Рішення № 2670207, 15.11.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-8252/2007 Головуючий 1-ї інстанції - Пронін С. Г.

Категорія - 23 Доповідач - Кондратьева О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2007 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М., суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю., при секретарі - Таранець В.О., за участю - відповідача ОСОБА_1 та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 20 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 20 вересня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені частково: стягнуто на їх користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7816, 87 коп., моральної шкоди - 1000 грн. , судових витрат - 575, 89 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз 544, 80  грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просив скасувати зазначене рішення і повернути справу на новий розгляд, оскільки вважав, що суд, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги його доводи, поклавши в основу лише докази, надані позивачем. Посилався на те, що він технічно не міг завдати матеріальної шкоди автомобілю позивача, виходячи зі схеми до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди, тому суд визначив матеріальну шкоду в значно більшому розмірі.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виходив з того, що ОСОБА_1, якому ОСОБА_2 доручив керувати автомобілем ВАЗ-21063 держзнак НОМЕР_1, знаходячись при цьому в зазначеному автомобілі, порушив вимоги п.10.1, розділу 34 Правил дорожнього руху України та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063 держзнак 555-81 ЕК, що належав на праві власності ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 Суд вважав, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як володарі джерела підвищеної небезпеки, повинні нести солідарну відповідальність за заподіяну шкоду, тому враховуючи розмір позовних вимог, стягнув 7816, 87 коп. на користь позивачів у відшкодування матеріальної шкоди. Що ж стосується моральної шкоди, то суд вирішив заявлені вимоги в розмірі 5000  грн. завищеними і задовольнив їх у розмірі 1000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.

2

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам по справі.

Суд 1-ї інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов у рішенні до висновку про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні нести солідарну відповідальність перед позивачами, але такий висновок не ґрунтується на законі.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2005 року о 12-й год. на вул. Петровського у м. Донецьку відбулось зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки - автомобілів ВАЗ-21063 під керуванням водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_1

В матеріалах адміністративної справи наявний висновок спеціаліста ЗАТ „Експерт-Сервіс" № 05/283 від 7 жовтня 2005 року про невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 та п.1.3 дорожньої розмітки Правил дорожнього руху та знаходження вказаних дій (з технічної точки зору) у причинно-наслідковому зв"язку з настанням ДТП.

Аналогічний висновок зроблений і судово-автотехнічною експертизою № 3463/18 від 2 серпня 2006 року (а.с. 57-60). Допитаний в судовому засіданні експерт - автотехнік підтвердив висновок про наявність вини водія ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді (а.с. 72-74).

На підставі викладеного Апеляційний суд приходить до висновку про необхідність покладення обов'язку по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди на відповідача ОСОБА_1, як особу, винну в ДТП.

Що ж стосується ОСОБА_2, який за довіреністю мав право на користування автомобілем ВАЗ-21063 і відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху дозволив керування автомобілем ОСОБА_1, то він, в даному випадку, не може відповідати за шкоду, завдану іншою особою. До того ж, позовні вимоги ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 до нього не заявлялись. Другим відповідачем в позовній заяві зазначений власник згаданого транспортного засобу ОСОБА_5, який також, згідно з законом, не може нести відповідальність за винні дії водія ОСОБА_1.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, Апеляційний суд виходить з вимог ст. 11 ЦПК України, якими передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

З позовної заяви (а.с. 6) вбачається, що позивач ОСОБА_3. просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 7816, 87  грн. та суму судових витрат, а позивач ОСОБА_4 - моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати.

В наступному під час розгляду справи і після проведення автотоварознавської експертизи (а.с. 81-85), позивачі не змінювали та не уточнювали позовних вимог, рішення суду не оскаржували, тому Апеляційний суд приймає рішення в межах їх позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 7816, 87  грн. та понесені ним судові витрати по проведенню авто-товарознавчого дослідження в сумі 280  грн. (а.с. 8). Інші витрати по справі оплачував ОСОБА_4 (а.с. 2-3, 88), тому на його користь з ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір та витрати на інформаційне-технічний розгляд справи в розмірі 86, 66  грн. та витрати на оплату авто-технічної експертизи в розмірі 209, 23  грн.

3

Що стосується заявлених ОСОБА_4 О.М. вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000  грн. , то Апеляційний суд, керуючись роз"ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховує його моральні переживання з приводу отримання тілесних ушкоджень та пошкодження майна, необхідність додаткових зусиль для організації його життя, порушення нормальних життєвих зв"язків через неможливість тривалий час користуватись транспортним засобом і вважає за можливе задовольнити позов частково, стягнувши з ОСОБА_1 на його користь 1000  грн.

Крім того, з ОСОБА_1необхідно стягнути на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати по проведенню судової авто-товарознавчої експертизи № 6465/27 в розмірі 544, 80  грн.

Керуючись ст. ст. 309, 314-316 ЦПК України, Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 20 вересня 2007 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1:

· на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 7816, 87  грн. та понесених судових витрат - 280  грн. , а всього - 8096, 87  грн. (вісім тисяч дев"яносто шість грн. 87 коп.);

· на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди - 1000  грн. та понесених судових витрат - 295, 89  грн. , а всього - 1295, 89  грн. (одну тисячу двісті дев"яносто п"ять грн. 89 коп.);

- на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (р/рахунок

35224001000122 в УДК Донецької області, ОКПО 02883147, МФО 834016) витрати по

проведенню судової авто-товарознавчої експертизи в розмірі 544, 80  грн. (п"ятьсот сорок

чотири грн. 80 коп.).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено

безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної

сили.