Постанова № 26832065, 03.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"03" травня 2012 р. Справа № 0670/9935/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Майора Г.І.

Бучик А.Ю.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю

Представники сторін:

від позивача, Ткаленко О.В.,

від відповідача, Домославський П.М.,

від відповідача, Левківський М.І. ,

від позивача, Короленко О.М.,

від позивача, Галюта М.Г.,

від позивача, Ніцос А.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" січня 2012 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товаристао "Норинський щебзавод" до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.04.2011р. №0000162301, №0000142301, № 0000152301 ,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Норинський щебзавод" звернулось з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 27.04.2011р. №0000162301, №0000142301, № 0000152301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої, Овруцька міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу у якій, покликаючись на порушення судом ном матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а саме: договорів № 17/09 від 17.09.2010р., № 22/09 від 22.09.2010р., № 27/09 від 27.09.2010р., № 04/10 від 04.10.2010р., № 2-МП від 11.12.2010р., укладених між позивачем та ТОВ "Машінвест", договору № 196 від 20.09.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "УБК Інвест", договору № 30/09 від 30.09.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "Пелен", договору № 30/09 від 30.09.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "Енергоінвестхолдинг", договору № 25 від 30.09.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "Горняк-Юг", договору № 157 від 01.10.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "Донбас Інвест Гарант", договору № 0810 від 08.10.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "Кримські платіжні системи", договору № 108 від 09.10.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "Комерційний союз "Парадіз", договору № 12 від 12.10.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "НБЦ "Мебіус-Плюс", договору № 1ТР від 14.11.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ "Альянс-Транс"та договору № 28/12-10 від 28.12.2010р., укладеного між позивачем та ВАТ "СКТБ "Комплекс".

Також судова колегія вважає помилковими висновки податкового органу про те, що позивачем неправомірно сформовано:

- податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 38 513 257,80 грн., а саме: по контрагенту ТОВ "Машінвест": за жовтень 2010р. у розмірі 14 763 257,80 грн., за грудень 2010р. у розмірі 7 083 333,33 грн.; по контрагенту ТОВ "Альянс-Транс"за листопад 2010р. у розмірі 16 666 667,00 грн. та

- податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 513 351,45 грн., а саме: по контрагенту ТОВ "Пелен"за жовтень 2010р. у розмірі 3 000 000,00 грн., по контрагенту ТОВ "Енергоінвестхолдинг"за жовтень 2010р. у розмірі 833 333,33 грн., по контрагенту ТОВ "Мебіус-Плюс"за жовтень 2010р. у розмірі 600 000,00 грн., по контрагенту ТОВ "Кримські платіжні системи"за жовтень 2010р. у розмірі 400 000,00 грн., по контрагенту ТОВ "Горняк-Юг"за жовтень 2010р. у розмірі 3 000 400,00 грн., по контрагенту ТОВ "УБК Інвест"за жовтень 2010р. у розмірі 3 333 334,00 грн., по контрагенту ТОВ "Донбас Інвест Гарант"за жовтень 2010р. у розмірі 3 596 284,12 грн., по контрагенту ТОВ "Комерційний союз "Парадіз"за листопад 2010р. у розмірі 16 666 666,67 грн., по контрагенту ВАТ "СКТБ "Комплекс"за грудень 2010р. ПДВ у розмірі 7 083 333,33 грн.

Як вбачається із акту перевірки, висновок щодо нікчемності договорів відповідач робить на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки як він вважає, вказані договори суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Крім того, з 01.01.2011р. набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України, як на правову підставу для визнання договорів нікчемними. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави.

Як передбачено п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК цього кодексу. Зокрема, частиною п'ятою ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, це є однією з підстав недійсності, але не нікчемності правочину.

Отже, правочин, який не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, є оспорюваним, а не нікчемним і може вважатись недійсним лише на підставі рішення суду про визнання його недійсним.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не надано вироку суду у кримінальній справі, яким би встановлювалась вина, що виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами укладених правочинів або рішення суду про визнання укладених між позивачем та його контрагентами договорів недійсними. Натомість, в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. у справі № 2/83пд, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Норинський щебзавод"до ТОВ "Альянс-Транс"про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1ТР від 14.11.2010р. В цьому рішенні суді дійшов висновку про те, що оскаржуваний договір не містить ознак фіктивності.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів є безпідставними та необґрунтованими. Відповідно, позивачем правомірно та обґрунтовано сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 3 851 257,80 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 851 351,45 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності донарахування плати за користування надрами .

Відповідно до ст. 30 Кодексу України "Про надра" нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. З Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Мінприроди.

Відповідно до п. 2 Постанова КМУ від 05.05.1997 р. №432 «Про затверджені Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр»,

корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічної походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а така техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продукті переробки мінеральної сировини;

мінеральна сировина - корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукці»

гірничого виробництва.

Відповідно до Постанови КМУ від 12.12.1994 р. №827, чинної у перевіреному періоді в редакції постанови КМУ 16.08.2005 р. №747 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», граніт відноситься до корисних копалин місцевої значення. При цьому, щебінь в переліку не зазначений.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що донарахування податку на додану вартість було здійснено у зв'язку з методологічною помилкою позивача при заповненні Декларації з ПДВ, і ніяким чином не пов'язане із висновками відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами угод. Отже, вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2011р. №0000142301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10296,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 2574,00 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195,198, 201, 205,207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" січня 2012 р. скасувати в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення Овруцької МДПІ №0000142301 від 27.04.2011 р. - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10296,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 2574,00 грн., разом 12870,00 грн. та винести нову постанову про відмову в позові в цій частині.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24"січня 2012 р. залишити без змін.

Постанованабирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Норинський щебзавод" вул. Шкільна, 16,с.Норинськ,Овруцький район, Житомирська область,11154

3- відповідачу Овруцька міжрайонна державна податкова інспекція вул. Сабурова,1/20,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100