Ухвала суду № 26812234, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10720/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РС Груп»до ДПІ у Печерському районі міста Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «РС Груп»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.07.2012 № 0006642204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РС Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавтсва за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 04.07.2012 № 472/22-4/36147417.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4. ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР та п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, що знайшло своє місце у безпідставному включенні до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 673 652,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. № 0006642204, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 680 943,00 грн., з яких 673 652,00 грн. -основний платіж та 7 291,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди між ПП «Анта», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Розетка.УА», ПП «КФ «Альпарі»та ТОВ «Елотек Трейд»і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як встановлено судом, між ТОВ «РС Ггруп» та ПП «Анта»укладено договір поставки від 30.08.2010.

Також, між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір підряду на створення проектної документації № Кив-54\10 від 05.10.2010 та додаткової угоди від 28.01.2011 до договору № Кив-54\10 від 05.10.2010 року по адаптації та інжинирінгу проектної документації» Технічне переоснащення систем електромережі заводу «Проктер єнд Гембл Менюфіекчуринг Україна».

Крім того, ТОВ «РС Груп» укладено договір з ТОВ «РОЗЕТКА. УА» про купівлю офісної техніки та устаткування.

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Комерційна фірма «Альпарі» укладено договір № 75/11 від 17.01.2011.

З поміж інших ТОВ «РС ГРУП»також уклало усний договір купівлі-продажу товарів із ТОВ «Елотек Трейд».

За результатами господарської діяльності із вищевказаними підприємствами за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 673 652,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, ПП «Анта», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Розетка.УА», ПП «КФ «Альпарі» та ТОВ «Елотек Трейд» на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові декларації, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, копії договорів, банківські виписки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ПП «Анта», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Розетка.УА», ПП «КФ «Альпарі»та ТОВ «Елотек Трейд», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів звертає увагу на те, що аналогічні положення зазначені у Податковому кодексі України.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ПП «Анта», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Розетка.УА», ПП «КФ «Альпарі»та ТОВ «Елотек Трейд» договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості укладених ПП «Анта», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Розетка.УА», ПП «КФ «Альпарі» та ТОВ «Елотек Трейд» з позивачем договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4. ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР та п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0006642204 від 17.07.2012.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.