Рішення № 267886, 10.10.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22 - 997/2006 р. Головуючий у 1-ій інстанції Троян Л.Г.

Категорія 23. Суддя - доповідач Дяченко В.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Кочегарової Л.М., Дяченко В.М.

При секретарі - Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 2 серпня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2005 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2.

Вказував, що 11 лютого 2005 року, приблизно о 14.00 год., при виїзді із с Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-2108 реєстраційний НОМЕР_1, при обгоні на покритій ожеледицею дорозі автомобіля, який рухався в попутному напрямку, порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху і припустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099 реєстраційний НОМЕР_2, який знаходився в його оперативному управлінні і рухався у зустрічному напрямі.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) обидва автомобіля були технічно пошкоджені, чим йому - позивачу, було завдано майнову і моральну шкоду.

Вважаючи, що зазначену шкоду йому завдано з вини відповідача ОСОБА_2, позивач просив суд стягнути з останнього на його користь : на відшкодування майнової шкоди 6019,97 грн., моральної шкоди 5000 грн. і витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля 470 грн.

В подальшому позивач змінив та доповнив свої позовні вимоги і, виходячи з того, що автомобіль ВАЗ-2108 за дорученням знаходився в оперативному управлінні у ОСОБА_3, просив суд притягнути до участі у справі як співвідповідача останню і стягнути з кожного з відповідачів в рівних частках на його користь на відшкодування майнової шкоди по 3009,59 грн., на відшкодування моральної шкоди по 2500 грн. і витрат на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля по 135 грн. Потім позивач змінив свої позовні вимоги і просив суд стягнути ці суми з відповідачів в солідарному порядку, а також стягнути витрати на правову допомогу і витрати, пов'язані з явкою в суд в загальній сумі 1350 грн. та сплаті судового збору в сумі 71 грн.Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 2 серпня 2006 року, з посиланням на ст.ст. 1167,1187 ЦК України, позовні вимоги позивача були задоволені частково. Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача : на відшкодування майнової шкоди 4877,69 грн., на відшкодування моральної шкоди 1500 грн. і судові витрати у загальній сумі 1000 грн. В задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням і посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідачка ОСОБА_3 просить його скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, вказує на те, що її було притягнуто до участі у справі в якості співвідповідачки вже в ході розгляду справи, копій позовних заяв їй суд не надавав, при проведенні автотехнічної експертизи не були враховані пояснення її та працівника ДАЇ ОСОБА_4, а також вона не була присутня при встановленні первісних даних для її проведення. Крім того, вважає, що при визначенні розміру сум відшкодування суд не врахував пояснення позивача, що його автомобіль раніше вже був в аварії, а факт завдання моральної шкоди позивачем взагалі не доведений і суд не обґрунтував в своєму рішенні розмір відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_3, співвідповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, з таких підстав :

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, в частині покладення відповідальності за спричинення майнової і моральної шкоди на ОСОБА_3, в своєму рішенні дійшов висновків, які не відповідають цим обставинам, що, відповідно до ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Колегією суддів встановлено, це підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що на підставі нотаріально посвідченого доручення від 29 березня 2003 року відповідачка ОСОБА_3 була наділена правом користування і керування автомобілем ВАЗ-2108 реєстраційний НОМЕР_1. Але на її прохання під час скоєння ДТП цим автомобілем керував відповідач ОСОБА_2, який мав посвідчення на право керування транспортним засобом, але порушив п. 12.1 зазначених Правил, внаслідок чого сталася ДТП і була завдана майнова та моральна шкода позивачу.

Згідно зі ст.ст. 1187 ч.2, 1188 ч.І п.1 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 4 ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (в редакції станом на 24 жовтня 2003 року), під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

У відповідності з вимогами п. 2.2 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу може передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З урахуванням наведеного, колегія суддів надходить висновку, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП були обоє володільцями джерела підвищеної небезпеки, оскільки володіли автомобілем на відповідній правовій підставі.

Але оскільки ОСОБА_2, керуючи автомобілем порушив вимоги Правил дорожнього руху України, в результаті чого сталася ДТП і внаслідок якої завдана майнова і моральна шкода позивачу, то колегія суддів вважає, що, згідно зі ст. 1188 ч.І п.1 ЦК України, відповідальність за цю шкоду повинна бути покладена на нього, а відповідачка ОСОБА_3 має бути звільнена від цієї відповідальності тому, що її вини в скоєні ДТП не вбачається, оскільки відсутній причинний зв'язок між її діями та їх шкідливими наслідками.

Згідно зі ст. 1193 ч.4 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища.

При визначенні розміру відшкодування майнової шкоди колегія суддів виходить із того, що розмір майнової шкоди, завданої позивачу, підтверджено висновком автотоварознавчої експертизи в сумі 4877,69 грн., але ОСОБА_2 та його дружина мають невелику заробітну платню і на їх утриманні є неповнолітня дитина, тому вважає за необхідне, з урахуванням матеріального становища відповідача, зменшити розмір відшкодування майнової шкоди до 3500 грн., а розмір відшкодування моральної шкоди визначити у тій же сумі, що і суд першої інстанції - 1500 грн., оскільки додаткових доказів на підтвердження підстав збільшення або зменшення цього розміру сторонами не надано.

Згідно зі ст. 79 ч.ч.1,3 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи і до останніх, зокрема, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення, на правову допомогу і витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при розгляді справи були понесені витрати : на сплату судового збору у сумі 71 грн., на правову допомогу 1350 грн., у зв'язку з явкою в суд в сумі 314,14 грн. та на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 270 грн., а всього 2005,14 грн.

Але колегія суддів, на підставі вимог ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне, відшкодувати судові витрати позивачу пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 705 грн.

Оскільки колегія суддів надходить висновку про відшкодування шкоди з відповідача, то, згідно зі ст. 88 ч.5 ЦПК України, з останнього підлягають стягненню і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь апеляційного суду Донецької області, оскільки ці витрати не були стягнені судом при ухваленні рішення.

Керуючись ст.ст. 1166,1167,1187,1188,1193 ЦК України, ст.ст. 303,307,309, 313,314 ЦПК України, колегія сіуддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 2 серпня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : на відшкодування майнової шкоди 3500 гривень, на відшкодування моральної шкоди 1500 гривень і судових витрат 705 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь апеляційного суду Донецької області (р/р 35228011000992, МФО в УДК Донецької області 834016, код ОКПО 02891428) в сумі 30 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з цього моменту шляхом додачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.