Ухвала суду № 26920006, 15.10.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 436/2374/12

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2012 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді:Маштака К.С.

при секретарі:Віткалові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 на дії посадових осіб Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції під час виконання судового рішення, ухваленого по цивільній справі, -

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 зі скаргою в порядку ст. 383 ЦПК України на дії посадових осіб Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції під час виконання судового рішення, ухваленого по цивільній справі.

В скарзі ОСОБА_1 зазначила, що предметом даної скарги є порушення посадовими особами Самарського ВДВС ДМУЮ її прав та свобод в рамках виконавчого провадження № 30962627, при примусовому виконанні старшим державним виконавцем Неопрятним В.О. виконавчого листа № 2-275, виданого 24.12.2010 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк»грошових коштів. Скаржник в своїй скарзі просила: визнати неправомірним не надіслання їй старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження у встановленому законом порядку; визнати неправомірним не надіслання їй старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 копії постанови про арешт належного їй автомобіля «Хонда Цивік», реєстраційний номер НОМЕР_1 у встановлений законом строк; визнати неправомірним початок виконання старшим державним виконавцем Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 рішення суду без належного пересвідчення про факт отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження; визнати неправомірним не розяснення ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 її прав, як учасника і сторони у виконавчому провадженні; визнати неправомірним винесення постанови про арешт належного ОСОБА_1 автомобіля «Хонда Цивік»р/н НОМЕР_1 та заборону його відчуження на десять днів пізніше фактичного арешту; визнати неправомірним проникнення в автомобіль «Хонда Цивік»р/н НОМЕР_1, вчинене старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 та працівником Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3 без відповідного рішення суду про примусове проникнення до майна боржника; визнати неправомірним спосіб затримання автомобіля Хонда Цивік»р/н НОМЕР_1, організованого старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 та працівником Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3; визнати неправомірним спосіб доставлення автомобіля Хонда Цивік»р/н НОМЕР_1 всупереч встановленому порядку, організованого старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 та працівником Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3; визнати неправомірними поведінку, вислови старшого державного виконавця Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 під час арешту автомобіля «Хонда Цивік»р/н НОМЕР_1; визнати неправомірною заборону державного виконавця Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 здійснювати відеозапис під час арешту автомобіля; визнати неправомірним невиконання старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 рішення Конституційного Суду України про обовязкове застосування державної мови при здійсненні повноважень органами державної влади; визнати неправомірним застосування вогнепальної зброї працівником Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3; визнати неправомірним ставлення до повноважного представника ОСОБА_1, як до винуватої у вчиненні злочину особи без відповідного про те рішення компетентного суду; визнати неправомірним ненадання відповіді про суть прийнятого рішення за клопотанням про залучення до участі у виконавчому провадженні в якості представника ОСОБА_1 повноважного представника ОСОБА_4 (а.с. 3-10, 33-40).

01 жовтня 2012 року скаржником подано до суду заяву про зміну підстав скарги (а.с. 89), відповідно до якої, скаржник змінила підстави своєї скарги та в обґрунтування зазначила, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження та розшук майна боржника їй не надсилались, таким чином її було позбавлено права виконати вимоги рішення суду самостійно у добровільному порядку в наслідок службової недбалості ОСОБА_2 та виконуючого обовязки начальника Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 насильно та незаконно проникли до її автомобілю та обшукали його за адресою вул. Білостоцького 36 у м. Дніпропетровську. Зокрема обшукав ОСОБА_3, який не мав при собі та не предявив на вимогу посвідчення державного виконавця або наказу про призначення його на посуд державного виконавця. Скаржник вказує, що ОСОБА_2 принижував її, застосовував нецензурні вислови, у тому числі до представника ОСОБА_4 Зокрема ОСОБА_2 заборонив проводити відеозйомку. Крім того, після застосування ОСОБА_3Є зброї, у відповідь на вимогу ОСОБА_4 залишити автомобіль ОСОБА_2 застосував нецензурні вислови та залякування. Під час проникнення та обшуку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були у форменому одязі встановленого зразка та не застосовували державну мову. Автомобіль було затримано шляхом перекриття виїзду приватним автомобілем. Під час конфлікту ОСОБА_3 дістав предмет, схожий на пістолет, перезарядив та направив на ОСОБА_4, наказуючи лягти на землю та скласти руки за головою. ОСОБА_4 відмовився, після чого ОСОБА_3 здійснив постріл, хоча законних та необхідних підстав для застосування зброї не існувало. Станом на дату вилучення автомобіля ОСОБА_1 мала грошові кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності та коштовне майно, на яке стягнення мало бути звернене в першу чергу. ОСОБА_1 вважає, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вбачається відповідності положенням ст.ст. 3, 19, 28, 30, 31, 34, 62, 64, ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 3 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 5 Загальної декларації прав людини»ст.ст. 311, 321 ЦК України, ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 376 ЦПК України, преамбули та ст. 1, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6, п. 10 та 15 ч. 3 ст. 11, ч. 2-3 ст. 15, ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 31, ст. 40, ст. 52, ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5-6, 10, 14, 17 Закону України «Про державну службу», рішенню КСУ № 10-рп/99 від 14.12.1999 року у справі № 1-6/99 про застосування української мови, п. 4.1.1., п. 5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, п. 1-4 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в скарзі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила задовольнити скаргу в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в скарзі, при цьому також суду пояснила, що приблизно з 2005 року по теперішній час вона є приватним підприємцем, займається різними видами господарської діяльності та в даний період часу ніде більше офіційно не працювала. Дійсно вона має кредитні зобовязання перед ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «ВіЕйБі Банк», ВАТ «ОСОБА_6 та Кредит», а також ПАТ «ОСОБА_7 Аваль». У кредитному договорі зазначала адресу вул. Ладозька 2/23, оскільки до 25 грудня 2007 року була за нею зареєстрована. За адресою реєстрації з 25 грудня 2007 року по вул. Іларіонівська, 25/6 не проживала близько 10 років, почала там проживати лише з березня 2012 року. 10.02.2012 року проживала ІНФОРМАЦІЯ_1. Про зміну місця свого проживання банківські установи не повідомляла.

Представник Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державний виконавець Неопрятний В.О. заперечував проти задоволення скарги, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с. 106-110), при цьому суду пояснив, що 10.02.2012 року о 10 годині представник скаржника ОСОБА_4 по приїзду на вул. Білостоцького, 36, застосовував фізичну силу до державних виконавців Неопрятного В.О. та Ходуса Я.Є., перешкоджав у проведенні виконавчих дій та спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості державному виконавцю Ходус Я.Є. До теперішнього часу правоохоронними органами Амур-Нижньодніпровського району не вирішено питання про порушення кримінальної справи.

Вислухавши пояснення та доводи учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що на примусовому виконанні в Самарському ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходилось зведене виконавче провадження з виконання: виконавчого листа по справі № 2-625 від 30.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ОСОБА_6 та Кредит»грошових коштів у розмірі 28320,20 гривень, яке було відкрито 14.12.2010 року (а.с. 146-178); виконавчого листа по справі № 2-275 від 24.12.2010 року виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк»грошових коштів у розмірі 171796,23 гривень, яке було відкрито 27.01.2012 року (а.с. 112-136); судового наказу по справі №2-н-182 від 09.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк»грошових коштів у розмірі 29157,61 грн. (а.с. 137-145).

З постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2010 року та акту від 29.09.2010 року вбачається, що адреса мешкання боржника ОСОБА_1 зазначена м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 6/4 (а.с. 148-150).

14.12.2010 року державним виконавцем Лисенко Д.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-625 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ОСОБА_6 та Кредит» суми у розмірі 28320,20 грн. (а.с. 152).

30.12.2010 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби міського управління юстиції ОСОБА_8 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук автомобіль Хонда Цивік н/з НОМЕР_1 (а.с. 153).

06.02.2012 року старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 було винесено постанову про оголошення у розшук автомобіля «Хонда Цивік»р/н НОМЕР_1, яка 08.02.2012 року була надіслана до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 125, 126).

09.02.2012 року постановою старшого державного виконавця Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 обєднано виконавче провадження № 30962627 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк»грошових коштів у розмірі 171796,23 грн. в зведене виконавче провадження № 31601680 (а.с. 179).

09.02.2012 року стягувач, ПАТ «Укрсиббанк» звернувся із заявою до Самарського ВДВС ДМУЮ, в якій повідомив, що автомобіль Хонда Цивік д/н НОМЕР_1 знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Бєлостоцького, 36, та просив негайно провести виконавчі дії, скласти акт опису та арешту автомобілю Хонда Цивік д/н НОМЕР_1, в звязку з тим, що існує загроза приховування або втрати заставленого автомобіля (а.с. 121).

10.02.2012 року в м. Дніпропетровську по вул. Білостоцького, було складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано і накладено арешт на майно автомобіль марки Хонда Цивік, держ. номер НОМЕР_2 синього кольору, 2007 року випуску, легковий седан В, що належить ОСОБА_1 (а.с. 180-183).

Також, 20.02.2012 року старшим державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 при примусовому виконанні судового наказу № 2-н-182 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк»грошових коштів у розмірі 29157,61 грн., було винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 143), що також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Держаному реєстрі обтяжень рухового майна (а.с. 13, 43).

23.02.2012 року постановою старшого державного виконавця Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 обєднано виконавче провадження № 31364045 з примусового виконання судового наказу № 2-н-182 в зведене виконавче провадження № 31301680 (а.с. 144).

Згідно копії паспорту ОСОБА_1, вона з 22 липня 1996 року по 25 грудня 2007 року була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 25 грудня 2007 року зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11, 41). При цьому, згідно пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні, вона до 2012 року не проживала за останнім місцем реєстрації.

Як вбачається з кредитного договору № 11263657000 від 05 грудня 2007 року місце проживання/адреса для листування позичальника зазначена м. Дніпропетровськ, вул. Ладозька, 2/23. Відповідно до п. 3.4.2. кредитного договору № 11263657000 від 05 грудня 2007 року позичальник зобовязаний письмово повідомити банк про зміну будь-яких даних щодо особи позичальника, а саме: паспортних даних, фактичної адреси проживання, адреси для листування, даних, щодо прописки (реєстрації), номеру робочого, домашнього телефону, місця роботи (а.с. 116-120).

З наданих суду матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що вся кореспонденція на імя ОСОБА_1 надсилалась на відомі адреси боржника: вул. Ладозька, 2/23 (а.с. 136) та вул. Іларіонівська, 25/6 (а.с. 138, 142, 148, 151, 154, 160, 161).

Актом державного виконавця Ходус Я.Є. від 02.02.2012 року встановлено, що виходом державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі вул. Іларіонівська, 25/6 м. Дніпропетровськ, на момент складання акту було встановлено, що двері до квартири відчинив батько боржника, запросив до квартири та повідомив, що його донька за даною адресою не мешкає, де мешкає йому не відомо (а.с. 173).

Актом державного виконавця Ходус Я.Є. від 02.02.2012 року встановлено, що після візиту до боржниці біля будинку № 25 по вул. Іларіонівській державний виконавець зустрів боржницю ОСОБА_1, якій було надано виклик на прийом до державного виконавця на 03.02.2012 року (а.с. 176).

Актом державного виконавця Ходус Я.Є. від 03.02.2012 року встановлено, на прийом до державного виконавця Ходус Я.Є. зявилась ОСОБА_1 та повідомила, що рішення суду без правової допомоги в самостійному порядку виконати не може, оскільки вона не володіє юридичними знаннями. Державним виконавцем було надано реквізити Самарського ВДВС ДМУЮ для сплати заборгованості за виконавчим провадженням (а.с. 177).

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем було надано можливість залучити повноважного представника у виконавчому провадженні.

Актом державного виконавця Сіухіна В.В. від 08.02.2012 року встановлено, на прийом до державного виконавця зявився ОСОБА_4, який є представником ОСОБА_1 за довіреністю. На особистому прийомі у державного виконавця Лисичкін С.С. почав погрожувати державному виконавцю кримінальною відповідальністю та фізичною розправою. В звязку з неадекватною поведінкою та погрозами державному виконавцю, було прийнято рішення проводити відеозапис в порядку ч. 3 п. 14 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження». Після початку відео фіксації державним виконавцем, ОСОБА_4 відмовився від ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та покинув приміщення Самарського ВДВС ДМУЮ (а.с. 178).

Крім того, судом встановлено, що надана ОСОБА_4 копія довіреності, не відповідала вимогам пункту 5.27 «Організаційно-розпорядчої документації», затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, тобто не була належним чином завірена, а також зазначеною особою не було надано документів, які підтверджують особу.

Відповідно до наказу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 2678-К від 30.12.2011 року ОСОБА_3 був призначений на посаду державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ як такий, що пройшов за конкурсом, з випробувальним терміном на два місяці з 30 грудня 2011 року (а.с. 111).

Відповідно до висновку фахівця судово-медичного експерта № 1970, у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу, спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в термін, на який вказує обстежений. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоровя, строком понад 3 тижні (більше як 21 день) (а.с. 191-192).

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій посадових осіб, фізичних і юридичних осіб. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно зі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладений шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судом розяснювались учасникам процесу положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 137 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та зясувавши всі обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 оскільки її доводи та доводи її представника не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим доводи представника Самарського ВДВС ДМУЮ, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, узгоджуються з письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та повністю спростовують надумані та необґрунтовані доводи скаржника.

Також, суд критично відноситься до тверджень скаржника в частині позбавлення її права виконати вимоги рішення суду самостійно у добровільному порядку, а також наявності в неї на дату вилучення автомобілю грошових коштів у гривнях та іноземній валюті, інших цінностей та коштовного майна, на яке стягнення мало бути звернене в першу чергу, оскільки ОСОБА_1 до теперішнього часу навіть частково не погасила заборгованість по зобовязаннях та навпаки 15 лютого 2012 року подала до суду заяву про перегляд заочного рішення по справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк»до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, та згодом після розгляду даної справи в загальному порядку подала апеляційну скаргу на рішення суду.

Такі дії позичальника, свідчать не тільки про посягання на моральні засади суспільства, які передбачають добросовісне здійснення прав та виконання взятих на себе обов'язків, а і про намагання перекласти відповідальність за свою неспроможність й далі виконувати умови кредитного договору на банк, який вчасно та належним чином виконав свої обов'язки за вказаним договором та органи державної влади.

При розгляді даної скарги, суд також звертає увагу на те, що у рішенні від 27 листопада 2008 року у справі «Крутько проти України»(№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «ОСОБА_9 проти Португалії»(Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п. 35, та «Сіка проти Словакії»(Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).

Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі «ОСОБА_10 проти України»(рішення від 15 жовтня 2009 року, остаточне від 15.01.2010 року) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції»(Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «ОСОБА_11 проти Італії»( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі ОСОБА_2, п. 53).

Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обовязкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, ECHR 2002-III). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі «Райлян проти Росії»(Raylyan v. Russia), № 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року)

Виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень на користь банківських установ, що є остаточними, обовязковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Вказана норма права чітко передбачає право особи на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення. Однак, як вбачається зі змісту скарги та її мотивування, ОСОБА_1 оскаржує дії посадових осіб державної виконавчої служби, повязані не з виконанням судових рішень, якими з неї були стягнуті певні суми, а з діями, які вчинялися державними виконавцями під час спілкування з нею та її представником та з несвоєчасними наданням їй відповідей на поставлені питання.

За таких обставин, розглядаючи справу в межах наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що посадовими особами Самарського ВДВС ДМУЮ при виконанні ними судових рішень про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 в порядку виконавчого провадження, не були порушенні вимоги Закону України «Про виконавче провадження»та самого факту порушення норм чинного законодавства посадовими особами державної виконавчої служби скаржником не доведено.

Крім того, як вбачається зі змісту ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Як вбачається зі скарги, ОСОБА_1 оскаржує дії посадових осіб Самарського ВДВС ДМУЮ вчинені 10.02.2012 року в її присутності, при цьому скаргу подано до суду 23.03.2012 року, тобто із значним порушенням встановленого законом строку. Поважних причин пропуску строку та підстав для поновлення даного строку судом не встановлено.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії посадових осіб Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції під час виконання судового рішення, ухваленого по цивільній справі необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 383, 384, 385, 387, 388 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 в порядку ст. 383 ЦПК України на дії посадових осіб Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції під час виконання судового рішення, ухваленого по цивільній справі відмовити в повному обсязі.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя:К.С. Маштак