Рішення № 26864966, 17.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3907/12 17.10.2012 17102012 17.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/2635/12 Головуючий у 1-й інстанції: Войнорівський М.М.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Буренкової К.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання: Белевері В.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ПАТ КБ «ПриватБанк»

на заочне рішення Миколаївського районного суду від 12 березня 2012 року, ухвалене за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог представник Банку вказував, що 7 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № NKІРG104040052, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 26750 доларів США зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та терміном повернення не пізніше 06 вересня 2037 року.

В забезпечення виконання кредитного договору між Банком та відповідачем був укладений іпотечний договір, згідно якого відповідач перебав Банку в іпотеку будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 11 липня 2011 року його заборгованість перед Банком становила 38 884,64 доларів США.

Посилаючись на вказані обставини, Банк на підставі Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) просив в рахунок дострокового погашення заборгованості відповідача за кредитним договором звернути стягнення на вказаний будинок загальною площею 63,1 кв. м та на земельну ділянку, на якій він розташований, шляхом його продажу з укладенням від імені відповідача договору купівлі продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім цього, Банк просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у даному будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку. Банк також просив стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду від 12 березня 2012 року позов Банку задоволено частково.

Постановлено в рахунок дострокового стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за кредитним договором № NKIPG 104040052 від 07 вересня 2007 року, яка на 11 липня 2011 року, становила 38884, 64 доларів США, що еквівалентно 309910 грн. 61 коп., звернути стягнення на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом його реалізації органами державної виконавчої служби на публічних торгах.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку судові витрати в сумі 1820 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки змінити і задовольнити його вимоги в цій частині шляхом надання йому права укладення від імені відповідача договору купівлі - продажу з іншою особою-покупцем, отримання витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, а також надання всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Банк посилається на те, що рішення суду в зазначеній частині суперечить положенням ст. 11 ЦПК, Закону, Цивільного кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 7 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № NKІРG104040052, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 26750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, та терміном повернення не пізніше 06 вересня 2037 року.

В забезпечення виконання кредитного договору між Банком та відповідачем був укладений іпотечний договір, згідно якого відповідач передав Банку в іпотеку будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за вказаним договором станом на 11 липня 2011 року становила 38 884,64 доларів США, із них: 20512,16 доларів США - заборгованість за кредитом; 8419,19 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1214,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 6857,37 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Порушення зобов'язань, які виникають із договорів, тягне за собою правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК, або такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема, ст. 33 Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

До звернення в суд з позовом Банк листом від 16 червня 2011 року належним чином повідомив боржника - іпотекодавця про вимогу щодо усунення порушення умов кредитного договору і погашення заборгованості, а також можливого звернення на предмет іпотеки.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення відповідачем грошових зобов'язань та наявність у Банку права вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно.

У відповідності до пункту 24 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 18.8.1,18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу У Закону на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку.

Із змісту ст. 39 Закону вбачається, що суд у своєму рішення повинен визначити спосіб реалізації предмета іпотеки із зазначенням його початкової ціни.

Статтею 38 Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки з укладанням на підставі іпотечного договору іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою іншою особою на власний розсуд, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно п. 29 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку за вибором іпотекодержателя може здійснюватися будь-яким із способів:

- шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону;

- шляхом продажу предмету іпотеки будь - якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

У абзаці другому п. 38 постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Наполягаючи на задоволенні позову, Банк просив суд визначити спосіб реалізації іпотечного майна шляхом надання йому права укладення від імені відповідача договору купівлі продажу з іншою особою-покупцем, отримання витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, а також надання всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог.

Виходячи із змісту позовних вимог, умов іпотечного договору та положень закону, у суду першої інстанції не було підстав визначати спосіб реалізації іпотечного майна шляхом його продажу органами державної виконавчої служби на публічних торгах.

Тому відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК рішення в цій частині слід змінити і задовольнити вимоги Банку стосовно надання йому права укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна з іншою особою - покупцем без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, у тому числі, і для отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, але початковою ціною у 126 250 грн., визначеною сторонами в п.31.5 даного іпотечного договору від 07 вересня 2007 року

Що стосується доводів апеляційної скарги про звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташований даний житловий будинок, то вони безпідставні, оскільки судом правильно встановлено, що ця земельна ділянка у власності іпотекодавця не перебуває. Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Відповідно до ст. 88 ЦПК пропорційно до розміру задоволених вимог Банку на користь останнього із ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати в розмірі 631 грн., понесені Банком при подачі апеляційної скарги, виходячи із наступного: 126250 грн. (вартість іпотечного майна) х 1% х 0,5% = 631 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Миколаївського районного суду від 12 березня 2012 року в частині способу реалізації предмету іпотеки скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зазначення способу реалізації предмету іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № NKIPG 104040052 від 07 вересня 2007 року у сумі 38884, 64 доларів США, що еквівалентно 309910 грн. 61 коп. звернути стягнення на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, який складається із житлового будинку кам'яного, позначеного на плані Літ. А загальною площею 63,1 кв. м; житловою площею - 42,4 кв. м; сараю кам'яного Літ. Б; сараю кам'яного літ. В; вбиральні дерев'яної літ. Г; споруди №1; огорожі №2, 3, 4, 5, шляхом його продажу початковою ціною 126 250 грн., визначеною п.31.5 цього іпотечного договору від 07 вересня 2007 року з укладанням ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі - продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору від 7 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, з іншою особою - покупцем без необхідності отримання ПАТ КБ «ПриватБанк» для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, у тому числі, і для отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_2 за користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 631 (шістсот тридцять одну) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: