Ухвала суду № 26858550, 10.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р. Справа № 94977/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Савицької Н.М.

при секретарі судового засідання: Васильків А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 року у справі № 2а/0370/940/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія нерухомості» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

02 квітня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдія нерухомості» звернулося у Волинський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2011 р. № 0002582302.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - Луцька ОДПІ) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Гільдія нерухомості» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на рахунок платника у банку за серпень 2011 року в розмірі 5167061 грн. 00 коп., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 27.12.2011 року № 10197/23-3/22808435. В акті перевірки зазначено, що не знайшло документального підтвердження бюджетне відшкодування позивача, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2011 року, в сумі 5167061 грн. 00 коп., на порушення п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на 5167061 грн. 00 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0002582302 від 30.12.2011 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія нерухомості» судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач її оскаржив, подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Вважає, що постанова суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу вважає постанову суду першої інстанції законною, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу податкового органу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на підстави, аналогічні викладеним в запереченні на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Гільдія нерухомості» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2011 року, про що складено акт № 10197/23-3/22808435 від 27.12.2011 року.

В зазначеному акті перевірки податковий орган встановив, що позивач уклав ряд договорів позики, згідно з якими надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Тектум-Дизайн», Товариству з обмеженою відповідальністю «Сістіма Ойл», Товариству з обмеженою відповідальністю «Профітбудінвест», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтеркон» грошові кошти на певний строк без врахування відсотків за ними. Для забезпечення виконання зобов'язань за договорами позики на позичальників було покладено обов'язок передати в іпотеку позикодавцю-позивачу відповідне майно, про що укладено договори іпотеки та договори про задоволення вимог іпотекодержателя (як одного із способів звернення стягнення на предмет іпотеки). В подальшому через неповернення позик у встановлені терміни, ТзОВ «Гільдія нерухомості» задоволило свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, набувши право власності на заставне майно. Грошові кошти, отримані ТзОВ «Тектум-Дизайн», ТзОВ «Сістіма Ойл», ТзОВ «Профітбудінвест», ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон» в якості позики зараховані як оплата за майно. Податкові накладні виписані в день фактичної передачі майна.

На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002582302 від 30.12.2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5167061 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1291765 грн. 00 коп.

За результатами оскарження даного рішення в адміністративному порядку, скарга ТзОВ «Гільдія нерухомості» залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТзОВ «Гільдія нерухомості» на підставі договорів позики від 21.10.2011 року, укладених відповідно з ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон», ТзОВ «Профітбудіннест», ТзОВ «Текгум-Дизайн», та від 22.10.2011 року, укладеному з ТзОВ «Сістіма Ойл» надало позики на загальну суму 13282500 грн. 00 коп. Для забезпечення зобов'язань за договорами позики позивач уклав з позичальниками договори іпотеки та договори про задоволення вимог іпотекодержателя на конкретно визначене нерухоме майно, згідно з його ринковою вартістю, загальна сума якого складає 13282500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 2213750 грн. 00 коп. За умовами договорів іпотеки та звітів про оцінку ринкової вартості нерухомого майна вартість об'єктів іпотеки визначена з нарахуванням ПДВ.

В подальшому, у зв'язку з неповерненням позичених коштів позичальниками, ТзОВ «Гільдія нерухомості» отримало у власність нерухоме майно, що було предметом іпотеки на загальну вартість 13282500 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 2213750 грн. 00 коп. згідно з актами приймання-передачі від 18.11.2010 року та сформувало податковий кредит у листопаді 2010 року на підставі податкових накладних, виписаних іпотекодавцями на операції передачі майна у власність іпотекодержателю № 203 від 18.11.2010 року на суму 4042100 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 673683 грн. 33 коп., № 49 від 18.11.2010 року на суму 3429900 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 571650 грн. 00 коп., № 59 від 1 8.1 1.2010 року па суму 634700 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 105783 грн. 33 коп., № 75 від 18.11.2010 року на суму 5175800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 862633 грн. 33 коп., а всього на суму 1 3282500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 2213750 грн. 00 коп.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми щодо об'єкту оподаткування ПДВ та порядку формування податкового кредиту наведені в статтях 185 і 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.201 1 року.

Спірні правовідносини в даній справі виникли по операціях з передачі права власності на об'єкти іпотеки позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості іпотекодавця.

Згідно до статей 572, 575 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV іпотека є одним із різновидів застави, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, які належать іпотекодавцю на праві власності. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Згідно статей 33, 37 цього ж Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції з набуття права власності на об'єкти іпотеки, а тому іпотекодавцями правомірно виписані на такі операції податкові накладні з визначенням суми ПДВ. При цьому, ТзОВ «Гільдія нерухомості» позика надавалась позичальникам у сумі, яка дорівнювала ринковій вартості об'єктів іпотеки, що проведена суб'єктом оцінювання, з врахуванням нарахованої суми ПДВ на кожен об'єкт оцінки, тобто сума позики повністю покривала вартість об'єктів іпотеки і в тому числі нарахований на ринкову вартість майна податок на додану вартість.

Тому ТзОВ «Гільдія нерухомості» на підставі отриманих податкових накладних від позичальників (іпотекодавців) ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон», ТзОВ «Профітбудінвест», ТзОВ «Гектум-Дизайн», ТзОВ «Сістіма Ойл» правомірно сформовано у листопаді 2010 року податковий кредит в сумі 2213750 грн. 00 коп. по операціях набуття права власності на об'єкти іпотеки та в подальшому таку суму позивачем заявлено до бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

Разом з тим положеннями статті 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1-200.3).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до підпункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не порушено вимоги підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України та позивач включив до бюджетного відшкодування у серпні 2011 року ту частину від'ємного значення ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, тобто суму фактично сплачену, у вигляді позики у листопаді 2010 року, за неповернення якої у листопаді 2010 року отримав у власність нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, інших підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні з ПДВ, зокрема, передбачених пунктом 200.5 статті 200 ПК України, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС не наведено.

Викладені вище обставини стосуються господарських операції, по яких у серпні 2011 року позивачем заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 2213750, 00 грн. Інша сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2953311 грн. 00 коп., яка за результатами документальної перевірки також не підтверджена, сформована по операціях придбання ТзОВ «Гільдія нерухомості», нерухомого та рухомого майна у ТзОВ «Рось-1», ТзОВ «Марія», ТзОВ «Агро-Рось». Як вбачається з пояснень представника відповідача таке порушення обґрунтоване тим, що позивач не отримав економічного ефекту у вигляді прибутку від здачі придбаного майна в оренду. Проте, такі висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Положення ПК України щодо права платника податків на бюджетне відшкодування з ПДВ не містять жодних застережень чи умов щодо необхідності отримати економічний ефект від придбаного майна. Податковий орган не заперечує той факт, що нерухоме та рухоме майно придбавалося ТзОВ «Гільдія нерухомості» з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є придбання та продаж нерухомого майна, здача його в оренду, тобто позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ. Тому, підстав для невизнання бюджетного відшкодування по таких операціях немає. Крім того, в подальшому таке майно в межах господарської діяльності позивача може бути не лише передане в оренду, а й відчужене, проте відповідач робить передчасний висновок, що майно має бути передане саме в оренду. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в акті перевірки від 27.12.2011 року № 10197/23- 3/22808435 відсутнє обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства по господарських операціях з ТзОВ «Рось-1», ТзОВ «Марія», ТзОВ «Агро-Рось».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2011 року на суму 5 167 061,00 грн., а відтак і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 291 765,00 грн. застосовано неправомірно. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 року у справі № 2а/0370/940/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15.10.2012 року.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

Н.В.Савицька