Постанова № 26850188, 17.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року 2а-3828/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Будз Б.Б.,

за участю:

представника позивача - Сторожицького В.В. ( протокол №14 загальних зборів учасників товариства від 26.09.2011 р. та наказ №143-К від 27.09.2011 р.);

представника відповідача - Уголькова Є.О. (довіреність №22/9/10-025 від 23.04.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112200 від 12.04.2012 р.,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (далі -позивач, або -ТОВ "Артур-К") звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС (далі -відповідач, або ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112200 від 12.04.2012 р.

Позовну заяву мотивовано тим, що прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №42/2200/21643699 від 27.03.2012р. податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником відповідача позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявне заперечення на позов у якому вказано про їх необґрунтованість. Заперечення мотивовано тим, що у зв'язку з порушенням позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (із змінами та доповненнями), статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93 (із змінами та доповненнями) та підпункту 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.04. 2000 р. за № 209/4430 (із змінами і доповненнями), відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112200 від 12.04.2012 р. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011р., встановлено порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (із змінами та доповненнями), статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993р. №15-93 (із змінами та доповненнями) та підпункту 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.04.2000 р. за № 209/4430 (із змінами і доповненнями).

За результатами перевірки складено акт №42/2200/21643699 від 27.03.2012р., на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 153 081,89 грн. пеня за порушення термінів розрахунків у ЗЕД.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його до Державної податкової служби.

За результатами розгляду скарг позивача на висновки вказані в акті перевірки, Державною податковою службою України винесене рішення про залишення без змін оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до ТОВ "Артур-К" штрафних (фінансових) санкцій, а скарги -без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне:

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти, встановлюючи чи приймаючи (вчиняючи) рішення або дії: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно); 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливі наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся між ТОВ "Артур-К" та фірмами нерезидентами укладені імпортні контракти на придбання товарів медичного призначення, а саме: ліки терапевтичного та профілактичного застосування, згідно умов яких встановлено, що оплата отриманих товарів здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на розрахункові рахунки нерезидентів.

Під час перевірки, позивачем не надано документів по експортних операціях, згідно інформаційної системи АІС «Митниці»експортовано товарів нерезиденту ООО «Медимпэкс»(г.Бендери, ул.Ленина,25, Молдова) відповідно до ВМД №100000024/2010/44246 (типу ЕК-10) від 28.09.2010р. на суму 21 781,89 дол.США ( в національній валюті 172 370,91грн.), зазначено граничний термін надходження коштів 27.03.2011р. та відповідно до ВМД №100000024/2010/45095 (типу ЕК-10) від 16.12.2010р. на суму 21 604,57 дол.США ( в національній валюті 172 040,15грн.), зазначено граничний термін надходження коштів 14.06.2011р.

Податковим органом встановлено, що ТОВ "Артур-К" не отримало кошти за ліки для терапевтичного та профілактичного застосування, при цьому не надало Ліцензію Національного банку України на подовження термінів розрахунків та не зверталось до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Під час перевірки не встановлено виконання бартерних (товарообмінних) зовнішньоекономічних контрактів та розрахунків при здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Прострочену дебіторську заборгованість з нерезидентом ООО «Медимпэкс»(г.Бендери, ул.Ленина,25, Молдова) в сумі 21 781,89 дол.США та 21 604,57 дол.США, позивачем не було задекларовано в п.3.5 розділу ІІІ «Майно та товари (роботи, послуги) за кордоном» в Декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами»станом на 01.04.2011р, 01.07.2011р. та не подано вказаної Декларації.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що ТОВ "Артур-К" не мало дебіторської заборгованості з нерезидентом ООО «Медимпэкс», оскільки як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, на підтвердження своїх аргументів, позивачем лише надано меморіальні ордери №64870 від 30.09.2010р. та №24335 від 22.12.2010р. та документи на іноземній мові, не перекладені та не завірені належним чином, які не можуть бути підставою для визнання протиправним та причиною для скасування податкового повідомлення-рішення №0000112200 від 12.04.2012 р.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (із змінами та доповненнями), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993р. №15-93 (із змінами та доповненнями) встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом другим статті 16 Декрету передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.04.2000 р. за № 209/4430 (із змінами і доповненнями) встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність, порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень, державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС виконала свій обов'язок, а саме: аргументовано, посилаючись на докази, довела правомірність свого рішення, та спростувала твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Проаналізувавши обставини справи та докази, надані на їх підтвердження, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав та інтересів позивача діями та рішенням суб'єкта владних повноважень-відповідача у зв'язку з чим вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 жовтня 2012 р.