Ухвала суду № 2691926, 02.09.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий в суді першої інстанції – Карпинець В.І.                                                                                   Рядок статзвіту № 35                                                  

Господарський суд Закарпатської області, № 16/212                                                Справа № 22-а-8583/08                   Доповідач: Заверуха О.Б.                                                                          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2008 року                                                                                                      м. Львів

       Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Заверухи О.Б.,

суддів: Олендера І.Я., Онишкевича Т.В.,

при секретарі Петлевана Н.А.,

з участю осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача – Піца М.М., довіреність б/н від 29.08.2008 р.,

представника відповідачів – Державної податкової інспекції у м. Ужгород, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області Бурі О.О., довіреності № 169/10/10.015 від 23.01.2008 р., № 1491/9/10 від 23.01.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгород, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації України на постанову господарського суду Закарпатської області від 3 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» до Державної податкової інспекції в м. Ужгород, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2006 р. № 0011942341/0, від 07.03.2007 р. № 0011942341/1 та від 14.06.2007 р. № 0011942341/3, рішень про результати розгляду скарги від 07.03.2007 р. № 6675/10/250, від 06.04.2007 р. № 615/10/25-055 та від 14.06.2007 р. № 5736/6/25-0515 -,

в с т а н о в и л а :

      Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» звернулося в господарський суд Закарпатської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ужгород, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2006 р. № 0011942341/0, від 07.03.2007 р. № 0011942341/1 та від 14.06.2007 р. № 0011942341/3, рішень про результати розгляду скарги від 07.03.2007 р. № 6675/10/250, від 06.04.2007 р. № 615/10/25-055 та від 14.06.2007 р. № 5736/6/25-0515.

       В обґрунтування позовних вимог вказувало на те, що згідно укладеного договору поставки від 24.03.2005р., в рахунок виконання зобов'язання за даним договором, отримало від ТОВ „ТПП Промпостачання" п"ять деревообробних верстатів на загальну суму 3348840 грн., в т. ч. ПДВ 558140 грн. та передало останньому простий вексель від 16.05.2005р. номіналом 3348840 грн. на загальну суму вартості придбаного обладнання зі строком платежу до 16.05.2015р. Вважає, що від ТОВ „ТПП Промпостачання" вищезазначене обладнання отримане на оплатній основі, а тому висновок податкового органу про те, що дане обладнання отримане як безоплатне, є невірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, незалежно від того, що відбулося припинення юридичної особи ТОВ „ТПП Промпостачання" шляхом перетворення у ПП „Табіт", оскільки переданий позивачем вищенаведений простий вексель підлягає пред'явленню до виконання будь-якою особою, яка є держателем даного векселя. З огляду на викладене, вважає, що є безпідставним визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 665300 грн. по основному платежу та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 332650 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2006р. №0011942341/0. Враховуючи ту обставину, що оскаржувані рішення органів ДПС - ДПІ у м. Ужгороді, ДПА у Закарпатській області та ДПА України про результати розгляду скарги платника податків, містять ті ж самі обґрунтування обставин, щодо залишення скарг платника податків без задоволення, що і зазначені у висновках акту перевірки щодо допущених порушень з вищенаведеного питання, тому також вважає, що висновки наведені в таких рішеннях вищезазначених органів ДПС є невірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просить скасувати, як рішення вищезазначених органів ДПС про результати розгляду скарги платника податків, так і прийняті повторні податкові повідомлення-рішення.

       Постановою господарського суду Закарпатської області від 3 квітня 2008 року позов задоволено повністю.

       Зазначена постанова мотивована тим, щоправовим наслідком укладення ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" договору поставки від 24.03.2005р. з ТОВ „ТПП Промпостачання" є виникнення господарського зобов'язання, в силу якого ТОВ „ТПП Промпостачання" зобов'язувалося вчинити дії господарського характеру, обумовлені п.1.1 договору - передати ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" п"ять деревообробних верстатів на загальну суму 3348840 грн., в т. ч. ПДВ 558140 грн., а ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" прийняло на себе обов'язок прийняти дане обладнання та сплатити вартість придбаного обладнання в порядку, обумовленому договором (п.4.1 договору). Отже, позивач, придбавши обладнання від ТОВ „ТПП Промпостачання" - п"ять деревообробних верстатів на загальну суму 3348840 грн., що підтверджується видатковою накладною №11-Ц-122 від 24.03.2005р. та актом приймання-передачі №40 від 24.03.2005р. використав вексельну форму розрахунків, а саме видав простий вексель від 16.05.2005р. на суму 3348840 грн., із зазначенням у ньому відповідного терміну сплати, що підтверджено актом приймання-передачі від 16.05.2005р. Враховуючи ту обставину, що строк платежу за виданим векселем не настав, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що твердження відповідачів стосовно того, що у вексельному зобов'язані, яке виникло із векселя оформленого ТзОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД", відсутній кредитор, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Доказів відсутності векселя у господарському обігу відповідачами не надано.

       Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у м. Ужгород, Державна податкова адміністрація в Закарпатській області, Державна податкова адміністрація України подали апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

       Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

       Представник відповідачів Буря О.О. під час апеляційного розгляду апеляційні скарги підтримав, в обґрунтування своїх мотивів покликався на обставини, які в них викладені.

       Представник позивача в судовому засіданні апеляційні скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

       Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

       Судом першої інстанції встановлено, що Актом „Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" (код 32890828) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2004р. по 30.06.2006р." (а.с. 13-31) від 19.12.2006р. №2539/23-0/10/32890828, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" не включив до валового доходу та до об"єкту оподаткування, як безоплатно отримане від ТОВ „ТПП Промпостачання" обладнання - п"ять деревообробних верстатів на загальну суму 3348840 грн., в т. ч. ПДВ 558140 грн., оскільки виданий вексель ТОВ „ТПП Промпостачання" не прийнято до уваги, з підстав ліквідації ТОВ „ТПП Промпостачання" та відсутності у останнього на момент ліквідації дебіторської та кредиторської заборгованості, що призвело до порушення ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

       За результатами розгляду матеріалів цього акту перевірки, ДПІ у м. Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006р. №0011942341/0 про визначення ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 997950,00 грн. (в тому числі сума 665300 грн. основного платежу та сума 332650 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій по ньому). У задоволенні скарги позивача до первинного органу ДПС - ДПІ у м. Ужгороді було відмовлено, що стало підставою для винесення ДПІ у м. Ужгороді рішення про результати розгляду скарги платника податків від 07.03.2007р. №6675/10/250 та повторного винесення ДПІ у м. Ужгороді податкового повідомлення-рішення від 07.03.2007р. №0011942341/1. У задоволенні скарги позивача до вищого органу ДПС - ДПА у Закарпатській області також було відмовлено, що стало підставою для винесення ДПА у Закарпатській області рішення про результати розгляду скарги платника податків від 06.04.2007 №615/10/25-055, яким первинне податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006р. та повторно прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.03.2007 р., були залишені без змін. Такими ж були наслідки розгляду скарги позивача до ДПА України, що стало підставою для винесення ДПА України рішення про результати розгляду скарги платника податків від 14.06.2007р. №5736/6/25-0515, яким первинне податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006р. та повторно прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.03.2007 р. та вищезазначені рішення ДПІ у м. Ужгороді та ДПА у Закарпатській області про результати розгляду скарги платника податків, були залишені без змін та ДПІ у м. Ужгороді повторно винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2007р. № 0011942341/3.             Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ч. 1 ст. 334 цього ж Кодексу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.        Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це, зокрема товари, що надаються платником податку згідно з договором дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані фізичній чи юридичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Пунктом 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Строк (термін) виконання зобов'язання передбачений вимогами п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, в якому зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що правовим наслідком укладення між позивачем та ТОВ «ТПП Промпостачання» договору поставки за №ПП240305/01 від 24.03.2005р. стало виникнення господарського зобов'язання, в силу якого ТОВ „ТПП Промпостачання" зобов'язувалося вчинити і вчинило дії господарського характеру, обумовлені п.1.1 договору, а саме - передало ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" п"ять деревообробних верстатів на загальну суму 3348840 грн., а ТОВ „Р.І.Ф. Паркет ЛТД" прийняло на себе обов'язок прийняти дане обладнання та сплатити вартість придбаного обладнання в порядку, обумовленому в п. 4.1 Договору.

       Судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав в ТОВ „ТПП Промпостачання" п"ять деревообробних верстатів на загальну суму 3348840 грн., використавши вексельну форму розрахунків.

       Як вбачається з п. 4.1 Договору поставки, оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, у тому числі із застосуванням електронних платіжних карток, оплати готівковими коштами, а також можуть застосовуватись інші форми розрахунків, не заборонені діючим законодавством.

       У відповідності до ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ (в редакції, яка була чинною на момент видачі векселя) вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

       Статтею 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 року, передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

       З матеріалів справи вбачається, що виконання договору поставки підтверджується видатковою накладною №11-Ц-122 від 24.03.2005р. (а.с. 93) та актами приймання-передачі № 40 від 24.03.2005р. (а.с. 94) та від 16.05.2005р. (а.с. 95), а строк пред'явлення векселя до оплати, на момент припинення юридичної особи ТОВ „ТПП „Промпостачання" не настав.

       Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про те, що не вбачає порушень під час здійснення позивачем господарської операції по придбанню деревообробних верстатів та використанню вексельної форми розрахунків, оскільки вона узгоджувалася з вимогами законодавства та умовами договору.

      Зважаючи на те, що рішення відповідачів про відмову у задоволенні розгляду скарг позивача  ґрунтувались на обставинах та фактах, які були відображені в акті перевірки, висновок суду першої інстанції про скасування рішень ДПІ у м. Ужгороді від 07.03.2007р. №6675/10/250, ДПА у Закарпатській області від 06.04.2007 №615/10/25-055 та ДПА України від 14.06.2007р. №5736/6/25-0515 про результати розгляду скарги платника податків також вважається правомірним.

       З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

       Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

       Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгород, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації України на постанову господарського суду Закарпатської області від 3 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» до Державної податкової інспекції в м. Ужгород, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2006 р. № 0011942341/0, від 07.03.2007 р. № 0011942341/1 та від 14.06.2007 р. № 0011942341/3, рішень про результати розгляду скарги від 07.03.2007 р. № 6675/10/250, від 06.04.2007 р. № 615/10/25-055 та від 14.06.2007 р. № 5736/6/25-0515 - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 3 квітня 2008 року – без змін.

       Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

            Головуючий:                                                                      О.Б. Заверуха

            Судді:                                                                                   І.Я. Олендер

                                                                                                          Т.В. Онишкевич