Ухвала суду № 26812152, 09.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3177/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті жорна»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті жорна»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ТОВ «Золоті жорна»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Смілянської ОДПІ Черкаської області в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 № 0000702308.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Смілянської ОДПІ Черкаської області від 23.03.2011 № 326 з метою здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) головним державним податковим ревізорам-інспекторам Бас М.В. та Мовчану А.А. доручено провести фактичну перевірку ТОВ «Золоті жорна»про що видані відповідні направлення (а.с.30-31).

Так, 29.03.2011 посадовими особами державної податкової служби проведено перевірку виробничих приміщень, розташованих по вул. Федорова, 19а, с. Костянтинівка в яких здійснює підприємницьку діяльність позивач відповідно до договору оренди об'єкту нерухомості від 01.10.2010 за наслідками проведення якої складено акт від 29.03.2011 № 004318.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено факти реалізації позивачем товару на суму 640 грн. -двох мішків муки вівсяної без оформлення відповідних розрахункових та бухгалтерських документів, а саме: прибуткового касового ордеру та накладної на відпуск товару.

На підставі акту перевірки 08.04.2011 відповідачем прийнято рішення № 0000702308 про застосування до ТОВ «Золоті жорна»штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої готівки в сумі 3 200 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом ДПС щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Загальні вимоги до порядку організації та проведення фактичних перевірок передбачені нормами статті 80 Кодексу.

Згідно ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу ДПС, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин (п. 80.2): у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п. 75.1.3 (пп. 80.2.6).

Як вбачається з матеріалів справи, до початку перевірки перевіряючі пред'явили працівникам позивача наказ та направлення на перевірку. Однак, отримавши відмову від отримання вказаних документів, працівниками податкового органу було складено Акт відмови від отримання та підписання наказу та направлення на перевірку № 17/23-36779188 від 29.03.2011 (а.с.37).

Виходячи з вищевикладеного, посилання позивача на порушення відповідачем положень Податкового кодексу України щодо порядку проведення фактичної перевірки є безпідставним та необґрунтованим.

Що стосується порушень, виявлених під час проведення перевірки, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Згідно з пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Штрафні санкції, передбачені Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Згідно статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, що використовуються у бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, реалізовуючи наведене право, посадовими особами відповідача проведено контрольну розрахункову операцію по купівлі двох мішків муки вівсяної на суму 640 грн.

Як зазначено в акті перевірки, ОСОБА_7 отримав готівку, поклав її до кишені, після чого два працівники позивача винесли два мішки муки вівсяної. Отже, факт реалізації товару підтверджено актом перевірки, який в свою чергу є носієм доказової інформації.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність позовних вимог в частині того, що ОСОБА_7 не є працівником позивача, а тому не мав права видавати товар, оскільки названу особу встановлено перевірючими і останній мав доступ до виробничих приміщень позивача.

Крім того, при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 останній заперечував трудові відносини з позивачем, а не факт реалізації товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення № 0000702308 про застосування до ТОВ «Золоті жорна»штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої готівки в сумі 3 200 грн. винесено відповідачем правомірно та скасуванню не підлягає.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті жорна»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.