Ухвала суду № 26864770, 13.08.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1324/2-403/11 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В. І.

Провадження № 22-ц/1390/3024/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Гірник Т.А., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служалі А.Ю.

з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 30 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Ощадбанк»філії Трускавецьке відділення № 8358, Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10002/0107 філії Волинського обласного управління, ПАТ «Державний ощадний банк України», Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про видачу вкладів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ПАТ «Ощадбанк»філії Трускавецьке відділення №8358, Територіального відокремленого безбалансового відділення №10002/0107 філії Волинського обласного управління, ПАТ «Державний ощадний банк України», Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про видачу вкладів.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 30 січня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд незаконно відмовив у задоволенні вимоги про зобов'язання видати їй кошти, які були довірені Ощадному банку СРСР до 02.01.1992 р. в радянський карбованцях (рублях), і які були забезпечені золотим вмістом. Відмовляючи в задоволенні вимоги про зобов'язання видати кошти, які були внесені в період 1992-1994 р., та які знаходяться на рахунках в ТВБВ № 10002/0107 м.Нововолинська, філії Трускавецьке відділення № 8358, суд порушив вимоги п.2 ст1. Закону України № 537/96 від 21.11.1996 р. та ст. 1061 ЦК України. На думку апелянта, відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення компенсаційних нарахувань, які є її спадковим майном, суд порушив п.2, 4 ст.1 Закону України № 537/96 від 21.11.1996 р. та загальні засади законодавства. При ухваленні рішення судом не було враховано положення ст.1228, 1061 ЦК України, ст.2 Закону України № 2453-VІ від 07.07.2010 р., Декрет Кабінету міністрів України № 1-93 від 11.01.1993 р. Просить рішення суду скасувати та ухвалити новее, яким задоволити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 в підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори 13.07.2000 р.( т.2 а.с.23) вбачається, що ОСОБА_2 після смерті батька, ОСОБА_3 успадкувала грошові заощадження з належними до них процентами на день їх видачі, що зберігалися в філії ощадного банку №6519/032 м. Нововолинська Волинської області на особових рахунках № № НОМЕР_3, НОМЕР_4,НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 разом з компенсаційними нарахуваннями до цих рахунків; грошові заощадження разом з належними до них процентами на день їх видачі, що зберігаються в філії ощадбанку №6519 м.Нововолинська на особових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2; в філії ощадбанку № 6519/01 м.Нововолинська на рахунках №№ НОМЕР_9, НОМЕР_10; в філії ощадбанку №6519/035 м. Нововолинська на особових рахунках №НОМЕР_11, НОМЕР_12 та компенсаційних нарахувань по цих рахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, частина коштів з цих рахунків була переведена позивачкою на рахунки філії Трускавецьке відділення № 8358 ПАТ «Державний Ощадний Банк України».

Грошові заощадження, отримані ОСОБА_2 у спадщину, знаходяться на спеціальних та компенсаційних рахунках, відкритих на грошові заощадження, розміщені вкладниками в Банку в період до 02.01.1992 р., які були проіндексовані відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, зокрема державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, встановлено Законом України „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України".

Відповідно до ст. 6 цього Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року після внесення в інформаційно-аналітичну систему «Реєстр вкладників заощаджень громадян»даних про вкладників, необхідних для ідентифікації вкладника при відкритті рахунку. Компенсація вкладникам заощаджень проводиться в межах коштів, встановлених Державним бюджетом на відповідний бюджетний рік, в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

16.01.2008 року позивачка згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР», отримала грошову компенсацію в розмірі 1000 грн., передбачену законом.

Відповідно до аналогічної Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року виплата коштів в розмірі 1000 грн. передбачалася лише тим вкладникам, що не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року, у межах залишку, але не більше як 1000 грн. на одного вкладника.

Тобто, дія постанови КМ України від 09.01.2008 р. поширювалася тільки на тих вкладників, яким не було здійснено виплату компенсації від знецінення грошових заощаджень у сумі 1000 грн. в 2008 році.

Щодо 2010-2011 років, то постанови про виплату компенсаційних коштів Кабінетом Міністрів України не приймалися та кошти на виплату таких в Державному бюджеті не передбачалися, у зв»язку з чим така виплата не проводилася.

Судом першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що нормативних актів, які б регулювали виплату грошових заощаджень по основних та компенсаційних рахунках, на даний час не прийнято.

За відсутності нормативно - правових актів, які б надавали право на виплату всієї суми заощаджень, позивачка не може претендувати на негайну виплату коштів з основних та компенсаційних рахунків в зазначеному нею розмірі, оскільки це не передбачено законодавством України.

Висновки суду відповідають матеріалам справи та грунтуються на вимогах закону.

В зв"язку з тим, що апеляційна скарга висновків суду не спростовує, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід визнати необгрунтованою та відхилити її.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішеньня без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307; ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 Володимирівни- відхилити, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 30.01.2012 р .-залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Гірник Т.А.

Цяцяк Р.П.