підставі одержаних податкових накладних від товариства «Обербетон - Інвест» включені позивачем до складу податкового кредиту звітних (податкових) періодів листопада 2009 р. - березня 2010 р., що підтверджується реєстрами одержаних податкових накладних та деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди.

Відповідно до п. 1,2 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5,2,1 п. 5,2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних яка компенсація вартості товарів( робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку їх подальшого використання власній господарській діяльності.

Таким чином, відповідно до пункту 5.1 ст. 5 зазначеного Закону визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 зазначеного Закону, неодмінною характерною рисою господарської діяльності з метою оподаткування є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, а не прибутку, як помилково стверджує відповідач.

Щодо висновків відповідача, що перевищення валових витрат над валовими доходами, внаслідок чого виникає від'ємне значення об`єкта оподаткування, свідчить про здійснення позивачем певної частини витрат в розмірі такого від'ємного значення не для використання у власній господарській діяльності, суд зазначає, що такі висновки суперечать нормам ст.3, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими встановлено порядок визначення об`єкта оподаткування та порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Зокрема, згідно ст.3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Отже, вищенаведеними нормами Закону підтверджується право платника податків на формування в своєму податковому обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 Підпунктом статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що валові витрати позивача в частині витрат по сплаті орендних платежів за договором від 02.11.2009 р. № 39-07 та № 53-07 сформовані правомірно та підлягають включенню до податкового кредиту.

Окрім того суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не порушені пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту за листопад 2010 р. по господарських операціях з ТОВ «Стек-Комп`ютер» на суму ПДВ 5488,00 грн., ТОВ «Фіксатор» на суму ПДВ 144,17 грн.,

Згідно пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Щодо порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. та доповненні до нього № 4297/23-2/36072242 від 27.09.2011 р. з матеріав справи вбачається, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит у рядку 16 декларацій за податкові періоди 2010 року в загальній сумі 395227,01 грн. та за податкові періоди 2011 р. в загальній сумі 151917 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередніх звітних періодів.

Відповідно до пп.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цього Кодексу або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Отже, позивач має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

Суд першої інстанції правильно встановив, що висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, що, за розрахунком відповідача, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 р. в розмірі 570785 грн. безпідставні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за березень 2011 року вх. № 9002432583 від 20.04.2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 4209321 грн. Згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року вх. № 9003642734 від 20.05.2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 3364680 грн. Згідно п.п. 200.1 - 200.3 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Повний текст Ухвали виготовлений 21.09.2012

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" вул.Баранова, 89,Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі пл. Перемоги, 2,м. Житомир,10014