Ухвала суду № 26812157, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5139/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна»до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000», приватне акціонерне товариство «Концерн АВЕК та Ко»про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БДО Лігал Україна»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001272320 від 30.11.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань ти податного кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ековент 2000»за період з 01.07.2011 по 31.08.2011. За результатами перевірки складено акт від 08.11.2011 за № 441/23-205/36336456 (надалі -акт перевірки ).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 591 548,00грн в тому числі за липень 2011 року в сумі 152 485,00 грн. та за серпень 2011 року в сумі 439 063,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 30.11.2011 винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001272320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 739 435,00грн. в тому числі 591 548,00грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 147 887 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення № 0000272360 від 31.01.2012.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Ековент 2000»є фіктивними підприємством та угоди між ними і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно; що контрагент позивача ТОВ «Ековент 2000»відсутній за місцем знаходження, відповідно до поданої звітності у нього відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності, а крім того вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 по справі № 1-786/10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.2 ст. 358 КК України гр. ОСОБА_2 який відповідно до вироку надав ОСОБА_3 матеріальну винагороду та зареєстрував на останнього ТОВ «Ековент 2000».

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Між позивачем та ТОВ «Ековент 2000»15.06.2011 укладено договір № Ф0611-02 щодо надання послуг з маркетингового та фінансового консалтингу.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Ековент 2000»зобов'язовувалось надати позивачу усні та письмові консультації з питань отримання банківського кредиту, перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства документів, які необхідні для отримання кредиту, надання допомоги з підготовки та правильного оформлення зазначених документів та ін. (п. 2 Договору ), позивач в свою чергу зобов'язовувався своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених договором, у тому числі відповідною документацією та оплачувати послуги виконавця (п.3 Договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Ековент 2000»надано позивачу звіти про виконання послуг від 27.07.2011, 29.11.2011, 04.08.2011, 05.08.2011, 08.11.2011, 10.08.2011 та 11.08.2011 за підписом директора ОСОБА_3 (а.с. 17-23).

Крім того ТОВ «Ековент 2000» за результатами виконаних робіт виписано податкові накладні, а саме: № 52 від 27.07.11р. на загальну суму 479 940,00грн. в тому числі ПДВ на суму 79 990,00грн.; № 59 від 29.07.2011 на загальну суму 434 970,00грн. в тому числі ПДВ на суму 72 495,00грн.; № 11 від 04.08.2011 на загальну суму 579 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 96 500,00грн.; № 13 від 05.08.2011 на загальну суму 581 430,00грн. в тому числі ПДВ на суму 97 905,00грн.; № 17 від 08.08.2011 на загальну суму 566 674,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 445,67грн.; № 22 від 10.08.2011 на загальну суму 568 450,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 741,67грн.; № 27 від 12.08.2011 на загальну суму 332 825,00грн. в тому числі ПДВ на суму 55 470,83грн. (а.с. 24- 30 ).

Також сторонами складено акти приймання-передачі послуг, а саме: № 1 від 27.07.2011 на загальну суму 479 940,00грн. в тому числі ПДВ на суму 79 990,00грн.; № 2 від 29.07.2011 на загальну суму 434 970,00грн. в тому числі ПДВ на суму 72 495,00грн.; № 3 від 04.08.2011 на загальну суму 579 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 96 500,00грн.; № 4 від 05.08.2011 на загальну суму 581 430,00грн. в тому числі ПДВ на суму 97 905,00грн.; № 5 від 08.08.2011 на загальну суму 566 674,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 445,67грн.; № 6 від 10.08.2011 на загальну суму 568 450,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 741,67грн.; № 7 від 12.08.2011 на загальну суму 332 825,00грн. в тому числі ПДВ на суму 55 470,83грн. (а.с. 10-16)

Крім того, ТОВ «Ековент 2000» на виконання умов договору у письмовому вигляді надано: «порівняльні звіти по банківському кредитуванню за липень 2011 року», «Результати фінансової звітності по чотирьох відібраних банках потенційних кредиторах за 1,2 квартал 2011року», «Аналітичний звіт ринку кредитування бізнесу в банках України за перше півріччя 2011 року», «Аналіз зміни показників великих банків України в 2011році», «Письмова консультація щодо процесу отримання кредиту», «Скорочена фінансова звітність станом на 30.07.2011 ПАТ «ДБ Збербанк Росії»», «Письмовий звіт щодо порядку отримання кредиту у відібраних банках та щодо способу та часу контактування конкретних представників банків» та «Звіт по підсумках проведених процедур по юридичному та податковому огляду» (додатки до справи 1 та 2).

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Ековент 2000» на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копії договорів про надання послуг, акти прийому-передачі торгово-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Ековент 2000», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладений між позивачем та ТОВ «Ековент 200» договір не визнано недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про його нікчемність є безпідставними.

Як вбачається з акту проведеної перевірки та пояснень представника відповідача наданих ним у судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційної інстанції вбачається, що до висновків про нікчемність правочинів позивача податковий орган прийшов встановивши, що контрагент позивача ТОВ «Ековент 2000»відсутній за місцем знаходження, відповідно до поданої звітності у нього відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності, а крім того вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 по справі № 1-786/10 визнано винним у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст.205, ч.2 ст. 358 КК України гр. ОСОБА_2, який відповідно до вироку надав ОСОБА_3 матеріальну винагороду та зареєстрував на останнього ТОВ «Ековент 2000». На переконання податкового органу вказаним вироком встановлено, що ТОВ «Ековент 2000»створено особою за винагороду, без наміру займатись господарською діяльністю. Крім того відповідач посилається на протоколи допиту свідка ОСОБА_4 із змісту яких вбачається, що він господарської діяльності від імені товариства не здійснював, жодних документів не підписував.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений вище вирок суду, обвинувальний висновок, постанова про виділення матеріалів справи в окреме провадження, протоколи допиту в якості свідка директора ТОВ «Ековент 2000»та інші матеріали кримінальної справи (а.с. 66-97), містять інформацію про події 2009 року, крім того допитаний в якості свідка в рамках кримінальної справи ОСОБА_3 пояснив, що був присутній при здійсненні реєстрації ТОВ «Ековент 2000», а також, що не здійснював діяльність від імені вказаного підприємства лише у 2009 році.

Враховуючи що у даній справі йде мова про правочин вчинений у липні 2011 року покази ОСОБА_3 на які посилається відповідач не можуть слугувати належним доказом не настання реальних наслідків за договором укладеним з позивачем.

Більш того, представником ТОВ «Ековент 2000», що діє на підставі довіреності від 08.08.2012, надано в суд першої інстанції письмові пояснення (а.с. 147-151), що на протязі усього 2011 року та по даний час товариство є належним чином зареєстроване, являється платником податку на додану вартість, а також подає звітність до податкового органу. Також представник третьої особи зазначив, що підприємством здійснюється господарська діяльність, в тому числі надавались послуги позивачу, директором ТОВ «Ековент 2000»являється ОСОБА_3, який приймає активну участь у діяльності товариства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості укладених ТОВ «Ековент 2000»з позивачем договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0001272320 від 30.11.2011.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.