Ухвала суду № 26864999, 18.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4513/12 18.10.2012 18.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/2980/12 Суддя першої інстанції Медюк С.О.

Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Суслик Є.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2012 року по справі за поданням виконуючого обов'язки начальника відділу Державної виконавчої служби Очаківського міськрайонного управління юстиції (надалі - ДВС) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, -

В С Т А Н О В И Л А:

13 червня 2012 року ДВС звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу керівника підприємства боржника «Санаторій для дітей «Травневий» - ОСОБА_2

Свої вимоги ДВС обґрунтовував тим, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2 - 326/10 від 17 березня 2010 року, виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з підприємства «Санаторій для дітей «Травневий» на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в сумі 7514,93 грн.

Однак, у ході примусового виконання вказаного виконавчого документу, боржником судове рішення добровільно не виконується.

Посилаючись на викладене, ДВС просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника підприємства - боржника ОСОБА_2

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2012 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у виїзді за межі України до повного фактичного виконання рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, без вилучення паспортного документу.

В апеляційній скарзі боржник просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання ДВС суд першої інстанції виходив із того, що на даний час зобов'язання покладені рішенням суду на боржника щодо стягнення грошових коштів з «Санаторія для дітей «Травневий», керівником якого є ОСОБА_2, в добровільному порядку не виконано.

Однак з тами висновками погодитись не можна.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України вбачається, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року ( в ред. від 8 березня 2011 року) (надалі - Закон).

Стаття 6 зазначеного Закону передбачає декілька видів обмеження виїзді громадян України за кордон, зокрема: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту та тимчасового відмовлено у виїзді за кордон у певних випадках, що визначені в цій статті.

За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

З аналізу цих правових норм вбачається, що особі, яка має паспорт для виїзду за межі України, та має такий намір, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадку ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Таким чином, при звернення до суду з вказаним поданням, органи державної виконавчої служби повинні послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон, ухиляється від виконання зобов'язань та його дії свідчать про намір виїхати за кордон.

При зверненні до суду з зазначеним поданням державний виконавець не навів жодних з перелічених обставин, а послався, як на підставу для обрання такого обмеження особі, тільки на наявність боргових зобов'язань.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження було відкрито 8 червня 2012 року і копія постанови про це була направлена на адресу боржника 11 червня 2012 року (а.с. 62).

Проте, з доданих ДВС до письмових заперечень матеріалів встановлено, що боржник не отримав зазначеної постанови, оскільки конверт з відправленнями повернувся на адресу ДВС з поміткою пошти на повідомленні про вручення відправлення «організація закрита». Незважаючи на це, ДВС вже 2 серпня 2008 року звертається до суду з вказаним поданням.

Таким чином, доводи скарги про те, що ОСОБА_2 своєчасно не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а отримав цю постанову тільки 4 вересня 2012 року, заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції, не звернувши уваги на вищевказані вимоги закону, не з'ясував усі обставини необхідні для правильного вирішення справи та не з'ясував взагалі чи мало місце ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань з моменту відкриття провадження та до звернення до суду з вказаним поданням, у зв'язку з чим безпідставно обмежив конституційні права ОСОБА_2, як керівника підприємства - боржника.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді