Ухвала суду № 26859580, 25.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р. Справа № 1533/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу колективного підприємства «Юрій» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року у справі за позовом колективного підприємства «Юрій» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Колективне підприємство «Юрій» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.04.2010 р. № 0000922380/0/8977, яким визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 184549,5 грн.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що членські внески, які щомісячно вносять члени та пайщики підприємства згідно з вимогами статуту підприємства не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); в період, що перевірявся підприємство не надавало послуг по зберіганню транспортних засобів третім особам, які не є членами або пайщиками підприємства; підприємством не було порушено вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а висновки про таке порушення, викладені у акті перевірки, є безпідставними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що членам кооперативу надавались послуги по збереженню транспортних засобів, за що останніми колективному підприємству вносилась плата.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що в період між проведенням загальних зборів підприємства, справами підприємства керує правління, яке вправі встановлювати розмір вступних, членських і цільових внесків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР року та Законом України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.1991 року.

У відповідності з пунктами 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно пп. 1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України; поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Суд першої інстанції встановив, що КП «Юрій» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів 23.06.1994 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та є платником ПДВ з 23.07.1997 року.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку КП «Юрій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки 08.04.2010 року складено акт № 465/80/23-118/20821868, яким встановлено, що підприємство не включило до бази оподаткування податком на додану вартість з виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка є різницею між декларацією ПДВ та розрахунком сплати єдиного податку суб»єктом малого підприємництва

юридичних осіб 6% внесеної на розрахунковий рахунок КП «Юрій» на загальну суму 123033 грн.

Податковим органом 15.04.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000922380/0/8977, яким визначено КП «Юрій» податкове зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 184549,5 грн., з яких 123033 грн. за основним платежем та 61516,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Статутом КП «Юрій», який затверджений загальними зборами кооперативу «Юрій» № 26.04.1994 року, що зареєстрований розпорядження № 733 Шевченківської районної місцевої адміністрації м. Львова визначено, що Колективне підприємство «Юрій» являється добровільною організацією громадян м. Львова, об»єднаних на основі колективної праці і самоуправління.

Основним завданням підприємства є охорона транспортних засобів членів та пайщиків підприємства, а також інших осіб на території автостоянки по вул. Лінкольна, 6а в м. Львові.

Для набуття статусу члена та пайщика підприємства,відповідні особи вносять до підприємства повну суму вступного внеску на будівництво чи розширення автостоянки.

Прийняття в члени та пайщики підприємства здійснюється на підставі рішення правління підприємства.

Пунктом 5.2 Статуту встановлено, що загальні збори колективного підприємства, зокрема, встановлюють розмір вступних, членських, цільових внесків і термін їх оплати.

При цьому статутом не передбачено обов»язок членів підприємства щомісячно вносити членські внески для забезпечення поточної діяльності підприємства, натомість, передбачено, що члени кооперативу, пайщики зобов»язані вносити плату за збереження транспортних засобів.

Члени підприємства і пайщики, які на протязі 3-х місяців не сплачують внески по збереженню транспортних засобів можуть бути виключені із членів КП і пайщиків.

Апелянт зазначає, що в період між проведенням загальних зборів підприємства, справами підприємства керує правління, яке вправі встановлювати розмір вступних, членських і цільових внесків.

Проте з цим не можна погодитись, оскільки апелянтом не представлено жодних доказів на спростування висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано перевіряючим та суду рішень загальних зборів колективного підприємства про встановлення розміру членських внесків та термінів їх оплати.

Протоколи засідання членів правління КП «Юрій» від 17.04.2007 року, 02.07.2007 року, 27.10.2009 року, якими встановлено розміри членських внесків та вирішено проводити нарахування членських внесків у зазначені у протоколах терміни, підставно не прийнято судом до уваги, оскільки правління КП «Юрій» згідно статуту не уповноважене на вирішення зазначених питань.

Суд першої інстанції оглянув прибуткові касові ордери та встановив, що фізичними особами у спірний період вносились у касу підприємства кошти, які обліковувалися підприємством по рахунку 67, а підставою зазначено: «членські внески». Також в головних книгах за 2007 - 2009 років відображались операції з внесення коштів членами кооперативу по рахунку 67 «розрахунки з учасниками».

Окрім цього КП «Юрій» не зареєстровано в податковому органі як неприбуткове підприємство.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведені норми Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу колективного підприємства «Юрій» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року у справі №2а-3477/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 26.10.2012р.