Постанова № 26813145, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1774/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадратура»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001442320 від 23 грудня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва протиправно прийнято

податкове повідомлення-рішення № 0001442320 від 23 грудня 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадратура» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності і включений до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Арт-Центр «Калаф»за період з 01.10.2010 року по 01.03.2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 6/23-80/33745905 від 05.12.2011 року, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки від 05.12.2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001442320 від 23.12.2011 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 319 528 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520 856 грн.

Позивач із податковим повідомленням-рішенням № 0001442320 від 23.12.2011 року не погодився і оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві. За результатами розгляду скарги позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «Арт-Центр «Калаф»було сформовано податковий кредит у розмірі 2 319 528 грн., що, на думку відповідача, є безпідставним.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Арт-Центр «Калаф»укладено договори №34-2-10/10 від 01.10.2010 року, №53-2-11/10 від 01.11.2010 року, №56-2-12/10 від 01.12.2010 року, №58-2-01/11 від 04.01.2011 року, №59-2-01/11 від 04.01.2011 року, предметом яких є виконання будівельних робіт ТОВ «Арт-Центр «Калаф»на будівництві житлових будинків за адресами: м. Київ, вул. Краснова, 19 та вул. Васильківська, 31/17.

Згідно кошторисів вартість виконаних робіт складає за договором № 34-2-10/10 -3 682 025 грн., в т.ч. ПДВ 613 670,83 грн.; №53-2-11/10 -3 303 303,30 грн., в т.ч. 550 550,55 грн.; №56-2-12/10 - 5 515 181,14 грн., в т.ч. ПДВ 919 196,86грн.; №58-2-01/11 -692 050,44 грн., в т.ч. ПДВ 115 341,74 грн.; №59-2-01/11 -724 608 грн., в т.ч. ПДВ 120 768 грн.

Факт виконання ТОВ «Арт-Центр «Калаф»будівельних робіт на будівництві житлових будинків за вищезазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг. На суму виконаних робіт ТОВ «Арт-Центр «Калаф»виписані податкові накладні позивачу № 210 від 30.10.2010 року, № 480 від 30.11.2010 року, № 894 від 30.12.2010 року, №269 від 31.01.2011 року, №270 від 31.01.2011 року.

При цьому, матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт на підставі платіжних доручень: №761 від 17.11.2010 року, №834 від 01.12.2010 року, №269 від 24.02.2011 року, №941 від 16.12.2010 року, №271 від 25.02.2011 року, №171 від 04.02.2011 року, №48 від 13.01.2011 року, №7 від 10.01.2011 року, №132 від 02.02.2011 року, №232 від 18.02.2011 року, №841 від 12.12.2010 року, №15 від 11.01.2011 року, №957 від 21.12.2010 року, №159 від 03.02.2011 року, №825 від 30.11.2010 року, №59 від 14.01.2011 року, №969 від 22.12.2010 року, №67 від 17.01.2011 року, №816 від 29.11.2010 року.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту у жовтні - грудні 2010 року та січні 2011 року на суму 2 319 527,98 грн.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції про те, що висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві №402/тдд від 21.11.2011 року, є неналежним доказом нікчемності зазначених правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання апелянта про встановлення під час перевірок позивача та його контрагента факту укладання між ними угод без мети настання реальних наслідків, що відповідно до ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України свідчить про недійсність правочинів, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як підтверджується актом перевірки та матеріалами справи, висновком експертизи встановлено, що підписи в графі «Виконавець ТОВ «Арт-Центр «Калаф»в договорах №34-2-10/10 від 01.10.2010 року, №53-2-11/10 від 01.11.2010 року, №56-2-12/10 від 01.12.2010 року, №58-2-01/11 від 04.01.2011 року, №59-2-01/11 від 04.01.2011 року, додатках №1 до них; в графі «Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»в податкових накладних №210, 269, 270, 480, 894 виконані не засновником ТОВ «Арт-Центр «Калаф»ОСОБА_5, а іншою особою, а також на інші докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи №18-563 відносно директора ТОВ «Арт-Центр «Калаф»ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Отже, зазначені правочини, які були здійснені ТОВ «Арт-Центр «Калаф»з контрагентами можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно до Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 05.12.2011 року, щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001442320 від 23.12.2011 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підства для задоволення адміністративного позову, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нової.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура»- відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 23 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.