Ухвала суду № 26835516, 23.10.2012, Апеляційний суд Херсонської області

23.10.2012

Справа №22ц-2190/3119/2012 Головуючий в І інстанції:

Іванищук А.А.

Категорія: 34 Доповідач: Майданік В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року жовтня місяця 23 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Приходько Л.А.,

Майданіка В.В.

при секретарі Шаповаловій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

31 серпня 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме 142717,70грн. матеріальної шкоди на користь ОСОБА_4 та 5000грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_5 Також просили покласти на відповідача судові витрати.

На обґрунтування позову вказали, що 09.06.2009 року на автодорозі Одесса - Мелітополь - Новоазовськ сталась ДТП за участю ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_3, якого визнано винним у ДТП. Матеріальна шкода, завдана в результаті пошкодження належного ОСОБА_4 автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER р/н НОМЕР_4, визначена згідно висновку експерта автотоварознавця від 18.02.2010 року в сумі 138317грн. і включає також 4000грн. витрат на евакуацію автомобіля. Моральна шкода в сумі 5000грн. полягає у тому, що ОСОБА_6 проходив стаціонарне лікування з діагнозом черепно-мозкова травма, струс головного мозку та отримав інші тілесні ушкодження внаслідок ДТП.

Заочним рішенням суду від 13 грудня 2011 року позов було задоволено. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 142717,70грн. в рахунок стягнення матеріальної шкоди і 5000грн. в рахунок стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_6 Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою суду від 23 січня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та призначити нове засідання за участю його представника, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 за матеріалами ДАІ також є винним у ДТП, проте матеріали відносно нього до суду не надходили. Вважає, що вся вина у скоєному ДТП покладена на нього неправомірно, оскільки постановою про відмову в порушенні кримінальної справи він та ОСОБА_6 притягнуті до адміністративної відповідальності і автомобілю, яким він керував, ЗІЛ 4331 р/н АН 5105, також завдано пошкоджень.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно з копією постанови судді Центрального-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 10.09.2009 року ОСОБА_3 визнано винним у ДТП, яка сталась 09.06.2009 року за участю позивача ОСОБА_6 (а.с.8).

За цією постановою та копією свідоцтва про реєстрацію 09 червня 2009 року близько 2330 годині на 577км автодороги Одесса - Мелітополь - Новоазовськ в Бердянському районі Запорізької області ОСОБА_3, керувавши автомобілем ЗІЛ 4331 р/н НОМЕР_5, в порушення вимог п.2.9 Правил дорожнього руху, а саме в стані стомлення, заснув за рулем, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки MERCEDES-BENZ SPRINTER р/н НОМЕР_4, належного ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_6, що рухався у зустрічному напрямку, у зв'язку з чим транспортні засоби отримали пошкодження (а.с.8).

Згідно з копією постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 18.06.2009 року, встановлені вище обставини ДТП підтверджені. Крім того, зазначено, що водій ОСОБА_6, виявивши небезпеку для руху, порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а здійснив маневр ліворуч, виїхавши на смугу зустрічного руху. В цей же час водій ОСОБА_3, прокинувшись, спрямував керований ним автомобіль праворуч, на смугу свого руху, де і відбулося зіткнення автомобілів ЗІЛ 4331 р/н НОМЕР_5 та MERCEDES-BENZ SPRINTER р/н НОМЕР_4 (а.с.57).

Відповідно до висновку експерта від 18.02.2010 року матеріальна шкода, завдана автомобілю позивача ОСОБА_4, складає 138317,70грн. (а.с.73-95).

Копіями квитанцій №54 та №55 від 09.06.2009 року та актами виконаних робіт підтверджено, що позивач ОСОБА_4 витратив 4000грн. на перевезення автомобіля з с.Осипенко до м.Бердянськ та з м.Бердянськ до м.Херсона (а.с.13-15).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого відділення травматології вбачається, що ОСОБА_6 з 13.06.2009 по 25.06.2009 рік знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом черепно-мозкова травма та інші тілесні ушкодження (а.с.17).

В силу процесуального закону: обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України); кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_3 на підтвердження своїх доводів не надав постанови суду про визнання винним ОСОБА_6 у скоєнні вказаної ДТП та наявності у них обох обоюдної вини. Також ним не надано інших доказів на підтвердження вини позивача у скоєнні даної ДТП, зокрема висновку відповідної судової експертизи.

В силу п.12.3 Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Колегія суддів не вбачає в діях ОСОБА_6 вини у скоєнні вказаної вище ДТП, оскільки останній був вимушений відповідно діяти (здійснити об'їзд перешкоди) в дорожній ситуації, яка склалась, з метою збереження свого та інших осіб життя та здоров'я.

Таким чином, суд, в силу ст.1166, 1167, 1188 ЦК України, обґрунтовано стягнув з відповідача ОСОБА_3, як з винної в ДТП особи, на користь потерпілого від цього ДТП позивача суму невідшкодованої матеріальної шкоди в розмірі 142317,70грн., а також 5000грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_6 як потерпілого, що зазнав фізичних ушкоджень внаслідок ДТП.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги не приймаються, оскільки належним чином не обґрунтовані, протирічать матеріалам справи і висновків суду не спростовують. Зазначені заявником обставини належним чином не доведені та не можуть слугувати підставою для відмови в позові.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що могли б слугувати підставою для скасування чи зміни рішення суду, колегією суддів не встановлено, а перевірені доводи заявника висновків суду не спростовують, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 13 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді