Ухвала суду № 26858695, 24.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р. Справа № 130213/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання: Янош М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року у справі № 2а-2503/12/1370 за позовом ТзОВ «Нео-Сервіс» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

21.03.2012 року ТзОВ «Нео-Сервіс» звернулося в Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та з врахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000112321 від 13.01.2012 року, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2788614,75 грн., з яких 2438155 грн. - основний платіж, 350459,75 грн. - штрафна санкція та податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000932321 від 04.04.2012 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2620884,30 грн., з яких 2191946 грн. - основний платіж, 428938,30 грн. штрафна санкція.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року задоволено позов ТзОВ «Нео-Сервіс», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова № 0000112321 від 13.01.2012 року та № 0000932321 від 04.04.2012 року .

Приймаючи зазначену вище постанову суд першої інстанції дійшов переконання, що господарські операції між ТзОВ «Нео-Сервіс» та ТзОВ «Візіон України», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт» носили реальний характер, що підтверджено первинними документами, наявними в матеріалах справи, а доводи податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій ґрунтуються на нічим не доведених припущеннях.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в Галицькому районі м. Львова оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Нео-Сервіс».

В обґрунтування апеляційних вимог податковий орган вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідно до норм податкового законодавства, а судом першої інстанції при прийнятті судового рішення неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права в зв'язку з чим помилково задоволено позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги податкового органу, вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Апелянт будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як слідує з матеріалів справи Державною податковою адміністрацією у Львівській області з 14.11.2011р. по 09.12.2011 року проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Сервіс», код за ЄДРПОУ 31145017 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011р., про що 16.12.2011р. складено акт № 269/23-9/31145017.

На підставі зазначеного акта відповідачем 13.01.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112321 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 2788614,75 грн. (основний платіж -2438155 грн., штрафні (фінансові) санкції - 350459,75) та податкове повідомлення-рішення №0000102321 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2620888,30 грн. (основний платіж -2191946 грн., штрафні (фінансові) санкції -428942,30 грн.).

За результатами оскарження в адміністративному порядку рішенням ДПС у Львівській області від 26.03.2012р. податкове повідомлення-рішення №0000112321 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000102321 скасовано в частині 4 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з чим ДПІ в Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932321 від 04.04.2012р про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2620884,30 грн. (основний платіж -2191946 грн., штрафні (фінансові) санкції -428938,30 грн.).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є встановлені перевіркою порушення позивачем:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.14.1.11, п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2550057 грн., у тому числі: 3 кв. 2010р. - в сумі 224288 грн., 4 кв. 2010р. - в сумі 1177547 грн., 1 квартал 2011 року - в сумі 201311 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 366344 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 580567 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), п.198.3 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2236176 грн., в тому числі: за липень 2010 року в сумі 48936 грн., за серпень 2010 року в сумі 64312 грн., вересень 2010 року в сумі 77022 грн., за грудень 2010 року в сумі 936021 грн., за лютий 2011 року в сумі 27856 грн., за березень 2011 року в сумі 77373 грн., за квітень 2011 року в сумі 145366 грн., за травень 2011 року в сумі 17573 грн., за червень 2011 року в сумі 208029 грн., липень 2010 року в сумі 76593 грн., серпень 2011 року в сумі 245442 грн., вересень 2011 року в сумі 311653 грн..

Вказані порушення полягали у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт», а тому за висновками акта перевірки безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Нео-Сервіс» 11.05.2010 року укладено з ТзОВ «Візіон Україна» договір поставки, предметом якого є продукція, замовлена покупцем для поставки згідно асортименту та за цінами визначеними прейскурантом постачальника, розміщеного на сайті.

Факт здійснення господарських операцій між ТзОВ «Неосервіс» та ТзОВ «Візіон Україна» підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції первинними документами, такими як видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, протокол узгодження порядку погашення заборгованості, актом приймання-передачі векселя, як розрахунок за поставлений товар, подорожнім листом вантажного автомобіля, яким здійснювалося перевезення товару.

Також матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТзОВ «Візіон Україна» товар позивач використав у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям, що підтверджується карткою руху товарів до подальших покупців.

Крім цього ТзОВ «Нео-Сервіс» отримало від ТзОВ «Русто» обладнання, комп'ютерні комплектуючі, витратні матеріали для оргтехніки.

Факт здійснення господарських операцій між ТзОВ «Нео-Сервіс» та ТзОВ «Русто» підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції первинними документами, такими як видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, як докази оплати за отриманий товар, протокол узгодження порядку погашення заборгованості, актом приймання-передачі векселя, як розрахунок за поставлений товар, подорожнім листом вантажного автомобіля, яким здійснювалося перевезення товару.

Крім цього матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТзОВ «Русто» товар позивач використав у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям, що підтверджується карткою руху товарів до подальших покупців.

Також з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ТзОВ «Нео-Сервіс» укладено з ТзОВ «Хлібекспорт» договір купівлі продажу №10-12 від 10.12.2010 року, предметом якого є купівля позивачем сорго в кількості 3000 тонн.

Факт здійснення господарських операцій на виконання умов зазначеного договору укладеного між ТзОВ «Нео-Сервіс» та ТзОВ «Хлібекспорт» підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції первинними документами, такими як видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, як докази оплати за отриманий товар.

Крім цього позивачем (комітентом) укладено 10.12.2010 р. договір комісії №8/12 з ТзОВ «Гермес Агро»(комісіонером) предметом якого є здійснення комісіонером реалізації продукції комітента нерезидентам України в асортименті, кількості за ціною згідно специфікації оформленої у вигляді додатку до договору.

Відповідно до додатку №1 до вказаного договору позивач (комітент) доручив ТзОВ «Гермес Агро»(комісіонеру) реалізувати попередньо придбане сорго в кількості 3000,0 т. по ціні 186,50 дол. США за тонну, на загальну суму 559500 дол. США.

Згідно акта прийому передачі №1 від 24.12.2010р. позивач передав комісіонеру сорго в кількості 3189,169 тонн.

Комісіонер згідно акта-звіту №1 від 31.12.2010р. продав отриманий від позивача товар(сорго) компанії T&Co.S.A.»Панама, що підтверджується контрактом №S13 від 13.12.2010р. укладеним за посередництвом Одеської аграрної біржі (контракт №08/12-1-Е від 13.12.2010р.), посвідчення про реєстрацію від 13.12.2010р..

Також позивачем виписано податкові накладні №7869 від 31.12.2010р., №168 від 31.12.2010р. (винагорода комісіонера).

Крім того факт продажу сорго підтверджується долученими до справи копіями вантажних митних декларацій з відмітками митниці про перетин товаром кордону.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведені фактичні обставини справи підтверджують факт придбання позивачем у ТзОВ «Хлібекспорт» сорго та використання його у господарській діяльності з шляхом подальшої реалізації.

Крім цього матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ «Нео-Сервіс» отримувало від ТзОВ «Стімтрейд запчастини для автомобіля МВ Спрінтер та послуги по фарбуванню автомобіля після пошкодження.

Факт здійснення господарських операцій між ТзОВ «Нео-Сервіс» та ТзОВ «Стімтрейд» підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції первинними документами, такими як податкова накладна, платіжне доручення, акт здачі - приймання робіт, страховим актом, повідомленням про страховий випадок, актом огляду транспортного засобу.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), чинного на момент здійснення господарських операцій, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів апеляційного суду, вважає твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт» є безпідставними, оскільки придбання товарів і послуг, підтверджено первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності шляхом продажу за вищими цінами, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час здійснення господарських операцій - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону та п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Разом з тим Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції , що між позивачем та ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт» було укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Крім цього в матеріалах справи відсутні докази звернення податкового органу з позовами про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт» та обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а відтак апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року у справі № 2а-2503/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.10.2012 року.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

Н.В.Савицька