Постанова № 26899252, 29.08.2012, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 33/1290/340/12

29.08.2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луганськ 29 серпня 2012 року

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Луганської області Люклянчук В.Ф., розглянувши|розглядувати| апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову|ухвалу| Свердловського міського суду Луганської області від 03 лютого 2012 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого головою ліквідаційної комісії ТОВ ВКФ "Ремо", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним за ст. 163-2 ч.1 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) гривен,

В С Т А Н О В И В:

Постановою|ухвалою| судді Свердловського міського суду Луганської області від 03 лютого 2012 року було встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 20 грудня 2011 року під час проведення перевірки дочірнього підприємства ТОВ ВКФ «Ремо», було встановлено, що головою ліквідаційної комісії вказаного підприємства ОСОБА_2 не забезпечена подача платіжного доручення в установу банку, у яких відкриті поточні рахунки на перерахування належних сплаті податкових зобов'язань самостійно визначених за декларацією ПДВ за вересень 2011 року, у відповідності до декларації № 9009196291 від 20.10.2011 р., строк сплати настав 30.10.2011 р., акт № 804-15-10-19076980 від 20.12.2011 р., чим були порушені п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

На вказану постанову судді місцевого суду ОСОБА_2 17.07.2012 року подана апеляційна скарга, в якій він просить поновити йому строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову Свердловського міського суду Луганської області від 03.02.2012 р., посилаючись на наступні обставини. У судовому засіданні 03.02.2012 р. він не мав можливості бути присутнім, направив 24.01.2012 р. на адресу суду заперечення на протокол №75, та клопотання про розгляд справи за його відсутність. Постанова суду по справі ним не отримана, тому він не мав можливості оскаржити судове рішення у встановлений строк. Про судове рішення він дізнався тільки після отримання 11.07.2012 року від Жовтневого відділу державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2012 р. про стягнення з нього 85 грн. на підставі постанови Свердловського міського суду Луганської області від 03.02.2012 р. Окрім того, 25.10.2010 р. учасники ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» прийняли рішення про ліквідацію ТОВ «ВКФ «Ремо», у зв'язку з тяжким фінансовим становищем. Реєстраційні дії щодо припинення підприємства внесені в Єдиний державний реєстр 26.10.2010 р. У відповідності до закону інформацію про ліквідацію підприємства негайно було передано державним реєстраторам до ДПІ в м. Свердловську. При прийнятті рішення про складання протоколу № 75 від 20.12.2011 р. ДПІ в м. Свердловську не прийнято до уваги ст. 97.2 Податкового кодексу України, згідно з приписами якої, «у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України». Судом не прийнято до уваги, що відповідно до ст. 112 ЦК України у разі ліквідації, розрахунки з кредиторами проводяться в порядку черговості, згідно з якою черга сплати податків є третьою. Тому сплата податку, згідно несплати якого складене ДПІ в м. Свердловську протокол № 75, буде порушенням порядку черговості задоволення вимог кредиторів, тобто закону.

Начальником ДПІ у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби Єльниковою А.П. подані заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в яких просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Свердловського міського суду Луганської області від 03.02.2012 р. без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 110 ЦК України, у якій вказані підстави ліквідації юридичної особи, свідчить про те, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію, підприємницька діяльність юридичної особи не припиняється, така особа має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у неї виникають права і обов'язки. Прийняття рішення про ліквідацію підприємства не забороняє контролюючим органом нарахувати податкові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції, а також складати протоколи про адміністративні правопорушення. Окрім того, відповідно до п.15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, що стосується юридичних осіб, то платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Податковим кодексом України. Відповідно до п.п.11.1 Наказу Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 р. № 979 з метою оподаткування під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків, як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків, та/або втрата їх статусу як платника податків згідно до законодавства. Відповідно до п.п.11.11.1 п.11.11 Наказу Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 р. № 979 щодо платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно з Законом, підставою для зняття їх з обліку в органах державної податкової служби є надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої картки особових рахунків платника податків або даті отримання повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення платника податків у разі, якщо на момент отримання такого повідомлення були закриті всі картки особових рахунків такого платника податків. Таким чином, доти підприємство зареєстровано в органах державної податкової служби як платник податків, воно зобов'язано сплачувати своєчасно податки за збори. Відносно використання майна в процесі ліквідації підприємства, то згідно з п. 97.2 ст. 97 Податкового кодексу України, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Таким чином, зазначена норма прийнята з метою заборони примусової реалізації майна платників податків, які знаходяться в процесі ліквідації не пов'язаної з банкрутством. В запереченні на апеляцію вказує, що ДПІ у м. Свердловську не порушувала порядок черговості задоволення вимог кредиторів, який передбачено ст. 112 ЦК України, оскільки не здійснювала заходів щодо стягнення коштів та продажу майна позивача.

Апеляційна скарга на постанову судді першої інстанції подана ОСОБА_2 після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч.2 ст.294 КУпАП, однак клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження містить посилання на обставини, які є поважними, у зв'язку з чим вважаю за необхідне поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції.

На розгляд справи у апеляційному судді ОСОБА_2, не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, представник ДПІ у м. Свердловську не з'явився, надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, прокурора, який вніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляцію, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вважаю, що в матеріалах справи не достатньо об'єктивних даних, які свідчать про наявність вини ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 163-2 ч.1 КУпАП.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зі змісту ст. 251 КУпАП вбачається, що основним доказом в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення.

Порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення за №75 від 20.12.2011 р. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-2 КУпАП, який наявний в матеріалах справи (а.с. 4) суперечить вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить підписів особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Окрім того, вказаний протокол про адміністративне правопорушення не містить запису відносно відмови від підписання протоколу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, оцінюючи даний протокол, який складений не належним чином, з порушенням процесуального закону, вважаю, що він не містить даних про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 20 грудня 2011 року під час проведення перевірки дочірнього підприємства ТОВ ВКФ «Ремо», було встановлено, що головою ліквідаційної комісії вказаного підприємства ОСОБА_2 скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-2 ч.1 КУпАП.

Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є головою ліквідаційної комісії ТОВ ВКФ «Ремо» і перевірка проводилась ТОВ ВКФ «Ремо», а не його дочірнього підприємства, отже зміст оскаржуваної постанови не відповідає фактичним обставинам справи.

Під час розгляду цієї адміністративної справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які тягнуть скасування постанови судді міського суду.

За таких обставин постанова судді міського суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 289, п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Свердловського міського суду Луганської області від 03 лютого 2012 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-2 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 03 лютого 2012 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-2 КУпАП - скасувати.

Провадження по даній адміністративній справі щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного

суду Луганської області Люклянчук В.Ф.