Рішення № 26755063, 17.10.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження: № 22-ц/2090/6889 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2/2014/661/2012 Головуючий 1 інстанції Шахова В.В.

Категорія: захист прав споживачів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Шевченко Н.Ф.

При секретарі Гуренко М.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Філдес Україна»про захист прав споживача шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 вересня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Філдес Україна»про захист прав споживача шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 7 лютого 2008 року між ним та відповідачем укладено контракт про надання послуг для придбання легкового автомобілю ВАЗ 21703 на суму 55980 грн. На виконання умов договору ним сплачено 2015.28 грн. вступного внеску, 60177 . 19 грн. щомісячних платежів та 2055.60 грн. збору за визнання автомобілю, а всього 62232,19 грн. Досі ним автомобіль не отримано. При укладанні договору відповідач діяв з використання нечесної підприємницької діяльності, ввів його в оману щодо набуття автомобілю в рамках створеної групи за рахунок інших споживачів . Система придбання автомобілю в групі Кар Кредит побудована шляхом оплати одними споживачами за рахунок інших вартості автомобілю, а не за рахунок відповідача, як надавача послуги. Фактично відповідач з використанням пірамідальної схеми укладав договір з порушенням його прав споживача. Вказував, що укладений з ним договір суперечить вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки з боку відповідача ведеться нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, умови укладеного між сторонами договору по відношенню до нього є несправедливими й система, по якій діє відповідач, утворена на пірамідальній схемі, тому вважав укладений з ним договір нікчемним та просив застосувати ст.. 216 ЦПК України щодо наслідків недійсного правочину та стягти з відповідача та його користь 62232,19 грн., сплачених ним за нікчемним правочином .

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 11 вересня 2012 року в позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Філдес Україна»про захист прав споживача шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права. Судом першої інстанції залишені поза увагою підстави позову про здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, наслідком якої є нікчемність правочину та повернення йому сплаченої за нікчемним договором грошової суми.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно до ст.. ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виходячи із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Особа, яка бере участь у справі,розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Матеріали справи свідчать, що 7 лютого 2008 року між сторонами був укладений контракт № 0512547 з ідентифікатором до нього, предметом якого є надання позивачеві послуг з адміністративної системи, що умовно називається «Кар Кредит»з метою придбання автомобілю ВАЗ 21703 вартістю базової моделі 55980 грн. в групі. 4 червня 2008 року до контракту № 0512547 укладено додаткову угоду. За умовами контракту позивач, як клієнт , вступає в систему після сплати вступного внеску та поточного щомісячного внеску. Система придбання автомобілю побудована так, що один її клієнт за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує автомобіль іншому клієнту системи. Позивач (клієнт системи) на виконання умов договору одноразово сплатив вступний платіж у розмірі 2015,28 грн, , 2055,60 грн. збору за визнання автомобілю та 60177,19 грн. щомісячних платежів, а всього 62232,19 грн.

За змістом позовної заяви позивач вважав укладений з ним 7 лютого 2008 року договір нікчемним, таким, що суперечить положенням ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», та просив застосувати наслідки нікчемного правочину, стягнувши з відповідача на відновлення порушеного права споживача сплачені ним на виконання умов нікчемного правочину 62232,19 грн..

Проте вказана вимога судом першої інстанції фактично залишилася не вирішеною.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивач підписав договір, який відображає посередницьку діяльність ПАТ «Філдес Україна»стосовно придбання ним автомобіля, що свідчить про досягнення між сторонами згоди за всіма його умовами. Крім того, позивач не надав доказів, що з боку відповідача ведеться нечесна підприємницька практика, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальної схеми, яка утворила дисбаланс договірних прав і обов'язків на його шкоду з порушенням принципу добросовісності.

Доводам позивача , що між сторонами укладено договір, нікчемність якого встановлена законом, судом першої інстанції ніякої оцінки не дано.

Фактично позивачем пред'явлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошової суми , сплаченої на виконання умов контракту.

Згідно до ст. ст. 202,204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . Правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину.Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, , що між сторонами укладено договір про надання послуг у письмовій формі , на виконання умов договору позивачем сплачено 62232,19 грн.

Вважаючи укладений договір недійсним , таким що порушує права споживача , позивач ОСОБА_3 вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав його укладання із використанням нечесної підприємницької діяльності та застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину не пред'являв.

За таких обставин у суду першої інстанції не було достатньо підстав визнавати укладений між сторонами договір правомірним, спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Позивач пред'явив позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину , а саме контракту № 0512547 , укладеного між сторонами в письмовій формі 7 лютого 2008 року, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин) , та стягненню грошової суми , сплаченої на виконання умов цього нікчемного правочину .

При ухваленні рішення суд першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог про стягнення грошової суми, сплаченої на виконання умов укладеного між сторонами договору, не з'ясував , до якого виду правочинів відноситься укладений між сторонами контракт : нікчемного чи оспорюваного .

Згідно до вимог ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Положеннями статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" наведені форми та характерні ознаки нечесної підприємницької практики , яка забороняється. Указаний Закон установив недійсність, а не нікчемність, правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності .

Відповідно укладений 7 лютого 2008 року у письмовій формі між сторонами контракт, на виконання умов якого позивачем вносилися щомісячні платежі , є оспорюваним договором , дійсність якого з підстав, встановлених статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" , заперечує позивач. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Проте таких вимог позивачем до суду не пред'являлося . Суд за власної ініціативи позбавлений можливості за наслідками оцінки змісту та умов укладеного між сторонами правочину, наданих сторонами доказів в межах заявленого позову , визнати договір недійсним, як укладений із використанням нечесної підприємницької діяльності , та застосувати наслідки його недійсності шляхом стягнення на користь позивача грошової суми, сплаченої ним на виконання умов оспорюваного договору .

Оцінюючи встановлені у справі, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні,відповідно до ст.ст. 10,11,58.59, 60 ,303 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для визнання укладеного між сторонами контракту № 0512547 з ідентифікатором до нього від 7 лютого 2008 року про надання послуг та додаткову угоду до контракту від 4 червня 2008 року нікчемним правочином , таким, що не потребує визнання його недійсним у судовому порядку для задоволення вимоги споживача про застосування наслідків нікчемного правочину.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків та способи їх захисту встановлені положеннями ст. ст. 11, 16 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Обраний позивачем ОСОБА_3 спосіб захисту прав споживача, набутих ним на підставі укладеного між сторонами контракту про надання послуг та доповнень до нього цивільних прав та обов'язків , шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання умов укладеного між сторонами правочину , недійсність якого прямо не встановлена законом та який не визнаний судом недійсним, не передбачено чинним законодавством. .

Неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав споживача унеможливлює прийняття судом рішення про задоволення позову про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошової суми , сплаченої ОСОБА_3 на виконання умов укладеного між сторонами договору, який не є нікчемним та який не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухваленням нового рішення про відмову у позові .

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Філдес Україна»про захист прав споживача шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді