Ухвала суду № 26864926, 02.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/3156/12 02.10.2012 02.10.2012 02.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа № 22ц/1490/2151/12 Головуючий у 1-й інстанції Батченко О.В.

Категорія 34 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

02 жовтня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Шолох З.Л.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Дубовою К.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2012 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди,

встановила:

20 липня 2011 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_5 пред'явив до суду позов до ОСОБА_4 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач вказував, що є власником автомобіля PEUGEOT 206 XR, реєстраційний номер НОМЕР_1.

25 березня 2011 року по програмі страхування «КАСКО 50/50» уклав з ПАТ «Страхова компанія «Альфа - Страхування» договір № 0286724 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу строком до 25 березня 2012 року, за яким застрахував належний йому автомобіль, призначив ПАТ «Альфа - Банк» вигодонабувачем. У той же день він повністю сплатив страховий платіж у сумі 2 591 грн. 60 коп.

02 червня 2011 року о 7 годині в м. Миколаєві по вул. Фрунзе в районі перехрестя з вул. 9 - та Поперечна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля PEUGEOT 405, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті якої автомобілі зазнали технічні пошкодження.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2011 року винним у дорожньо-транспортній пригоді за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП було визнано водія ОСОБА_4

Відповідно до умов вказаного договору страхування, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, ним додатково сплачений страховий платіж у сумі 2 591 грн. 60 коп.

Вартість сплачених коштів за послуги евакуатора його автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди складала 300 грн.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля, яким тривалий час він не міг користуватися, йому завдані моральні та фізичні страждання.

Посилаючись на викладені обставини, просив стягнути з відповідача заподіяні майнові збитки, у вигляді сплачених ним сум страхових платежів за договором

страхування і вартості послуг евакуатора, у загальній сумі 5 483 грн. 20 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог та страхування своєї цивільно-правової відповідальності перед третіми особами в страховій компанії «Еталон».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2012 року у позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 000 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати й ухвалити нове про задоволення позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилався на її необґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача неможна покласти обов'язку позивача щодо сплати ним страхових платежів за договором страхування, оскільки між зобов'язаннями позивача за договором страхування та наслідками дорожньо-транспортної пригоди відсутній причинний зв'язок.

Також недоведеними суд вважав вимоги позивача про стягнення коштів по оплаті послуг евакуатора та відшкодування немайнової шкоди, оскільки ним не надано належних доказів на підтвердження того, що він не отримав задоволення цих вимог згідно договору добровільної страхування, а тому відмовив у задоволені цих вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Положення ст. 22 ЦК України передбачає право особи у разі порушення її цивільного права на відшкодування завданих збитків, якими є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 979, 990 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката)

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Із матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2011 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Страхова компанія «Альфа - Страхування» договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 0286724, належного йому автомобіля PEUGEOT 206 XR, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком до 25 березня 2012 року на умовах програми "КАСКО", визначивши вигодонабувачем ПАТ «Альфа - Банк». За цим договором позивачем 25 березня 2011 року повністю сплачений страховий платіж у сумі 2 591 грн. 60 коп. та 10 червня 2011 року сплачено додатково 2 591 грн. 60 коп. (а.с. 6,12, 36).

14 червня 2011 року додатковою угодою № 1 до вказаного договору сторонами внесені зміни, які стосуються збільшення розміру страхового платежу до 5 183 грн. 20 коп., з доплатою додаткового страхового платежу в сумі 2 591 грн. 60 коп., починаючи з 14 червня 2011 року (а.с.35).

Відповідно до полісу № АА/ 3721052 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів від 23 березня 2011 року, відповідач ОСОБА_4 застрахував цивільно - правову відповідальність перед третіми особами забезпеченого транспортного засобу автомобіля PEUGEOT 405, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 34).

02 червня 2011 року внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху, який керував автомобілем PEUGEOT реєстраційний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль PEUGEOT 206 XR, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач, зазнав механічних пошкоджень (а.с. 8-10).

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2011 року, винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний ОСОБА_4, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП пригоди (а.с.7).

Згідно квитанції № С-99 від 02 червня 2011 року ОСОБА_3 сплачено за послуги евакуатора 300 грн. (а.с.12).

Інших доказів, щодо обґрунтування своїх доводів позивач не надав.

За такого, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 212, 57-59 ЦПК України дав належну оцінку доказам та прийшов до правильного висновку, що зобов'язання позивача за договором добровільного страхування по оплаті страхових платежів не є збитками в розумінні положень ст. 22 ЦК України, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

До того ж, обґрунтованим є висновок суду про недоведеність обставин щодо не отримання позивачем оплачених ним послуг евакуатора та відшкодування немайнової шкоди згідно договору добровільного страхування.

Згідно журналу судового засідання, під час судового розгляду справи, суд першої інстанції роз'яснював представнику позивача ОСОБА_7 право позивача відповідно до положень ст. 33 ЦПК України заявити клопотання про залучення в якості співвідповідача у справі ПАТ «Страхова компанія «Альфа - Страхування». Проте, цим правом представник позивача не скористалася.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: