Ухвала суду № 26812550, 14.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-70/12/2770

14.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи ,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Харькова Олена Олексіївна, довіреність №1836/9/10-0 від 26.06.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Токарева Любов Володимирівна, довіреність № 54/9/10-0 від 06.03.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Никольська Ксенія Борисівна, довіреність №53/9/10-0 від 06.03.12,

представник Прокурора м. Севастополя - Гукасян Христина Артушівна, посвідчення №698 від 19.05.11,

розглянувши матеріали справи № 2а-70/12/2770 за апеляційною скаргою Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Дудкіна Т.М. ) від 24.04.12

за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Килен-балка, м.Севастополь, 99004)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, буд.74, м.Севастополь, 99001)

за участю Прокурора м. Севастополя (вул. Павліченко, буд.1, м.Севастополь, 99011)

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.04.12 у справі № 2а-70/12/2770 в задоволенні позовних вимог Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби, за участю Прокурора м. Севастополя про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники відповідача та представник Прокурора м. Севастополя у судовому засіданні 14 серпня 2012 року з апеляційною скаргою не погодилися, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання 14 серпня 2012 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання позивач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, не надав суду докази знаходження свого представника на стаціонарному лікуванні у військовому шпиталі с 13.08.12 та також доказів, що інші працівники юридичного відділу знаходяться у відпустці.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач -Федеральне державне унітарне підприємство "13судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року №0000782310/0.

Судом встановлено, що у період з 12 жовтня 2009 року по 23 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією Нахімовського району м. Севастополя проведено планову виїзну перевірку Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях з поставки послуг з ремонту військових кораблів Міністерства оборони Російської Федерації, місце надання яких знаходиться на митній території України, на загальну суму 79 643 202,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 15 928 640,00 грн. Одночасно, перевіркою встановлено, що на порушення пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем занижений податковий кредит на загальну суму 4 409 114,00 грн., по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності - ремонту військових кораблів Міністерства оборони Російської Федерації, місце надання яких знаходиться на митній території України, які є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Внаслідок таких порушень позивачем занижений податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11519 526,00 грн.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 2098/10/23-123/22288616/143 від 30 листопада 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року № 0000782310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 040 567,00 грн., у тому числі: 11 519 526,00 грн. - основний платіж, 11 521 041,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку.

Рішеннями Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 16.02.10 за вих. № 1017/10/25-020, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 21.04.10 за вих. №1519/7/25-030, Державної податкової адміністрації України від 01.07.10 за вих. №12970/7/25-0115, скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, - без змін.

Також, судом встановлено, що Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації є юридичною особою України, резидентом України. Основним видом діяльності Заводу є виконання ремонтних і модернізаційних робіт на кораблях і суднах, незалежно від їх національної належності.

Операції з продажу робіт (послуг), за якими відповідачем визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, були виконані позивачем на підставі державних контрактів на виконання робіт федеральних державних потреб, укладених з замовником - міністерством оборони Російської Федерації.

Предметом контрактів є ремонт військової техніки військових кораблів та суден, суднопідйомного обладнання військових кораблів, корабельних систем та механізмів військових кораблів, засобів навігації військових кораблів Російської Федерації.

Вартість контрактів визначена з урахуванням податку на додану вартість.

Операції з ремонту військових кораблів позивач, на підставі підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та підпункту «г»пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", визначив, як операції, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а обсяги робіт відобразив у рядку 9.1 декларацій з податку на додану вартість «крім того, поставка послуг за межами митної території України або послуг, місце поставки яких визначено відповідно до п.6.5 ст.6 зазначеного Закону за межами митної території України".

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

За правилом пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.

Підпунктом "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику.

Частиною першою статті 5 Митного кодексу України визначено, що митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється юрисдикція України.

Таким чином, військовий корабель, який ремонтується на території України, незалежно від його приналежності до певної держави, - це об'єкт, що знаходиться на території України.

Статтею 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.97 (далі - Угода) передбачено, що українська сторона передає російській стороні в оренду земельні ділянки, на яких розміщені російські об'єкти.

Отже, місця дислокації Чорноморського Флоту Російської Федерації є" територією України. У межах цих місць дислокації Російська Федерація здійснює певні права і прерогативи, передбачені положеннями даної Угоди.

Відповідно до статті 14 Угоди підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Одночасно статтею 14 Угоди не передбачено встановлення особливих правил, що відрізняються від податкового законодавства України.

На підставі вказаних вище положень законодавства України Верховний Суд України у постанові від 09.06.09 у справі № 09/129 за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, дійшов висновку про те, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України.

Відповідно до статті 91 Конвенції ООН з морського права кожна держава визначає умови надання своєї національності судам, реєстрації судів на його території і права плавати під його прапором.

Згідно зі статтею 94 Конвенції ООН з морського права кожна держава ефективно здійснює в адміністративних, технічних і соціальних питаннях свою юрисдикцію і контроль над судами, що плавають під його прапором.

Надання будь-якою державою своєї національності судну (реєстрації судів на її території і права плавати під його прапором) не зумовлює визначення митної території, а лише викликано необхідністю ефективно вирішувати адміністративні, технічні і соціальні питання, що відносяться до ведення цієї держави і здійснювати контроль над суднами, плаваючими під його прапором.

Таким чином, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України.

Положенням абз. 1п п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Виходячи з вимог зазначеного пункту, ставка ПДВ у розмірі 0 % може застосовуватися до робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України.

Відповідно до визначень, наведених у Митному кодексі України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

При цьому обов'язковою вимогою переміщення товарів через митний кордон України у відповідному напрямку є оформлення ВМД, що і підтверджує ввезення товарів на митну територію України і вивезення товарів з митної території України.

Зокрема, згідно з п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість"товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Стосовно режиму тимчасового ввезення військової техніки, то суд зазначав наступне.

Згідно з нормою ст. 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Відповідно до п.1 Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1855, рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) (далі - допущення товарів до переміщення) приймається керівником митного органу або уповноваженою ним посадовою особою на підставі заяви заінтересованої особи.

Доводи позивача, що послуги з ремонту військових кораблів надавались для подальшого використання за межами території України не підтверджені будь-якими доказами.

З наведених вище положень законодавства України суд дійшов висновку, що послуги з ремонту військових кораблів, на які поширюється дія Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.97, призначені для використання саме на митній території України, як території дислокації відповідних військових кораблів.

Положення підпункту "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги, зокрема у сфері проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику, на спірні відносини не поширюються, оскільки, як встановлено судом, послуги зі здійснення ремонтних робіт виконувалися на митній території України й сама по собі приналежність військових кораблів до інших держав, статус та межі митної території України не змінюють.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.04.12 у справі №2а-70/12/2770 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.04.12 у справі № 2а-70/12/2770 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 серпня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко