Ухвала суду № 26881585, 28.08.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1815/209/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - ШульгаНомер провадження 11/1890/509/12 Суддя-доповідач - Демченко Категорія - 42

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Безверхого О. М., Філонової Ю. О.,

з участю прокурора - Кононової Л.Ф.

потерпілої - ОСОБА_2

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Кузьменка В.І., потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_6, захисника засудженого ОСОБА_3 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Народна фінансова страхова компанія « Добробут » на користь ОСОБА_2 дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривен моральної шкоди та шість тисяч триста сімдесят одну гривну сорок п'ять копійок матеріальних збитків.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС в Сумській області витрати на проведення транспортно - трасологічної та авто технічної експертизи 3 867 грн. 60 коп.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що він 29 жовтня 2011 року близько 19 години, керував належним йому автомобілем НОМЕР_1, з причепом ГКБ - 8160 р.н. НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Кролевець - Конотоп - Пирятин (Р-60) в напрямку м. Пирятин. Проїжджаючи через с. Перекопівка Роменського р-н, ОСОБА_6 порушуючи п. 12.4 Посанови КМУ «Правил дорожнього руху України» обрав для себе швидкість руху, яка складала 82,4 км/год в результаті чого водій не зміг своєчасно зменшити швидкість аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_7 в межах своєї смуги руху. Дорожньо - транспортна пригода відбулася на ділянці 145 км + 400 м автодороги Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин (Р- 60), напроти господарства № 110 по вул. Роменська в с. Перекопівка, в районі лінії горизонтальної дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, з велосипедом в руках, стояли пішоходи ОСОБА_8 і ОСОБА_7 При наближенні керованого ОСОБА_6, автомобіля пішохід ОСОБА_7 відновила рух і почала перетинати його смугу в напрямку з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, а пішохід ОСОБА_8 залишився стояти. На момент початку руху пішохода водій мав можливість, але своєчасно не вжив належних заходів щодо зменшення швидкості, що призвело до наїзду на пішохода. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події.

В поданих апеляціях:

- засуджений ОСОБА_6, вважає вирок районного суду в частині призначення покарання за вчинений злочин занадто суворим, а тому вважає, що вирок підлягає скасуванню. При визначенні міри покарання судом першої інстанції не було враховано, що він працює водієм в державній установі де позитивно характеризується і колектив якої звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому колектив установи просив суд не позбавляти волі ОСОБА_6 Судом не було взято до уваги, що ОСОБА_6 має на утриманні двох малолітніх дітей та немічну стару матір, яка потребує постійного догляду, також моральну шкоду він відшкодував в повному обсязі.

- захисник засудженого ОСОБА_3, вважає вирок суду занадто суворим та таки, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому він підлягає скасуванню. При постановленні вироку суд не звернув увагу, на той факт, що ОСОБА_6 працює водієм в державній установі, де позитивно характеризується. Також судом не було наведено жодної обставини, що виправлення засудженого не можливе без застосування такої суворої міри покарання як позбавлення волі.

- прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Кузьменко В.І., вважає, що вироку суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи та м'якістю призначеного покарання, а справу просить направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Свої вимоги обґрунтовує, тим що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував тяжкі наслідки, які настали від злочину, всі пом'якшуючі обставини є незаконними та надуманими. У змінах до апеляції прокурор вказує на те що суд при вирішенні цивільного позову не врахував ті кошти що засуджений в добровільному порядку відшкодував потерпілій. Також не вмотивованим залишився розмір стягнення за спричинення матеріальних збитків, які 10075 грн. а суд стягнув 6371 грн.45 коп.

- потерпіла не оскаржує призначену міру покарання та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України проте вважає безпідставним вирок суду в частині часткового задоволення цивільного позову. Так судом не було враховано всю глибину страждань потерпілої пов'язаних з втратою єдиної близької людини та при частковому задоволенні цивільного позову суд не врахував вимоги розумності і справедливості. Тому просить вирок суду першої інстанції змінити в частині задоволення цивільного позову та просить стягнути з ОСОБА_6 10 075 грн. - матеріальної шкоди та 200 000 грн. - моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора Коновної Л.Ф. яка підтримала апеляцію прокурора з доповненнями до неї і частково підтримала апеляцію потерпілої , потерпілу ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_4, які підтримали свою апеляцію і частково апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції потерпілої та частково підтримали апеляцію прокурора, і повністю підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та захисника засудженого, задоволенню не підлягає, а апеляція потерпілої, і прокурора із врахуванням змін до неї підлягає частковому задоволенню.

В поданій апеляції засудженого висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч.2 КК України під сумнів не ставляться.

Що стосується призначеного ОСОБА_6 покарання, то таке покарання призначене йому судом у відповідності з вимогами ст.ст. 65, 66 КК України з урахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів, особи засудженого, обставин справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Тому з врахуванням всього вище зазначеного суд прийшов до обґрунтованого висновку, що необхідним та достатнім покаранням в даному випадку є саме покарання, яке пов'язане з позбавленням волі засудженого в межах санкції статті.

Стосовно посилань захисника засудженого в апеляції на те, що вирок суду є занадто суворим а тому підлягає скасуванню не знаходить свого підтвердження, адже у винесеному вироку суд здійснив призначення покарання у відповідності до вимог ст.ст. 65,66 КК України. Що стосується доводів захисника з приводу того, що судом не враховано і не включено до вироку відомості про засудженого, а саме, що він працює водієм в державній установі, колектив якої звертався до суду з клопотанням не позбавляти волі засудженого, то відповідно до вимог ст.ст. 67, 323 ч. 3, 324 КПК України суд оцінює докази у справі на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, тому суд сам визначає докази та обставини він які він бере за основу при винесенні вироку у конкретній справі.

Не заслуговують на увагу і мотиви апеляції прокурора стосовно обставин які бралися до уваги судом при призначенні ОСОБА_6 покарання. Адже вироком суду першої інстанції було визначено вид та міру покарання, яке призначалося згідно вимог ст. 65 КК України. Що стосується доводів прокурора з приводу надуманості пом'якшуючих обставин, які були встановлені судом, то вони також не знаходять підтвердження, адже суд наводячи перелік пом'якшуючих обставин врахував положення ст. 66 КК України.

Стосовно посилань потерпілої а також прокурора в апеляціях про те, що суд не в повному обсязі стягнув з засудженого ОСОБА_6 завдану їй матеріальну та моральну шкоду, а прокурора стосовно того що судом не було враховано при вирішенні цивільного позову суми які засуджений відшкодував добровільно до винесення вироку то вони є обґрунтованими, оскільки, суд вирішуючи цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування на її користь заподіяної моральної та матеріальної шкоди, не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України. Судом не дано аналізу заперечень страхової компанії щодо цивільного позову а тому вирок в цій частині не може вважатись обгрунтованим і законним, підлягає скасуванню, тим самим і підлягають частковому задоволенню апеляції як потерпілої так і прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції Кузьменка В.І. і потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2012 року відносно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_3, - без задоволення.

СУДДІ:

Демченко М. О. Безверхий О. М. Філонова Ю. О.