Ухвала суду № 26833577, 18.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"18" липня 2012 р. Справа № 2а/1770/1650/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Моніча Б.С.

Франовської К.С.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекція Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ Пал" звернулося з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222341 від 30 березня 2011 року, №0000232341 від 30 березня 2011 року, №0000242341 від 30 березня 2011 року .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ „БІ ПАЛ" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП "Лайкост" за період з 01.12.2007 року по 30.11.2010 року та , за наслідками якої складено акт №186/23/34508242 від 14.03.2011 року.

За результатами документальної перевірки Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією 30 березня 2011 року були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ПП "Лайкост" суб'єктом господарювання було надано наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, виписки банку та договору №1/08 від 10.01.08р. та №10 від 10.01.08р.

Дослідженими в судовому засіданні податковими накладними підтверджується отримання товару ЗАТ "Консюмерс-Скло-Зоря", МП-ТзОВ "Олісма", ТОВ "Будтех-Плюс", ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич". Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності ТОВ "БІ ПАЛ".

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ПП "Лайкост", які ґрунтуються на твердженні про неможливість фактичного здійснення ПП "Лайкост" господарських операцій з урахуванням відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Вказані обставини не можуть бути доказом нездатності суб"єкта господарювання виконати взяті на себе зобов'язання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Це спростовується положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, який встановлює, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 133). Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки існують поза його волею.

В акті перевірки відповідачем також зазначено, що позивачем не представлено документів, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вказані доводи органу податкової служби на увагу не заслуговують .

Відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП "Лайкост" передавало призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, доводи відповідача про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ПП "Лайкост" не відповідають дійсним обставинам справи.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведеного правочину позивача з ПП "Лайкост" або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Посилання відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ПП "Лайкост" вироком Рівненського міського суду від 26 травня 2010року по справі №1-386/10 не може братися до уваги, оскільки у вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Витрати та податковий кредит сформовані позивачем є документально підтвердженими належними первинними, розрахунковими документами та податковими накладними. При цьому на момент виписання вказаних документів суб"єкти підприємницької діяльності, що їх видавали володіли правоздатністю та необхідним об"ємом дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із додержанням вимог норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: Б.С. Моніч К.С. Франовська

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" вул.Грушевського,3,с.Лісопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області вул. С. Руданського, 5,м.Костопіль,Рівненська область,35000