Рішення № 26752028, 30.08.2012, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/5409/2012

Провадження № 2/2035/1836/2012

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2012 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Олізаренко С.М.,

при секретарі Кочуковій О.П., Веремєєвій Ю.Л.,

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП Банкдо ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника за довіреністю Публічного акціонерного товариства ОТП Банк ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №CrL-SME706/348/2008 від 18.08.2008р. (надалі Кредитний договір) в розмірі 33 954 дол. США (що складається з заборгованості за кредитом 33 150,53 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом 804, 31 доларів США), що за курсом НБУ станом на 30.05.2012р. складає 271 384,06 грн., та пеню в сумі 35 454,57 грн.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором просив звернути примусове стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PM-SME 706/348/2008 від 18.08.2008р. квартиру № 181, розташовану за адресою: м.Харків, пр..Московський, буд. 2/2, шляхом визнання за ПАТ «ОТП Банк»права її продажу з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, тощо. Витрати, повязані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки, просив стягнути з відповідачів.

Просив також стягнути на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк з відповідачів судові витрати в сумі 3067,39 грн.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 18.08.2008 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №№CrL-SME706/348/2008, згідно з яким вона отримала у банку кредитну лінію в розмірі 100 000 доларів США та зобовязалася повернути банку суму отриманого кредиту та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені Кредитним договором. Банк виконав свої зобовязання і надав позичальнику згідного її кредитних заявок 18.08.2009р., 03.09.2008р., 12.09.2008р., 02.10.2008р. чотири транші у сумі 10 000 доларів США на споживчі цілі.

Оскільки позичальник не виконує належним чином власні зобовязання за Кредитним договором щодо своєчасного та повного погашення передбачених договором платежів, виникла вищевказана прострочена заборгованість.

18.08.2008р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 укладено іпотечний договір договором № PM-SME 706/348/2008 (надалі іпотечний договір), предметом іпотеки за яким є квартира № 181, розташована за адресою: м.Харків, пр..Московський, буд. 2/2, та якою забезпечені всі боргові зобовязання відповідачки за кредитним договором (п.2.1)

18.08.2008р. в забезпечення виконання зобовязання за Кредитним договором, «ОТП Банк»та відповідач ОСОБА_1 уклали договір поруки №SR-SME 706/348/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_1 прийняв на себе зобовязання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 її боргових зобовязань за Кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні вищенаведеним. Вказала, що позичальником неодноразово порушувалися строки погашення передбачених Кредитним договором платежів, у звязку з чим відповідно до ст..4 договору нарахована пеня у сумі 35 454,57 грн. за ставкою 1% від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочки. Також позичальником порушено строки сплати процентів за користування кредитом та основного боргу, у звязку з чим позичальнику та її поручителю були направлені досудові вимоги № 706-3-1169, № 706-3-1169 від 21.02.2012р., № 706-3-1234 від 17.05.2012р. Щодо ненадання чергового траншу пояснила, що позивач, діючи в рамках діючого законодавства та умов договору, запропонував позичальнику надати документі в підтвердження платоспроможності; оскільки вказана вимога банку виконана не була, в наданні траншу відмовлено на законних підставах.

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи, в судове засідання не зявилася та уповноважила відповідача ОСОБА_1 діяти від її імені за довіреністю. Надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила про повне та своєчасне погашення заборгованості відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків, посилаючись на порядок погашення вимог за грошовим зобовязанням у порядку, встановленому ст..534 ЦК України. Зважаючи на викладене, вважала передчасною вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та зобовязання поручителя відповідати по її зобовязанню. Послалася на неналежне виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором в частині безпідставного ненадання чергового траншу та відмови в укладенні Додаткового договору №1 щодо реструктуризації боргових зобовязань по Кредитному договору. Відповідачка зверталася до позивача з запитом щодо надання розяснень про розміри та періодичність зміні процентної ставки по кредиту, але відповіді не отримала. Акт звірки заборгованості вважає нерозшифрованим. На звернення щодо дострокового погашення кредиту на умовах, вказаних відповідачкою, банком було відмовлено. Враховуючи вищенаведене, вважала умисним дії банку щодо збільшення розміру заборгованості та просила відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені в запереченнях відповідачки ОСОБА_2

На заперечення відповідачів проти позову представник позивача пояснила, що відповідачам було направлена пропозиція щодо укладення Додаткового договору №1 щодо реструктуризації боргових зобовязань по Кредитному договору, однак з вини відповідачів вказаний договір так і не було укладено, тому продовжували діяти умови первісного договору, відповідно до яких і здійснювалося нарахування заборгованості; на виконання ухвали суду щодо узгодження заборгованості за Кредитним договором було відповідно до вимог п.1.11 договору складено акт розрахунків, на узгодження та підписання якого відповідачі не зявилися; при укладенні кредитного договору відповідачкою була обрана плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток (6% річних) та FIDR, інформація щодо розміру якої відповідно п.3 Кредитного договору розміщується на офіційному сайті та в приміщенні банку, направлення клієнтам банку письмових повідомлень з вказаною інформацією є правом, а не обовязком банку; крім того, процентна ставка весь час змінювалася в бік зменшення (2008р. 8%, 2009р. 7,5%, 2011р. 6%), у звязку з чим нема підстав вважати про порушення її прав; з розміру виплат відповідачки також вбачається, що їй було відомо про зміну процентної ставки.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 18.08.2008 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №№CrL-SME706/348/2008, згідно з яким вона отримала у банку кредитну лінію в розмірі 100 000 доларів США та зобовязалася повернути банку суму отриманого кредиту та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені Кредитним договором (річна база нарахування процентів 360 календарних днів у році; строк дії кредитної лінії до 18.08.2011р.; строк дії ліміту кредитної лінії до 18.08.2017р.; день сплати процентів 18 числа кожного календарного місяця) (п.2 частини №1 договору). Банк виконав свої зобовязання і надав позичальнику згідного її кредитних заявок 18.08.2009р., 03.09.2008р., 12.09.2008р., 02.10.2008р. чотири транші у сумі 10 000 доларів США на споживчі цілі.

Оскільки позичальник не виконує належним чином власні зобовязання за Кредитним договором щодо своєчасного та повного погашення передбачених договором платежів, виходячи з наданого позивачем розрахунку, виникла прострочена заборгованість в розмірі 33 954 дол. США (що складається з заборгованості за кредитом 33 150,53 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом 804, 31 доларів США), що за курсом НБУ станом на 30.05.2012р. складає 271 384,06 грн., та нарахована пеня в сумі 35 454,57 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлені договором.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, статтями 610, 611 ЦК України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених укладеним договором.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору позивачем були надані відповідачу грошові кошти, чим позивач виконав свої зобовязання перед відповідачем, а взяті відповідачем на себе договірні зобовязання перед позивачем не виконано.

Непогашення боржником заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про грубе порушення ним їх умов, а також вимог ст.. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобовязань. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідком порушення позичальником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 ЦК України. Стаття 1054 ЦК України встановлює, що до відносин за кредитними договорами застосовуються норми параграфу 1 глави 71 ЦК України, тобто норми ст..ст. 1046-1053 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.4.1.1. частини №2 Кредитного договору за порушення позичальником зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобовязання, за кожен день прострочки; пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті відповідно до договору.

Відповідно до п.п.1.10.1. частини №2 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або в частині у випадку невиконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором (а.с.9)

Судом встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором «ОТП Банк»та відповідач ОСОБА_1 уклали договір поруки №SR-SME 706/348/2008 від 18.08.2008р., згідно з умовами якого ОСОБА_1 прийняв на себе зобовязання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 її боргових зобовязань за Кредитним договором.

Відповідно до ст.. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому же обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст..3 зазначеного договору поруки у випадку невиконання боржником боргових зобовязань за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобовязань в повному обсязі чи в частині (а.с.27).

18.08.2008р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 укладено іпотечний договір договором № PM-SME 706/348/2008, предметом іпотеки за яким є квартира № 181, розташована за адресою: м.Харків, пр..Московський, буд. 2/2, та якою забезпечені всі боргові зобовязання відповідачки за кредитним договором (відповідно до п.2.1 договору).

Відповідно до п.6.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин:

- несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі;

- порушення іпотекодавцем будь-якого із зобовязань за ст. 5 договору іпотеки;

- інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним та іпотечним договором.

За рахунок предмета іпотеки позивач може задовольнити всі боргові зобовязання, несплачені іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по незабезпеченим кредитам, отриманим від іпотекодержателя, вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобовязань за договором іпотеки, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у звязку із реалізацією його права (п.6.1, п.6.2 іпотечного договору) (а.с.24-27).

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель має право звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Приписами ст..6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом іпотечні сертифікати» встановлено, що позивач має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем або продати від свого імені, якщо це передбачено іпотечним договором, або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної згоди шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Відповідно ст.. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу , встановленої ст.. 38 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобовязаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до п. 61 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20\5, при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрації прав на це майно в осіб, які його відчужують.

Відповідно до п. 63 вказаної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.7.1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002, право на отримання витягу та інформації з Реєстру прав мають тільки власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, правокористувачі нерухомого майна або уповноважені особи, чи відповідні органи державної влади, та зокрема суд. Отже, для замовлення вимог позивача, як законного іпотекодержателя, шляхом продажу нерухомого майна, необхідне отримання зазначених документів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає зі суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно з вимогам ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом України.

Доводи відповідачів щодо неправомірності, на їх думку, черговості зарахувань банком здійснюваних ними платежів спростовуються умовами п.п.1.5. частини №2 Кредитного договору, відповідно до яких встановлено порядок виконання боргових зобовязань (а.с.8).

Що стосується доводів відповідачів щодо неналежного, на їх думку, виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором в частині безпідставного ненадання чергового траншу та відмови в укладенні Додаткового договору №1 щодо реструктуризації боргових зобовязань по Кредитному договору, то вони не підлягають врахуванню, виходячи з принципу диспозитивності, закріпленому в ст..11 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позовних вимог.

Доводи відповідачів щодо ненадання банком розяснень про розміри та періодичність зміни процентної ставки по кредиту спростовуються ст..3 Кредитного договору, відповідно до якої при укладенні кредитного договору відповідачкою була обрана плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток (6% річних) та FIDR, інформація щодо розміру якої відповідно п.3 Кредитного договору розміщується на офіційному сайті та в приміщенні банку, направлення клієнтам банку письмових повідомлень з вказаною інформацією не є обовязком банку; крім того, як вбачається з наданих суду матеріалів, процентна ставка весь час дії договору змінювалася в бік зменшення (2008р. 8%, 2009р. 7,5%, 2011р. 6%), у звязку з чим нема підстав вважати про порушення прав відповідачів. (а.с.7)

Що стосується доводів відповідачів про умисні, на їх думку, дії банку щодо збільшення розміру заборгованості, з посиланням на те, що їх звернення щодо дострокового погашення кредиту на їх умовах шляхом укладення додаткового договору, банком було відмовлено, то суд вважає за необхідне зазначити наступне. В своїх поясненнях відповідачі вказують, що їм відомо про те, що, оскільки вказаний додатковий договір так і не було укладено, продовжували діяти умови первісного договору, відповідно до яких і здійснювалося нарахування заборгованості. Крім того, в судовому засіданні доводи відповідачів про умисне ухилення банком від укладення такого договору не знайшли свого обєктивного підтвердження.

Відповідачі в судовому засіданні не надали суду доказів, які б спростовували доводи позивача. Враховуючи, що відповідачі не виконують свій обовязок зі своєчасного повернення суми кредиту та відсотків за користування ним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 224 226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 553, 554, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку»,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (адреса: 01033, м.Київ, вул..Жилянська, 43 ідентифікаційний номер 21685166) солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором № CrL-SME 706/348/2008 від 18.08.2008р. у розмірі 271 384 ( двісті сімдесят одна тисяча триста вісімдесят чотири ) грн. 6 коп. та пеню у розмірі 35 454 (тридцять пять тисяч чотириста пятдесят чотири) грн.. 57 коп.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CrL-SME706/348/2008 від 18.08.2008р. звернути примусове стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PM-SME 706/348/2008 від 18.08.2008р. квартиру № 181, розташовану за адресою: м.Харків, пр..Московський, буд. 2/2, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»права її продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті субєкта оціночної діяльності, з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, тощо). Витрати, повязані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки, стягнути з відповідачів.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 533 (одна тисяча пятсот тридцять три) грн. 70 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М. Олізаренко