Постанова № 26850984, 17.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4586/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Запорожець В.В.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (далі - позивач, ТОВ "Кремікс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2012 року № 0007972301/531, № 0007962301/530.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо прострочення заборгованості по векселях, по яких сплив строк позовної давності, оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях та документально не підтверджені. Також посилався на те, що господарські взаємовідносини із ПП ОСОБА_3, ТОВ "Новий Геліодор", ТОВ "Сембі-Сервіс" мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, у зв'язку із чим висновки акту перевірки є безпідставними, а прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень зазначив, що позивачем не включено до складу валових доходів 3 кварталу 2010 року як безповоротну фінансову допомогу суму кредиторської заборгованості за векселями. Також, посилався на відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача із ПП ОСОБА_3, ТОВ "Новий Геліодор", ТОВ "Сембі-Сервіс".

Суд заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ "Кремікс" зареєстроване Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 16.09.2002 року та є платником податку на додану вартість.

У період з 12.03.2012 рок по 06.04.2012 року податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 13.04.2012 року № 805/22-209/30748505.

У висновках зазначеного акту інспекторами відображено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. (зі змінами та доповненнями) п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 769027,04 грн., у т.ч.: за III квартал 2010 року у сумі 461849,38 грн., за IV квартал 2010р. у сумі 157,66 грн., за І квартал 2011р. у сумі 303299,36 грн., за II квартал 2011р. у сумі 443,59 грн., за III квартал 2011р. у сумі 816,09 грн., за IV квартал 2011р. у сумі 2460,96 грн.; п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №іб8/97-ВР, п.198.1, п.198.6 п.198.3 ст.198, п.201.6, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 174 952 грн., у тому числі: за липень 2010 року в сумі 149 грн., за серпень 2010 року в сумі 61 590 грн., за вересень 2010 року в сумі 110 000 грн., за жовтень 2010 року в сумі 58 грн, за листопад 2010 року в сумі 45 грн., за січень 2011 року в сумі 108 грн., за березень 2011 року в сумі 394 грн., за квітень 2011 року в сумі 108 грн., за травень 2011 року в сумі 137 грн., за червень 2011 року в сумі 118 грн., за липень 2011 року в сумі 214 грн., за серпень 2011 року в сумі 164 грн., за вересень 2011 року в сумі 222 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1294 грн., за листопад 2011 року 194 грн., за грудень 2011 року в сумі 157 грн.; ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996р. із змінами та доповненнями, ст. 267 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. а саме: здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту протягом 173 днів; п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.00р. №1776 -III із змінами та доповненнями, а саме: не забезпечено виконання щоденного друку фіскального звітного чеку (1 випадок); п.7 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.00р. №1776 -III із змінами та доповненнями, а саме: неподання до органу ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій за березень 2011 року; абз. "є" п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 абзацу "а" п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" 889-ГУ від 22.05.03р. із змінами та доповненнями та пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, абзац "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 2973,87 грн. в т.ч. по періодах, а саме: 01.07.2010 року - 31.12.2010 року - 404,55 грн., 01.01.2011 року - 31.12.2011 року - 2 2569,32 грн.; п. 3.1, 3.2, 7.3.9, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 8 904 грн. 10 коп.

На підставі акту перевірки від 13.04.2012 року № 805/22-209/30748505 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року:

- № 0007972301/531, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 219 036 грн., в т.ч. за основним платежем - 174 952 грн., за штрафними санкціями - 44 084 грн.;

- № 0007962301/530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 884 529 грн. 80 коп., в т.ч. за основним платежем - 769 027 грн. 04 коп., за штрафними санкціями - 115 502 грн. 76 коп.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2012 року № 0007962301/530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 884 529 грн. 80 коп., в т.ч. за основним платежем - 769 027 грн. 04 коп., за штрафними санкціями - 115 502 грн. 76 коп., суд встановив наступні обставини.

В ході перевірки інспекторами встановлено, що станом на 01.07.2010 року по кредиту рахунку 511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті" за ТОВ "Кремікс" рахується заборгованість перед ТОВ "Дельта-Плюс" в розмірі 1 168 276 грн.

Судом встановлено, що 25.09.2004 року між позивачем та ТОВ "Дельта-Плюс" укладено договір купівлі-продажу обладнання. Розрахунок по договору здійснено простими перевідними векселями на загальну суму 1 168 276 грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів.

Як вбачається із акту перевірки, відповідач обґрунтовує донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 292 069 грн. тим, що останнім в порушення пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено в 3 кварталі 2010 року до складу валового доходу кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності за векселями на суму 1 168 276 грн., виданими підприємству ТОВ "Дельта-Плюс".

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Поняття безповоротної фінансової допомоги визначено пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 вказаного Закону, у відповідності до якого безповоротною фінансовою допомогою є:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно вимог п.1.25 ст.1 цього Закону безнадійна заборгованість це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Відповідно до ст.34. Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією 1930р., переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Частиною 2 цієї норми визначено, що трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Статтею 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією 1930 року, визначено строки позовної давності, які застосовуються для переказних та простих векселів. Відповідно до цієї норми Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Умови щодо строків позовної давності згідно зі ст.77 зазначеного Закону застосовуються також щодо простих векселів.

Таким чином, строк позовної давності для звернення з позовом до векселедавця простого векселя становить три роки з моменту настання строку платежу.

Як встановлено судом перебіг строку позовної давності по векселям: № 763313044522 від 09.06.2005 року номінальною вартістю 208 276 грн.; № 763313044521 від 27.05.2005 року номінальною вартістю 250 000 грн.; № 763313044520 від 06.06.2005 року номінальною вартістю 210 000 грн.; № 763313044518 від 20.05.2005 року номінальною вартістю 250 000 грн.; № 763313044519 від 25.05.2005 року номінальною вартістю 250 000 грн. - (строк платежу: по пред'явленню, але не раніше 03.04.2012 року) починається з 03.04.2012 року.

Заборгованість ТОВ "Кремікс" по оплаті виданих векселів, по яких не закінчився строк позовної давності щодо їх сплати, не підпадає під жодне з вищенаведених визначень і не є безповоротною фінансовою допомогою.

В даному випадку перебіг строку позовної давності по векселях, які підлягали оплаті за їх пред'явленням не раніше 03.04.2012 року, починається з 03.04.2012 року, тобто в період проведення перевірки строк позовної давності по оплаті вказаних векселях не закінчився, а тому у відповідача були відсутні правові підстави вважати, що наведена кредиторська заборгованість відповідно до вимог пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до складу валового доходу.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про безпідставне донарахування Кременчуцькою ОДПІ податку на прибуток в суму 292 069 грн.

Крім того, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2012 року № 0007962301/530 слугував висновок податкових ревізорів-інспекторів щодо завищення валових витрат за 3 квартал 2010 року - 4 квартал 2011 року на суму 879 586 грн. 29 коп. та заниження валового доходу за 3 квартал 2010 року - IV квартал 2011 року в сумі 1 029 540 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 473 214 грн. 87 коп., по взаємовідносинах із ПП ОСОБА_3, ТОВ "Новий Геліодор", ТОВ "Сембі-Сервіс", які не мали реального товарного характеру.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Продавець) укладено договір поставки товару від 05.08.2010 року, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сою товарну. Місце і умови передачі товару - склад Покупця с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область на умовах СРТ.

Продавцем виписано Покупцю податкові накладні від 06.08.2010 року № 16 на загальну суму 204 480 грн., в т.ч. ПДВ - 34 080 грн., від 10.09.2010 року № 19 на загальну суму 165 060 грн. в т.ч. ПДВ - 27510 грн., видаткову накладну від 06.08.2010 року № ПК-0000014, накладну від 10.08.2010 року № 17. Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Придбана у ФОП ОСОБА_3 соя використовувалась позивачем у власній господарській діяльності - для виробництва замінника молока, який в подальшому реалізовувався покупцям, що підтверджується реєстром покупців.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача - для виготовлення преміксів.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно включено до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року суму вартості придбаної у ОСОБА_3 сої, у зв'язку із чим донарахування ТОВ "Кремікс" податку на прибуток по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3 в розмірі 169 372 грн. 50 коп. суд вважає необґрунтованим.

12.08.2010 року між позивачем та ТОВ "Новий Геліодор" укладено договір купівлі-продажу № 12082010, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю продукцію, зазначену у специфікації. Згідно специфікації № 1 до договору Подавець поставляє Покупцю лінію гранулювання вартість з ПДВ - 3 567 367,80 грн.

30.09.2010 року позивачем здійснено предоплату за поставку лінії гранулювання на суму 660 000 грн., 30.09.2010 року ТОВ "Новий Геліодор" виписано позивачу податкову накладну № 93006 на загальну суму 660 000 грн., в т.ч. ПДВ - 110 000 грн.

Протоколом-погодженням до договору сторони погодили вважати попередньою оплатою за куксовіт-біотін, перераховану платіжним дорученням від 30.09.2010 року № 12 в сумі 660 000 грн. за лінію гранульовану згідно договору купівлі-продажу від 12.08.2010 року № 12082010.

Згідно видаткової накладної від 06.01.2011 року № ГЕ-06011 позивач придбав у ТОВ "Новий Геліодор" куксовіт біотін 2 % кількістю 1 650 грн. на загальну суму 660 000 грн.

Придбаний у ТОВ "Новий Геліодор" вітамін Куксовіт біотін використано для виготовлення кормів для тварин (преміксів), які в подальшому реалізовувались, зокрема, ТОВ "Агро-Овен", ТОВ "Агро-Рось", АП "Благодатненський птахопром", що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження реального характеру господарської операції позивачем надані суду наступні копії документів: договір № 25/07 від 25.07.2010 року, акт виконаних робіт від 06.01.2011 року, ліцензія АВ №545701, ліцензійна картка серії АА №583973, сертифікат якості на куксовит біотин 2%.

Щодо відсутності товарно-транспортної накладної на підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "Новий Геліодор" товару, суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню, а не послуги з придбання товару.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно включено до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року суму вартості придбаного у ТОВ "Новий Геліодор" куксовіт біотін 2 % , у зв'язку із чим донарахування ТОВ "Кремікс" податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Новий Геліодор" в розмірі 302 500 грн. суд вважає необґрунтованим.

24.01.2011 року позивачем укладено із ТОВ "Сембі-Сервіс" договір на транспортно-експедиторські послуги № 4, за умовами якого Виконавець зобов'язується доставити довірений йому Замовником вантаж - с/г культури, до пункту призначення, а Замовник зобов'язується сплатити за експедирування вантажу встановлену плату.

Сторонами договору 21.10.2011 року складено акт виконаних робіт № 22, згідно якого Виконавець виконав транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу у жовтні 2011 року по маршруту м. Кременчук Полтавської області - м. Ізюм Харківської області, вартість робіт становить 7 003 грн. 67 коп., з них ПДВ 1 167 грн. 28 коп.

Факт здійснення транспортно-експедиційних послуг підтверджується товарно-транспортною накладною, копія якої міститься в матеріалах справи.

ТОВ "Сембі-Сервіс" виписано позивачу податкову накладну від 21.10.2011 року № 22 на загальну суму 7 003 грн. 67 коп., з них ПДВ 1 167 грн. 28 коп.

Розрахунок за отримані послуги здійснювались у безготівковій формі та підтверджується банківською випискою.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем укладено зазначений договір із ТОВ "Сембі-Сервіс" з метою виконання умов договору із ДП ДАК "Хліб України" Ізюмським державним комбінатом хлібопродуктів щодо поставки останньому продукції.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сембі-Сервіс" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, у зв'язку із чим суд дійшов до висновку про правомірне включення позивачем до складу валових витрат 4 квартал 2011 року суму вартості придбаних транспортно-експедиційних послуг та відповідно протиправне донарахування ТОВ "Кремікс" податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Сембі-Сервіс" в розмірі 1 342 грн. 37 коп.

Крім того, із наданого відповідачем детального розрахунку донарахувань по податку на прибуток ТОВ "Кремікс" вбачається, що Кременчуцькою ОДПІ спірним податковим повідомленням-рішенням № 0007962301/530 від 10.05.2012 року донараховано податку на прибуток в розмірі 3 743 грн. 17 коп. та штрафних санкцій в сумі 143,39 грн. внаслідок допущення позивачем порушень податкового законодавства щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб та порушень законодавства щодо дотримання вимог ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Перевіркою повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення абз. "є" п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 абзацу "а" п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" 889-ГУ від 22.05.03р. із змінами та доповненнями та пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, абзац "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, п. 3.1, 3.2, 7.3.9, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо донарахування грошового зобов'язання за вказані порушення, жодних доводів та доказів неправомірності донарахування податку на прибуток по вказаних порушеннях не надав, у зв'язку із чим суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.012 року № 0007962301/530 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3886 грн. 56 коп. з них за основним платежем в розмірі 3 743 грн. 17 коп. та штрафних санкцій в сумі 143,39 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.012 року № 0007962301/530 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 880 643 грн. 24 коп. з них за основним платежем - 765 283 грн. 87 коп., штрафними санкціями 115 359 грн. 37 коп.

Із акту перевірки суд також вбачає, що до складу податкового кредиту позивача включено суми податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 61 590 грн. у зв'язку з придбанням сої за вищевказаним договором із ФОП ОСОБА_3, за вересень 2010 року включено суму податку на додану вартість в розмірі 110 000 грн. з придбання куксовіту біотіну у ТОВ "Новий Геліодор", за жовтень 2011 року суму 1 167 грн. з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "Сембі-Сервіс".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Новий Геліодор", ТОВ "Сембі-Сервіс" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Фактичні обставини справи, як встановлено судом, підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит позивача по господарських операціях з ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Новий Геліодор", ТОВ "Сембі-Сервіс" підтверджений податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, та містять усі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що перевіряючими в ході проведення перевірки не встановлено факту неналежного оформлення податкових накладних.

Таким чином, оскільки, позивач та ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Новий Геліодор", ТОВ "Сембі-Сервіс" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, - формування позивачем податкового кредиту на підставі, виписаних ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Новий Геліодор", ТОВ "Сембі-Сервіс" належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, суд вважає таким, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, а тому є правомірним.

В ході перевірки ревізорами-інспекторами встановлено неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суму 1 299 грн. по податкових накладних отриманих за телекомунікаційні послуги від АТ "МТС Україна", а також встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 896 грн. внаслідок порушень п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №іб8/97-ВР, п.198.1, п.198.6 п.198.3 ст.198, п.201.6, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р., ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996р. із змінами та доповненнями, ст. 267 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р., п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.00р. №1776 -III із змінами та доповненнями, п.7 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.00р. №1776 -III із змінами та доповненнями,; абз. "є" п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 абзацу "а" п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" 889-ГУ від 22.05.03р. із змінами та доповненнями та пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, абзац "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, п. 3.1, 3.2, 7.3.9, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо донарахування грошового зобов'язання за вказані порушення, жодних доводів та доказів неправомірності донарахування податку на додану вартість по вказаних порушеннях не надав.

Із наданого відповідачем детального розрахунку донарахувань по податку на додану вартість ТОВ "Кремікс" вбачається, що Кременчуцькою ОДПІ спірним податковим повідомленням-рішенням № 0007972301/531 від 10.05.2012 року донараховано податку на додану вартість в розмірі 2 195 грн. та штрафних санкцій в сумі 607 грн. внаслідок допущення позивачем порушень вищевказаних норм законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0007972301/531 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2802 грн., з них за основним платежем в розмірі 2 195 грн. та штрафних санкцій в сумі 607 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2012 року № 0007972301/531 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 216 234 грн. з них основний платіж - 172 757 грн., штрафні санкції - 43 477грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року № 0007972301/531 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 216 234 грн. з них основний платіж - 172 757 грн., штрафні санкції - 43 477 грн., № 0007962301/530 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 880 643 грн. 24 коп. з них за основним платежем - 765 283 грн. 87 коп., штрафними санкціями 115 359 грн. 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко