Рішення № 26919962, 14.08.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 436/4890/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого суддіМаштак К.С.,

при секретаріФедоренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилався на те, що 04 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/129425/3167/73, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 12673,27 доларів США, що на день видачі кредиту згідно офіційного курсу НБУ становило 64000,01 грн., строком на 72 місяці, з 04 травня 2007 р. по 04 травня 2013 року, а відповідач прийняв на себе зобовязання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку погашення кредиту. Відповідач не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку та не сплачує проценти за користування кредитом. Позивачем на адресу відповідача направлялася письмова вимога про дострокове погашення грошових зобовязань. Станом на 14 травня 2012 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 12359 доларів США 50 центів.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 014/129425/3167/73 від 04 травня 2007 року у сумі 98752 грн. 38 копійок на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», а також покласти на відповідача витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що відповідач свій обовязок за кредитним договором не виконав і залишається зобовязаним перед банком.

В судовому засіданні відповідач та його представник, позовні вимоги визнали частково подали до суду письмові заперечення (а.с. 40-41). Проти задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та про стягнення нарахованих відсотків за договором не заперечували, були не згодні з нарахуванням пені в повному обсязі, в цій частині заперечували та просили застосувати позовну давність в один рік та звільнити від сплати пені.

Вислухавши пояснення та доводи сторін та їх представників, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/129425/3167/73, згідно з яким ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 12673,27 доларів США, строком на 72 місяці з 04 травня 2007 року по 04 травня 2013 року, зі сплатою відповідачем за користування кредитом у розмірі 13,5% річних та здійсненням повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку погашення кредиту, що підтверджується копією кредитного договору (а.с. 4-6).

Позивач виконав свої зобовязання за договором належним чином, надавши відповідачу через касу банку кредитні кошти в розмірі 12673,27 доларів США, що на день видачі кредиту згідно офіційного курсу НБУ становило 64000,01грн., що підтверджується заявою на видачу готівки №167/581-32 від 04 травня 2007 року (а.с. 8).

26 жовтня 2011 року ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про дострокове виконання грошових зобовязань за договором у 30-ти денний термін (а.с. 9), яка була отримана відповідачем 10 листопада 2011 року, що підтверджується повідомленням № 44 (а.с. 9).

Згідно розрахунку від 15 травня 2012 року суми заборгованості за договором станом на 14 травня 2012 року заборгованість складає 12359 доларів США 50 центів, де: 9232 долари США 09 центів непогашена сума кредиту, 1499 доларів США 14 центів несплачені відсотки, 34 долари США 49 центів нарахована пеня за прострочення тілу кредиту, 1593 долари США 78 центів нарахована пеня за прострочення відсотків по кредиту, що по курсу НБУ станом на 14 травня 2012 року складає 98752 гривні 38 копійок, де: 73764 грн. 39 коп. непогашена сума кредиту, 11978 грн. 12 коп. несплачені проценти, 275 грн. 57 коп. нарахована пеня за прострочення кредиту, 12734 грн. 30 коп. нарахована пеня за прострочення відсотків по кредиту (а.с. 10-11).

04 травня 2007 року між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу №014/06192/31673/73, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у заставу банку належний йому транспортний засіб марки DAEWOO LANOS TF 69Y, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 43).

Відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу на зберігання від 17 січня 2011 року добровільно передав на відповідальне зберігання автомобіль DAEWOO LANOS TF 69Y представнику банку (а.с. 42).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 17 січня 2011 року, вбачається що, він дав згоду на продаж автомобілю DAEWOO LANOS TF 69Y, державний номер НОМЕР_2, № шасі (кузова) SUPTF 69 YD 7 W327892 яке є заставним майном банку на основі договору застави № 014/06192/31673/73 від 04 травня 2007 року і є забезпеченням за договором. Отримані грошові кошти від реалізації автомобіля, він просить направити на погашення кредиту і встановити на залишок боргам за кредитом пільгову процентну ставку (а.с. 37).

Суд вважає, що ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» за кредитним договором свої зобовязання виконав повністю. Відповідач в свою чергу не виконує умови договору і своєчасно не повернув банку кредитні кошти.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про національний банк України», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач свідомо звернувся до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними.

Зміна обставин, на які посилається відповідач ніяким чином не пов'язана з умовами виконання договору. Банк свої зобов'язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував грошові кошти на придбання автомобіля. Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов'язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Кредитним договором обов'язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож, стає зрозумілим, що валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов'язання за кредитним договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України. Кредитний договір складений у відповідності до норм статей 1054, 1055, 1056 ЦК України, які регулюють окремий вид цивільних відносин кредитних, відносин позики.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним способом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Цивільним кодексом передбачено можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до положень ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та п. 3-7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій. В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті або їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені кошти як у національній, так і в іноземній валюті. Статтями 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Діючим законодавством не передбачено будь-яких заборон або обмежень на видачу кредитів в іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Частина 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»передбачено, що на здійснення валютних операцій Національним банком видаються відповідні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Виходячи із зазначених норм, чинне законодавство передбачає можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання. Що стосується використання іноземної валюти як засобу платежу, то згідно Положення про порядок видачі НБУ індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою № 483 Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року, то п. 1.5. цього Положення передбачено, що використання іноземної валюти, як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями) у випадках передбачених законами України.

Доводи відповідача стосовно того, що він не міг передбачити зміну курсу валют, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти гривні. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою № 496 Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручі на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, відповідач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до п. 10.1. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями договору, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Взяті на себе зобовязання щодо погашення заборгованості за кредитним договором відповідач виконав не належним чином та залишається зобовязаним перед банком.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Отже, враховуючи матеріальний стан відповідача, його добросовісні дії, щодо добровільної передачі залогового майна банку з мету погашення заборгованості, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені).

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Також, з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору на користь держави згідно ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 4, 47, 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 6, 7, 55, 56 Закону України «Про національний банк України», п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 203, 258, 526, 607, 614, 625, 626- 629, 632, 638, 651, 1050, 1051, 1054-1056 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»(МФО 305653, ЄДРПОУ 19358201) заборгованість за кредитним договором № 014/129425/3167/73 від 04.05.2007 року в сумі 85742,51 грн., де: 73764,39 грн. непогашена сума кредиту та 11978,12 грн. несплачені проценти.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»(МФО 305653, ЄДРПОУ 19358201) судовий збір в розмірі 857,42 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя:К.С. Маштак