Ухвала суду № 26812637, 02.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6221/11/0170/18

02.10.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби- Одабаші Алі Ахтемович, довіреність №10/9/10-0 від 10.07.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-6221/11/0170/18 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 05.06.12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби (вул.Белова, буд. 2, с.Мирне, Сіміферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в Білогірському районі АР Крим від 26.04.11 №0000331701/0 про нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 25766,6 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн. за актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.04.11 № 739/1701/НОМЕР_1 податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 31.01.11, наданих позивачем до ДПІ в Білогірському районі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.12 у справі № 2а-6221/11/0170/18 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим №0000331701/0 від 26.04.11.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та з проведення судової експертизи у розмірі 4291,00 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судову засіданні 2 жовтня 2012 року підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Позивач у судове засідання 2 жовтня 2012 року не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.11 по 31.01.11.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення: у зв'язку з тим, що у ПП "ВКФ"Укрпромснаб" і.к. 34202109 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною особою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, згідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, всі угоди є нікчемними; ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. завищено податковий кредит у сумі 25766,67 грн.

За результатам перевірки був складений акт № 739/1701/НОМЕР_1 від 19.04.11.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.11 №0000331701/0 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 25767,67 грн.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За таких обставин, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП "ВКФ "Укрпромснаб" згідно договору поставки б/н від 14.01.11, відповідно до цього договору Постачальником виступає Приватне підприємство "ВКФ"Укрпромснаб", а Покупець фізична особа-підприємець ОСОБА_2, предметом договору є нафтопродукти (Бензин А-95, Бензин А-92, Бензин А-80, Бензин А-76, Дизельне паливо), кількість і ціна яких встановлюється по узгодженню сторін.

На виконання вказаної угоди ПП "ВКФ "Укрпромснаб" поставило позивачу товар в асортименті та кількості відповідно договору.

Так, 14.01.11 ПП "ВКФ "Укрпромснаб" позивачеві був виставлений рахунок-фактура №14011106 (а.с. 58) на суму 154600, 00 грн. у т.ч. ПДВ 25766,67 грн. на поставку 20000,00 л. дизельного палива.

По факту поставки товару ПП "ВКФ "Укрпромснаб" виписані податкова накладна №1401017 від 14.01.11 на суму 154600,00 грн. у т.ч. ПДВ 25766,67 грн. та видаткова накладка №140111024 від 14.01.11 на суму 154600,00 грн. у т.ч. ПДВ 25766,67 грн.

Вказана податкова накладна отримана позивачем та включені до реєстру податкових накладних за січень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включена у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Матеріалами справи встановлено, що в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) позивачем перераховано на користь ПП "ВКФ "Укрпромснаб" 154600,00 грн. у т.ч. 25766,67 грн. (а.с. 60).

Таким чином, ПП "ВКФ "Укрпромснаб" поставило (здійснило), а позивач придбав товар (послуги) на загальну суму 154600,00грн., у тому числі ПДВ на суму 25766,67 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків товарів та послуг, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у січні 2011 року - сума ПДВ - 25766,67 грн.

Постачальник -ПП "ВКФ "Укрпромснаб" відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх виписки, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №17329619 від 23.02.06.

На підставі отриманих податкових накладних на суму ПДВ 25766,67 грн. відповідно до п. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем нарахувало в січні 2011 році податковий кредит у сумі ПП "ВКФ "Укрпромснаб" грн. та включило його до податкової декларації за січень 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ПП "ВКФ "Укрпромснаб" у січні 2011 року.

Судова колегія погоджується з думкою суду, що висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного контрагентом позивача договору є необґрунтованими з тих підстав, що постачальник позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів, виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ПП "ВКФ "Укрпромснаб".

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За таких обставин, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Матеріалами справи встановлено, що отримані товари та послуги були оприбутковані та використані позивачем у господарської діяльності, що підтверджується наступною реалізацією товару стороннім споживачам з метою отримання прибутку. Податкові зобов'язання по операціям з реалізації товару, отриманого від ПП "ВКФ "Укрпромснаб" були задекларовані платником податків - позивачем у справі, про що свідчить податкова звітність.

Також, за результатами взаємовідносин з ПП "ВКФ "Укрпромснаб" відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку -позивача.

Таким чином, отримання товару та послуг за операцією з придбання яких позивачем в січні 2011 року нарахувало податковий кредит у сумі 25766,67грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Судова колегія погоджується з думкою суду, що твердження представника податкового органу про нікчемність угоди між ПП "ВКФ "Укрпромснаб" та його контрагентом є необґрунтованим з урахуванням встановленої судом товарності господарської операції між позивачем та його контрагентом, яка була спрямована на отримання матеріального результату господарської діяльності та привела до зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд вважає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару та послуг від ПП "ВКФ "Укрпромснаб", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, відповідачем не надано доказів, що вказаний товар та послуги мали бути придбані у інших постачальників, ані у ПП "ВКФ "Укрпромснаб".

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Крім того, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, судова колегія погоджується з думкою суду, що формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим, а відтак, зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2011 року на суму 25766,67 грн. та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 27566,67 грн. є безпідставним.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25766,67 грн., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 25766,67 грн. з податкового кредиту січня 2011 року.

Таким чином, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Крім того, судово-економічною експертизою відповідно до висновку №143/11 від 04.05.12 ТОВ "Кримське експертне бюро" були зроблені такі висновки: первинними документами позивача не підтверджується п. 2 за актом перевірки від 16.04.11 №739/1701/НОМЕР_1; дослідженням документів бухгалтерського та податкового обліку підтверджується задекларована сума податкового кредиту за період з 01.01.11 по 31.01.11 - 70247,00 грн.; придбання позивачем товарів (послуг) від постачальника ПП "ВКФ"Укрпромснаб" за операціями, за якими була заявлена сума податкового кредиту за січень 2011 року підтверджується належно оформленими податковою і видатковою накладними, договором на поставку; дослідженням підтверджується використання зазначених товарів у господарській діяльності позивача.

Отже, викладені обставини судом підтверджуються висновком судової економічної експертизи.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.12 у справі № 2а-6221/11/0170/18 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.12 у справі № 2а-6221/11/0170/18 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 8 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко