Ухвала суду № 26841136, 22.10.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6685/2012Головуючий суду першої інстанції:Мязгов Л.О. Доповідач суду апеляційної інстанції:Підлісна І. А.

"22" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПідлісної І.А., СуддівІсаєва Г.А. Белинчук Т.Г. При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства ім. Калініна до ОСОБА_6 про визнання договорів позик недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 9 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

КП ім. Калініна звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договорів позик № 7 від 10.02.2011 року та № 9 від 01.03.2011 року, що укладені між КП ім. Калініна в особі директора КП ім. Калініна ОСОБА_6 та ОСОБА_6 недійсними, оскільки сторонами за договорами являється одна і та сама особа (ОСОБА_6).

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 9 серпня 2012 року позов КП ім. Калініна до ОСОБА_6 про визнання договорів позик недійсним задоволено. Визнано договір позики № 7 від 10.02.2011 року та договір позики № 9 від 01.03.2011 року, що укладені між КП ім. Калініна в особі директора КП ім.. Калініна ОСОБА_6 та ОСОБА_6 недійсними. Стягнено з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Октябрське Красногвардійського району АР Крим на користь КП ім. Калініна судовий збір у розмірі 107,3грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального права. Вказує, що суд дав невірне тлумачення змісту ст. 238 ЦК України. Укладаючи договір позики та підписавши його одночасно як позикодавець - фізична особа ОСОБА_6, та позичальник - орган юридичної особи (директор КП ім. Калініна) ОСОБА_6, він не діяв як представник сторін у зазначеному договорі.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, що з'явились до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що між КП ім. Калініна в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_6, як фізичною особою, укладено договір позики № 7 від 10.02.2011 року на суму 7000грн.(а.с.4).

Договір позики № 9 від 01.02.2011 року на суму 5500грн. також укладено між тими ж сторонами (а.с.5). Як вбачається із договорів, вони підписані як з боку КП ім. Калініна, так і з боку ОСОБА_6, однією той же самою особою, а саме громадянином ОСОБА_6

Згідно з частинами 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

ОСОБА_6 не заперечує той факт, що договори позики від імені юридичної особи ним укладалися як її директором.

В якості представника (директора) підприємства ОСОБА_6 зазначений в текстах спірних договорів.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановивши, що договори позики укладені представником підприємства в особі директора, в його ж інтересах як фізичної особи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність таких право чинів з підстав ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив законне та обґрунтоване по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 9 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді Підлісна І.А. Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А.