Постанова № 26850935, 04.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4957/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Чорнобиль Н.П.,

представників відповідача - Тур Н.І., Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі - ТОВ НВФ "Техвагонмаш", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2012 р. №0010622301/95, яким ТОВ НВФ "Техвагонмаш" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 42 289 121,00 грн., №0010612301/1011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 658 370,47 грн. та №0010692301/96, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 320 233,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість висновків перевірки в частині доводів щодо неправомірності визначення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, донарахування податку на прибуток та неправомірності визначення суми зменшення від'ємного значення ПДВ, що стало наслідком порушення ТОВ НВФ "Техвагонмаш" вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 137.10 ст. 137, пп.135.5.4 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Спростовуючи узагальнюючий висновок перевірки в частині придбання товарів за рахунок отриманих авансів, позивач зазначив, що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" дійсно були здійснені оплати по імпортним операціям з нерезидентами, які обліковуються в розрізі контрагентів на рахунку 681 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Сума коштів за неотриманий товар від нерезидентів станом до 01.04.2011 р. становить 31 100 655,74 грн. Посилаючись на норму пп. 11.2.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка діяла до 01.04.2011 р., позивач зазначає, що за операціями з придбання товарів у нерезидентів підприємство відповідні суми коштів на валові витрати не відносило, оскільки товар по імпортним операціям не отриманий. Дохід від реалізації товарів визначався за датою переходу покупцеві права власності на такий товар на підставі п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, а витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнавалися витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг на підставі п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України. Передоплату (аванс) за товарно - матеріальні цінності до 01.04.2011 р. позивач включив до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно з нормами пп. 4.1.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З урахуванням викладеного та відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи від продажу товару до 01.04.2011 р. позивачем відображені у складі валового доходу в сумі отриманого авансу (передоплати). Тому на дату переходу права власності на такий товар покупцеві після 01.04.2011 р. позивач не здійснював повторне визнання доходів на суму авансу за правилами Податкового кодексу України. Разом з тим, на дату відвантаження таких товарів позивач відніс до витрат звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, та здійснені після набрання чинності Податковим кодексом України, тому що вони не були включені до складу валових витрат.

Позивач вважає очевидним, що відповідач при встановленні від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 42 289 121,00 безпідставно не взяв до розрахунку суму 42 740 769,69 грн., що не була віднесена на валові витрати до 01.04.2011 р.

Також позивач не погоджується з висновком перевірки стосовно нікчемності правочинів, укладених ТОВ НВФ "Техвагонмаш" зі своїми контрагентами -ТОВ "Дніпроресурс", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Промтранспоставка", ТОВ "Светотехніка-Херсон", ТОВ "Промаш-2011", ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Техмедприлад" у зв'язку з чим валовий дохід підприємства збільшено на вартість товару з ПДВ, як отриманого безоплатно від третіх осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документальних підтверджень оплати за нього, у розмірі 1 920 065,68 грн., в т.ч. ПДВ 320 010,95 грн. При цьому позивач стверджує, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Дніпроресурс", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Промтранспоставка", ТОВ "Светотехніка-Херсон", ТОВ "Промаш-2011", ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Техмедприлад", які оформлені належним чином та надають усі правові підстави для включення сум за цими податковими накладними до податкового кредиту. До того ж діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання податкових зобов'язань. При цьому акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на правильність висновків перевірки, якою встановлено факт порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 ст. 4 та пп. 11.3.1. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 58 876 705,00 грн. Також встановлено порушення вимог пп. 4.1.6. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ТОВ НВФ "Техвагонмаш" занижено валовий дохід на загальну суму 916 303,70 грн. та порушення пп. 137.10 ст. 137, пп. 135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 1 003 761,98 грн. Внаслідок порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині укладення нікчемних правочинів у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, що видані для документального оформлення операцій за договорами поставки з контрагентами ТОВ "Дніпроресурс", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Промтранспоставка", ТОВ "Светотехніка-Херсон", ТОВ "Промаш-2011", ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Техмедприлад", у яких відсутні технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби для здійснення господарської діяльності, підприємством завищено від'ємне значення по ПДВ на загальну суму 320 233,00 грн.

У судовому засіданні представники відповідача заперечення проти позову підтримали, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.09.2003 р. (ідентифікаційний код 32686844), перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 30.09.2003 р. У періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб, комунального податку, орендної плати з юридичних осіб, податку з власників транспортних засобів.

З 12.04.2012 р. по 30.05.2012 р. на підставі направлень від 12.04.2011 р. №1849/001849, №1850/001850, №1851/001851, №1852/001852, №1853/001853, №1854/001854 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ НВФ "Техвагонмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено Акт від 02.07.2012 р. №2035/22-209/32686844 (а.с. 168-287, т.1), висновками якого встановлено порушення ТОВ НВФ "Техвагонмаш", зокрема приписів:

- пп. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 137.10 ст. 137, пп. 135.5.4 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 4 658 369,47 грн., у тому числі за 1 кв. 2011 року на суму 419 972,25 грн., за 2-4 кв. 2011 року на суму 4 238 397,22 грн. та встановлено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі -42 289 121,00 грн., у тому числі за 2-4 кв. 2011 року;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення по ПДВ на загальну суму 320 233,00 грн., у т.ч.:

- січень 2011 в розмірі 61 099,00 грн.,

- лютий 2011 в розмірі 44 506,00 грн.,

- березень 2011 в розмірі 58 862,00 грн.,

- квітень 2011 в розмірі 34 321,00 грн.,

- травень 2011 в розмірі 10 672,00 грн.,

- червень 2011 в розмірі 52 036,00 грн.,

- липень 2011 в розмірі 4 895,00 грн.,

- серпень 2011 в розмірі 30 730,00 грн.,

- вересень 2011 в розмірі 6 869,00 грн.,

- жовтень 2011 в розмірі 10 443,00 грн.,

- листопад 2011 в розмірі 5 800,00 грн.

На підставі акту від 02.07.2012 р. №2035/22-209/32686844 Кременчуцькою ОДПІ 17.07.2012 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0010622301/95 про зменшення ТОВ НВФ "Техвагонмаш" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 42 289 121,00 грн. без застосування штрафних санкцій, №0010612301/1011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 658 370,47 грн., у тому числі 4 658 369,47 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними санкціями, №0010692301/96 про зменшення ТОВ НВФ "Техвагонмаш" розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 320 233,00 грн. без застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам заявника та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" є платником податку на прибуток із числа резидентів у розумінні п. 2.1.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 133.1.1 ст. 133 Податкового кодексу України.

Об'єктом оподаткування податком па прибуток, протягом періоду, що перевірявся, був:

- прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань (п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств");

- прибуток із джерел походженням з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток при переході від Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до Податкового кодексу України, не змінювався. Однак змінювались нормативні підходи щодо дати збільшення валового доходу, а саме:

- до 01.04.2011 р. об'єкт оподаткування визначався на підставі пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у відповідності з яким датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку;

- після 01.04.2011 р. об'єкт оподаткування визначався на підставі п. 135.1 та п. 135.2 ст.135 Податкового кодексу України, у відповідності з якими доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

З акту перевірки від 02.07.2012 р. №2035/22-209/32686844 слідує, що при перевірці повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 4 658 369,47 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі -42 289 121,00 грн.

Такий висновок відповідач мотивує тим, що у разі отримання передоплати (авансу) за товарно - матеріальні цінності до 01.04.2011 р. платник повинен був включити суму такої передоплати до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно з нормами пп. 4.1.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому в акті перевірки мова йде про передоплату отриману (фактичне перерахування коштів на поточний рахунок за 1 квартал 2011 року), а не сформовану протягом 2009-2011 р.р. (Кт сальдо по рах.681), оскільки передоплати, які були сформовані за попередні періоди, починаючи з 2009 року, використовувались підприємством для придбання товарів, для оплати праці працівників, для погашення податків, для передплат, які направлялись постачальникам та інше. Тобто, сформоване Кт сальдо по рах.681 у загальній сумі 81 705 225 грн. на розрахунковому рахунку станом на 01.04.2012 р. не обліковувалось.

З урахуванням положень пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України відповідач вважає, якщо відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи від продажу товару до 01.04.2011 р. відображено у складі валового доходу в сумі отриманого авансу (передоплати), то на дату переходу права власності на такий товар покупцеві після 01.04.2011 р. продавець товару не здійснює повторне визнання доходів на суму авансу за правилами Податкового кодексу України. Оскільки у 1 кварталі 2011 року сума отриманого авансу склала 6 401 642,00 грн., яку підприємство включило до складу валового доходу у 1 кварталі 2011 року, то починаючи з 2 кварталу 2011 року підприємство повинно зменшити свої доходи у рядку 02 декларації з податку на прибуток підприємства у сумі отриманого авансу за 1 квартал 2011 року, а не на суму Кт сальдо по рах.681, так як по авансам виданим підприємство зробило коригування, відобразивши різницю між сумою авансів виданих на 01.04.2011 р. та 01.01.2011 р. на загальну суму 1 349 900 грн.

З таким твердженням суд погодитись не може виходячи з наступного.

Згідно з п. 137.1, п. 137.4, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Методику визначення доходів за господарськими операціями, що розпочались до 01.04.2011 р., а закінчуються після цієї дати визначено підрозділом 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, згідно з пунктом 7 якого дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після набрання чинності розділом III цього Кодексу в рахунок авансів, отриманих до такої дати, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та здійснені після дати набрання чинності цим Кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат, визнаються витратами на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг).

Тобто, загальні норми формування валових доходів за господарськими операціями, що розпочалися до 01.04.2011 р., а закінчуються після цієї дати побудовані на принципі: операції, що розпочалися за певними податковими правилами, повинні завершуватися за тими самими правилами з урахуванням перехідних положень Податкового кодексу України.

Згідно наданих позивачем декларацій з податку на прибуток підприємств за 2010 рік валовий дохід від усіх видів діяльності (код рядка 01) становить 239 994 942,00 грн., у тому числі "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" код рядка 01.1 на суму 154 486 280,00 грн., "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01-5" на суму 82 986 876,00 грн. і "Приріст балансової вартості запасів" код рядка 01.2 К1 на суму 2 521 786,00 грн. (а.с. 185-223, т.4).

Валовий дохід I кварталу 2011 року становить 94 954 283,00 грн., у тому числі "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" код рядка 01.1 на суму 63 151 149,00 грн., "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01-5" на суму 31 613 716,00 грн. і "Приріст балансової вартості запасів" код рядка 01.2 К1 на суму 189 418,00 грн.

Протягом 2011 року оприбуткування доходів ТОВ НВФ "Техвагонмаш" здійснювалося у відповідності до вимог пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто з відстеженням події, що сталася раніше -дати зарахування коштів чи дати відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт по кожній з господарських операцій.

У перерахунку валового доходу у розумінні підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу включені господарські операції, за якими до 01.04.2011 р. підприємством отримані грошові кошти від покупців, але товарна продукція не відвантажувалась. Надходження грошових коштів від контрагентів досліджувалось за банківськими виписками з рахунку, відкритому ТОВ НВФ "Техвагонмаш" у Кременчуцькій філії ПАТ "Полтава Банк".

Залишок по операціям, за якими грошові кошти від покупців на розрахунковий рахунок підприємства надійшли, а товарна продукція не відвантажувалась, обліковується на рахунку 681 "Розрахунки за авансами отриманими", який станом на 01.04.2011 р. має кредитове значення у розмірі 81 390 293,33 грн. за договорами, укладеними ТОВ НВФ "Техвагонмаш" з ТОВ "Технокомплекс" (контракт №56-10 від 30.12.2010 р.), ТОВ "Орський вагонний завод" (договори поставки товару №13/42, №14/42 від 09.02.2010 р.), ТОВ "Виробниче об'єднання "Брянський машинобудівний завод" (контракт №40-10 від 08.11.2010 р.), ТОО "Казахстанська вагонобудівельна компанія" (контракт № 07/квк від 20.07.2010 р., дог № 65), ТОВ "Спецвагон" (договір поставки товару №15-08 від 22.02.2008 р.), СЗАТ "Могилевський вагонобудівельний завод" (контракт №20-10 від 11.05.2010 р. та №13-09 від 08.04.2009 р.), ТОВ "Вагонобудівельна компанія" (контракт №62 від 23.02.2011 р.) (а.с. 1-194, т.3).

За такими операціями згідно з пунктом 7 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у послідуючих податкових періодах не відносяться до валового доходу відвантаження товарної продукції (результатів робіт, послуг), як це визначено у пункті 137.1 Податкового кодексу, за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, оскільки вже один раз до суми валових доходів вартість цієї товарної продукції вже відносилась за правилами першої події.

Пунктом 135.3 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

За відвантажену протягом 2 кварталу 2011 року товарну продукцію підприємством одержано дохід на суму 84 920 036,37 грн., який розподіляється на продукцію, за яку у попередні податкові періоди підприємство вже отримало від покупців грошові кошти (Аванси отриманні до 01.04.2011 р.) на суму 54 907 494,59 грн. та на продукцію, дохід від реалізації якої визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, незалежно від дати оплати грошових коштів на суму 30 012 541,78 грн.

За відвантажену протягом 3 кварталу 2011 року товарну продукцію підприємством одержано дохід на суму 57 114 477,95 грн., який розподіляється на продукцію, за яку у попередні податкові періоди підприємство вже отримало від покупців грошові кошти (Аванси отриманні до 01.04.2011 р.) на суму 8 618 628,80 грн. і на продукцію, дохід від реалізації якої визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, не залежно від дати оплати грошових коштів на суму 48 495 849,15 грн.

Підприємством одержано дохід на суму 35 586 936,99 грн., який розподіляється на продукцію за яку у попередні податкові періоди підприємство вже отримало від покупців грошові кошти (Аванси отриманні до 01.04.2011 р.) на суму 1 300 276,68 грн. і на продукцію, дохід від реалізації якої визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, незалежно від дати оплати грошових коштів на суму 34 286 660,31 грн.

Пунктом 4.1.4. статті 4 Податкового кодексу України передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого орган.

Таким чином, дані з питань перевірки фінансової інформації щодо правильності нарахування загальнодержавних податків і зборів, в частині вірності віднесення до валових доходів господарських операцій ТОВ НВФ "Техвагонмаш" щодо розрахунків з контрагентами, що розпочались до 01.04.2011 р. і по яких на цю дату обліковувались бухгалтерські залишки документально підтверджуються , а саме:

- за 2 квартал 2011 року у сумі 54 907 494,00 грн.;

- за 3 квартал 2011 року у сумі 24 933 142,00 грн.;

- за 4 квартал 2011 року у сумі 1 609 777,00 грн.

Таким чином суд критично ставиться до припущень відповідача щодо даних викладених в акті перевірки на ст.ст. 7-8 відносно залишку на розрахункових рахунках позивача грошових коштів станом на 01.01.2012 р., отримання протягом 1 кварталу 2011 року доходів та здійснення витрат і направлення протягом 1 кварталу 2011 року отриманих передплат на придбання товарів, виплату заробітної плати.

Суд не погоджується з точкою зору відповідача, який помилково вважає, що передоплати отримані до 1 кварталу 2011 року на розрахунковому рахунку позивача не обліковуються, оскільки підприємство за отримані передоплати здійснювало постійні витрати, які пов'язані з виробництвом. Протягом 1 кварталу 2011 року підприємство також отримало передоплати, які направляло на придбання товарів (робіт, послуг), виплату заробітної плати, сплату податків та інше.

Таким чином відповідач неправомірно дійшов висновку, що оскільки на розрахунковому рахунку позивача не було коштів, то відповідно за рахунок отриманих авансів підприємство здійснювало постійні виробничі витрати, зокрема зазначаючи, що кошти направлялися на придбання товарів ( робіт, послуг), виплату заробітної плати, оплату податків та інше, а тому коштів для операцій по відвантаженню товарів у 2 кварталі 2011 року позивач не мав.

У судовому засіданні доведено, що підприємством дійсно були здійснені оплати по імпортним операціям з нерезидентами, які обліковуються в розрізі контрагентів на рахунку 681 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Сума коштів за неотриманий товар від нерезидентів станом до 01.04.2011 р. складає 31 100 655, 74 грн. (Копії контрактів, платіжних доручень і розшифровки в розрізі по контрагентам наявні у матеріалах справи).

Таким чином позивач правомірно посилається на норму пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якою датою збільшення валових витрат при здійсненні операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті -також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З копій платіжних доручень в іноземній валюті суд встановив, що кошти перераховані нерезиденту, але товар по імпортним операціям на зазначену суму позивачем не отриманий, що підтверджується розшифровкою в розрізі контрактів і продавців нерезидентів. Тому за операціями по перерахуванню коштів по придбанню товарів у нерезидентів позивач на валові витрати не відносив, тобто порушень законодавства не допускав, і сам відповідач в акті їх не зафіксував.

Суд доходить висновку, що відповідач безпідставно при встановленні від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 42 289 121,00 грн. не взяв до розрахунку суму коштів у розмірі 42 740 769,69 грн., що не були віднесені на валові витрати до 01.04.2011 р.

Відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу.

Дохід від реалізації товарів позивач визначав за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг позивач визнавав витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 137 Податкового кодексу України).

Отже, за нормами Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованого товару, пов'язуються з доходами від реалізації цього товару в момент переходу права власності покупцеві.

Передоплату (аванс) за товарно - матеріальні цінності до 01.04.2011 р. включено до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно з нормами пп. 4.1.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З урахуванням викладеного, відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи від продажу товару до 01.04.2011 р. відображені у складі валового доходу у сумі отриманого авансу (передоплати). Тому на дату переходу права власності на такий товар покупцеві після 01.04.2011 р. позивач правомірно не здійснював повторне визнання доходів на суму авансу за правилами Податкового кодексу України. Разом з цим, на дату відвантаження таких товарів позивач відніс до витрат звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів та здійснені після дати набрання чинності Податкового кодексу України, тому що вони не були включені до складу валових витрат.

В якості іншої підстави для висновку про порушення податкового законодавства відповідач зіслався на нікчемність правочинів за договорами поставки, укладеними позивачем з його контрагентами -ТОВ "Дніпроресурс", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Промтранспоставка", ТОВ "Светотехніка-Херсон", ТОВ "Промаш-2011", ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Техмедприлад". Підставою для такого висновку перевіркою взято обставини щодо відсутності у контрагентів позивача технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. При цьому Кременчуцька ОДПІ стверджує, що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан його контрагентів, умови ведення ними господарської діяльності та порушення, які ними допускались. Звідси зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ НВФ "Техвагонмаш" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, що у свою чергу призвело до порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1 600 054,74 грн.

Надаючи оцінку зазначеному висновку перевірки, суд приходить до висновку про його безпідставність з наступних підстав.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 р.):

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться у складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, що свідчить про їх нікчемність.

Проте, за приписами ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Між тим, відповідач не навів жодних посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів, як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Таким чином, відповідач невірно застосував норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів, у зв'язку з чим суд відкидає твердження щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого перевіркою встановлено завищення валових витрат на загальну суму 1 600 054,74 грн.

Аналогічно перевіркою зроблено висновок щодо безпідставності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 320 233,00 грн. за нікчемними правочинами, укладеними позивачем з ТОВ "Дніпроресурс", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Промтранспоставка", ТОВ "Светотехніка-Херсон", ТОВ "Промаш-2011", ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Техмедприлад" з порушенням вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" за серпень 2011 року мало взаємовідносини з ТОВ "Дніпроресурс" (м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 7) щодо придбання електричних двигунів на загальну суму 33 600,00 грн., у т. ч. ПДВ 5 600 грн. Між сторонами був укладений договір № 31 від 04.02.2011 р., за яким позивач отримав зазначений товар (а.с. 222-253, т.13). Не заперечуючи правильність оформлення первинної бухгалтерської документації за вказаним договором, перевіркою поставлено під сумнів факт придбання електричних двигунів контрагентом позивача - ТОВ "Дніпроресурс" у ПП "Еліт", на підставі чого перевіряючи ми зроблено безапеляційний висновок про здійснення позивачем операцій без мети реального настання правових наслідків та визнано дані декларацій про обсяги продажу та податкового зобов'язання недійсними.

Також перевіркою встановлено, що позивач за квітень, липень, серпень 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ "Фірма "Інтон" (м. Харків, пл. Конституції, 1) по придбанню карбідокремнієвих електричних двигунів на загальну суму 190 410,00 грн. у т.ч. ПДВ 31 735,00 грн. Між підприємствами були укладені договори № 25/3 від 30.03.2011 р., № 96/08 від 09.08.2011 р., № 127/10 від 06.10.2011 р. (а.с. 254-299, т.13). При цьому перевіркою так само поставлено під сумнів факт придбання електричних двигунів контрагентом позивача -ТОВ "Фірма "Інтон" у ТОВ "Фірма "Ліон", ТОВ "ЮСАЕМ", ТОВ "Будівництво Пан-Україна", на підставі чого зроблено висновок про те, що ТОВ "Фірма "Інтон" не могло поставити вищевказаний товар на адресу контрагентів-покупців, у тому числі ТОВ НВФ "Техвагонмаш". Виходячи з цього перевіркою зроблено висновок, що ТОВ "Фірма "Інтон" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у січні 2011року, лютому 2011 року, березні 2011 року, квітні 2011 року, липні 2011 року, серпні 2011 року, вересні 2011 року по накладним, податковим накладним, виписаних на продаж товарів (послуг) на адресу підприємств покупців, у т.ч. ТОВ НВФ "Техвагонмаш", які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань ТОВ "Фірма "Інтон", чим порушено вимоги ст. 187 Податкового кодексу України.

У січні, лютому, березні 2011 ТОВ НВФ "Техвагонмаш" мало взаємовідносини з ПП "Промтранспоставка" (м. Харків, пр-кт Перемоги, 76, кв. 360) з приводу отримання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 46 399,98 грн., у т.ч. ПДВ 7 733,33 грн. Між підприємствами було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №11/0110 від 10.01.2011 р., фактичне отримання яких оформлено відповідними документами первинного бухгалтерського обліку (а.с. 47-81, т.14). Проте, на спростування факту придбання позивачем послуг від ПП "Промтранспоставка" відповідач посилається на акт перевірки останнього від 17.06.2011 р. №2552/2305/34330452, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Промтранспоставка" при придбанні та продажу товарів (послуг).

У лютому 2011 року ТОВ НВФ "Техвагонмаш" мало взаємовідносини з ТОВ "Светотехніка-Херсон" (м. Херсон, вул. Перекопська, 169) по придбанню світлових приборів, електроматеріалів та комплектуючих до них на загальну суму 241 532,46 грн., у т.ч. ПДВ 40 255,41 грн. Між підприємствами був укладений договір купівлі-продажу №19/МТС-11 від 04.02.2011 р. (а.с. 1-46, т.14). Разом з цим перевіркою встановлено, що згідно акту перевірки ТОВ "Светотехніка-Херсон" від 29.04.2011 р. №1408/23-6/32021854 не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальника "Селтік-Юг" за лютий 2011 року, що свідчить про те, що задекларовані ТОВ "Светотехніка-Херсон" правочини з постачальником ПП "Селтік-Юг" не мали на меті настання реальних наслідків. На підставі цього перевіркою зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак операції фактичного придбання продукції ТОВ НВП "Техвагонмаш" від ТОВ "Светотехніка-Херсон" не підтверджено, оскільки такі не спричиняють реального настання правових наслідків.

У вересні, жовтні, листопаді 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Проммаш-2011" (м. Кременчук, вул. М. Кузнєцова, 3-а) по виготовленню виробів на загальну суму 138 672,00 грн., у т.ч. ПДВ 23 112,00 грн. Між підприємствами були укладені договори № 1 від 03.01.2011 р. та № 10 від 03.08.2011 р. На виконання умов договорів були виписані документи первинного бухгалтерського обліку (а.с.82-106, т.14). В той же час Кременчуцькою ОДПІ згідно акту перевірки ТОВ "Проммаш-2011 від 07.05.2012 р. №1131/22-209/37468784 було встановлено, що ТОВ "Проммаш-2011" мало взаємовідносини з ТОВ "Монолітбудкомплект", на якого у свою чергу отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 28.03.2012 р. №506/22-2/34979064. Звідси, як висновок, усі операції надання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Монолітбудкомплект" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Тому операції фактичного придбання продукції ТОВ НВП "Техвагонмаш" від ТОВ "Проммаш-2011" не підтверджуються.

У вересні, жовтні, листопаді 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Монолітбудкомплект" (м. Кременчук, вул. М. Кузнєцова, 3-а) по виготовленню виробів на загальну суму 237 169,92 грн., у т.ч. ПДВ 39 528,32 грн. Між підприємствами був укладений договір № 30.1/МТС-11 від 01.02.2011 р. (а.с.154-257, т.14). В той же час Кременчуцькою ОДПІ отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 р. №506/22-2/34979064 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар" за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. та ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" та ТОВ "МК-75" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. На підставі вказаного акту відповідачем зроблено висновок про непідтвердженість операцій фактичного придбання продукції ТОВ НВП "Техвагонмаш" від ТОВ "Монолітбудкомплект".

Крім цього позивач у перевіряємому періоді мав взаєморозрахунки з ПП "Техметприлад". Так, ТОВ НВФ "Техвагонмаш" здійснював придбання товару згідно договору купівлі-продажу №01/МТС-11 від 04.01.2011 р. В той же час актом Кременчуцької ОДПІ від 07.05.2012р. № 1130/22-209/34987798 про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Техмедприлад" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Тран Агенство Сервіс" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено, що правочини, укладені між ПП "Техмедприлад" та підприємствами-постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) віл ТОВ "Тран Агенство Сервіс".

Аналізуючи встановлені обставини щодо формування позивачем податкового кредиту та наявності підстав у податкового органу для заперечення правильності порядку його формування слід зазначити, що в усіх випадках взаємовідносин позивача зі своїми безпосередніми контрагентами спільною підставою для висновку про недоведеність фактичного здійснення господарських угод було твердження про порушення податкового законодавства третіми особами, які мали взаємовідносини з контрагентами позивача.

У зв'язку з цим слід зазначити, що зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до пункту 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести негативних наслідків невиконання постачальниками його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених вище норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів.

При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагентів ТОВ НВФ "Техвагонмаш" необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту і використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ лише з тих підстав, що господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності, оскільки підприємства не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності та взятих на себе договірних зобов'язань, а в ході перевірки встановлено порушення даними платниками податкового законодавства.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту або бюджетного відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що суми ПДВ були сплачені позивачем у складі ціни за отримані товари та послуги своїм контрагентам. Дані господарські операції мали реальний характер.

Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 17.07.2012 р. №0010692301/96 ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

До того ж слід додати, що постановою заступника начальника ВПМ Кременчуцької ОДПІ від 25.07.2012 р. за наслідками розгляду матеріалів планової перевірки ТОВ НВФ "Техвагонмаш" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. в порушенні кримінальної справи за ч.5 ст.191 та ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України у відношенні службових осіб ТОВ НВФ "Техвагонмаш" відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину (а.с. 21-24, т.20).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів на спростування доводів позовної заяви, обмежившись дублюванням змісту акту перевірки у наданих суду запереченнях, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відтак, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 липня 2012 року №0010622301/95, №0010692301/96 та №0010612301/1011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (ідентифікаційний код 32686844) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09.10.2012 р.

Суддя Є.Б. Супрун