Рішення № 26682344, 07.08.2012, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

Справа № 2-10/2012

"07" серпня 2012 р.

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2012 р. Первомайський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Мозолєвої Т.В.,

при секретарі Махлай Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інтер-Інвествугілля»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та перебування у безкоштовній відпустці, стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди та стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1В звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 12.08.1993 року.

28.04.2008 року за наказом №57/К від 29 квітня 2008 року директора ТОВ «Інтер-Інвествугілля»вона була звільнена перший раз по ст.40 п.1 КЗпП «Скорочення штату»з посади машиніста БЦК підйому.

Після звернення до прокуратури міста, 09.06.2008 року за наказом № 70/К «Інтер-Інвествугілля»її поновили на роботі, але вже на гіршому підйомі породному.

31.12.2010р. за наказом №127 «Інтер-Інвествугілля», вона була звільнена другий раз з посади машиніста породного підйому по тій же статті.

Обидва її звільнення вважає незаконними.

Припис №1312-08 від 25.04.08р., який був винесений прокуратурою міста після першого звільнення вважає дійсним і до другого звільнення.

Крім того, лише за відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, працівник підлягає звільненню за п.1ч.1 ст.40 КЗ пП.

В даному випадку її звільнили з діючого підйому, де вона працювала однією особою, що свідчить про порушення чинного законодавства.

Адміністрацією шахти при її звільненні не застосовано приписи ст.42 КЗпП, а саме, що при скороченні чисельності чи штату працівників, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.

Порівняно з іншими машиністами вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, так як працювала з 2000р. по 2007 р., поєднуючи свою основну працю на підйомі БЦК (підйом і видача вантажу) з додатковою працею, та людський підйом, без доплати за сумісництво згідно ст. 102 КЗпП.

За цей час (2000р.-2007р.) у машиністів людського підйому був простій, що приводить до втрати кваліфікації.

Частковий простій був в цей час у машиністів породного та вугільного підйомів.

Її стаж роботи є безперервним з 12.08.1993 року по 28.04.2008 року(1-ше звільнення), - 14р.8м.17 днів.

З 09.06.2008 р. по 31.12.2010р. вона попрацювала на порядному підйомі, в сукупності стаж на даному підйомі 17р.5м.8 днів.

При цьому адміністрацією шахти залишені працювати на роботі працівники які мають простій, перерваний стаж, або прийшли пізніше.

Виходячи з цього вона має переважне перед ними право на залишення на роботі, однак при звільненні адміністрація шахти цього до уваги не взяла.

У разі незаконного звільнення з роботи, працівник згідно з ч.1, 2 ст. 235 КЗпП повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, так як на шахті колективним договором не передбачається створення комісії по трудових спорах, так як вона не являється членом профспілки, вона звертається за захистом своїх порушених прав до суду, одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На день предявлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі 26 календарних днів, з 31.12.2010р. по 25.01.2011р.+ день під час розгляду справи у суді.

За цей час відповідач зобовязаний виплатити на її користь заробітну плату.

Встановити суму заробітної плати під час вимушеного прогулу неможливо, так як директор «Інтер-Інвествугілля»ОСОБА_2 відмовляється від видачі будь-яких довідок стосовно її заробітної плати, посилаючись на позов до суду і порушуючи цим ст.49 КЗпП.

В листопаді 2008р., колишнім механіком підйомів ОСОБА_3 , вона була примусово відправлена в безкоштовну відпустку.

Так, як крім неї ні одна з машиністів підйомів після не була відправлена в безкоштовну відпустку, вважає дії механіка незаконними і просить зобовязати адміністрацію «Інтер-Інвествугілля»виплатити на її користь заробітну плату під час перебування в безкоштовній відпустці в листопаді 2008р., в сумі 1896 грн.49коп.

Адміністрацією шахти заробітна плата за період з червня 2008р. по 31.12.2010р. не виплачувалася цілком, а лише в процентах.

Усі зазначені нею вище обставини її дуже морально вразили, бо вона до теперішнього дня не розуміє з яких причин її скоротили, чому саме її, а не тих спеціалістів, які і кваліфікацію мають меншу, та й досвід в роботі у них менший, та працюють на цих посадах менш тривалий період.

Від усіх цих думок, та дій, які їй прийшлося вчиняти (неодноразове звернення до адміністрації шахти за довідками, звернення зі скаргою до прокуратури, звернення до адвокатів, які без довідок не могли їй допомогти), у неї погіршилося психічне здоровя. Вона стала роздратованою, нервовою, бо відчуває несправедливість відносно її незаконного звільнення, відчуває яка напруга її очікує у судовому процесі, вона не може і не хоче у даний час ні з ким спілкуватися, що позбавляє її життя у нормальному звичному їй режимі.

У звязку з цим всім вона дуже страждає морально.

Просить поновити її на роботі машиністом підйому поверхні у ТОВ «Інтер-Інвест вугілля». Стягнути з ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. Стягнути з ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»заробітну плату під час перебування в безкоштовній відпустці в листопаді 2008р. в сумі 1896 грн. 49 коп. Стягнути з ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»заборгованість, яка накопичилась з червня 2008р. по 31.12.2010р. в звязку з невиплатою цілком заробітної плати. Стягнути з ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила поновити її на роботі машиністом підйому у ТОВ «Інтер - Інвествугілля», стягнути з ТОВ «Інтер -Інвест вугілля» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11028,89грн., та в подальшому просила обрахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу на день винесення рішення, невиплачену заробітну плату за період з червня 2008 р. по грудень 2010 р. в розмірі 4436,50 грн., заробітну плату за час перебування у безкоштовній відпустці в листопаді 2008 року в розмірі 1896,49 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, та пояснив, що ОСОБА_1 працювала на ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»починаючи з 12.08.1993р. до 28.04.2008р., згідно з наказом від 29.04.2008 № 57/к вона була звільнена по ч. 1.ст.40 КЗпП України.

Позивачка була вдруге прийнята машиністом підйому ТОВ «Інтер-інвест вугілля»згідно наказу ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»від 09.06.2008р. №70/к та про що свідчить запис у трудовій книжці.

Посилання позивачки на те, що вона 7,5 років пропрацювала за 2 підйоми є такими, що не відповідають дійсності, т.я. жодного наказу щодо сумісництва робочих місць ОСОБА_1 не видавалося, ніякого порушення п.6.5 Колективного договору не відбувалося.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що ніякого тяжкого фінансового становища підприємства не було, що теж є неправдивою інформацією.

У зв'язку з тяжким фінансовим становищем та не змогою підприємства розрахуватися зі своїми кредиторами, ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.03.2009р. була порушена справа про банкрутство шахти. Ухвалою суду від 12.05.2009 №12/216 було введено процедуру розпорядження майном боржника.

19.10.2010р. на адресу ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»надійшов лист №09/3791 від 15.10.2010р. за підписом генерального директора ПАО «ММК ім. Ілліча»ОСОБА_4, у якому повідомлялося про прийняте рішення на засіданні комітету кредиторів щодо припинення процедури санації боржника та введення процедури ліквідації підприємства банкрута ТОВ «Інтер-інвест вугілля». Крім того, в даному листі було рекомендовано провести наступні заходи, а саме: повідомити профспілку, прийняли наказ про звільнення працівників підприємства, повідомили необхідні органи про звільнення працівників, повідомити Луганське відділення ФДМУ про розірвання договору оренди з поверненням цілісного майнового комплексу.

Усі вказані заходи ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»були прийняті, документи підтверджуючи все вищевказане, передано до справи.

Згідно вищевказаного, підприємством був прийнятий наказ від 21.10.2010р. №100/к про скорочення штату, всі працівники були письмово повідомленні про звільнення у зв'язку з ліквідацією шахти.

Після цього керівництвом шахти було прийняте рішення про поетапне скорочення, тому був прийнятий наказ від 21.10.2010р. № 101/к, у якому конкретно вказані прізвища, ім'я та по батькові, посада та табельний номер. Згода профспілкової організації щодо звільнення працівників, які були членами профспілки, була отримана. Позивачка членом профспілки не була, про що зазначено у наказі від 21.10.2010р. № 101/к.

28.10.2010р. ОСОБА_1 була повідомлена про попереднє вивільнення згідно наказу № 101/к от 21.10.2010 р. та вимог сл. 492 КЗпІІ України.

При ознайомленні з вищевказаним наказом, ОСОБА_1 відмовилась поставити свій підпис в повідомленні про скорочення. У зв'язку з цим, був складений акт, про то, що ОСОБА_1 в присутності старшого механіка підйому ОСОБА_5, машиністів підйому Зубковій та Голубцовій відмовилась від підпису. Запропонувати іншу роботу на підприємстві не було можливим, у зв'язку з відсутністю вакансій штатних одиниць міст поверхні. ТОВ «Інтер-інвест вугілля»керуючись п.5 ст.20 ЗУ «Про зайнятість населення»повідомило Державну службу зайнятості у м. Первомайську про наступне звільнення.

Робочі збори щодо встановлення кандидата на звільнення не проводилося а ні в жовтні, ні у липні 2010р., як зазначає позивач.

При звільненні, керуючись ст.42 КЗпП ТОВ «Інтер-Інвест вугілля» надавало перевагу працівникам з більшим стажем роботи, працівникам, які мають малолітніх дітей та дітей інвалідів, машиністам, які мають більшу продуктивність праці, що підтверджується переліком машиністів підйому, який надавався до суду.

На момент звільнення, численність машиністів підйому складало 21 особа, станом на 06.09.2011р. число працівників машиністів підйому складає 20 осіб. Крім того, передільна чисельність машиністів складає 19 осіб, тому керівництвом ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»поставлено завдання щодо підготування фінансово-економічне обґрунтування скорочення штату машиністів ще на 1 особу, у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищу.

Позивачка була відправлена у безплатну відпустку згідно її заяви.

Щодо порушення розділів Колективного договору вказаних в уточненні колективного договору, зазначають:

П.4.4. - при звільненнях: зупинити прийом на підприємство нових працівників ( на момент звільнення прийом на ТОВ «Інтер -Інвест вугілля»не проводився);

- практикувати тимчасове переведення працівників, які підлягають звільненню, з їх згоди, на інші роботи, не обумовлені трудовим договором ( тимчасовий переведення у відношенні ОСОБА_1 не приймався, тому що вона до дня звільнення пропрацювала на своєму робочому місці);

- скоротити до мінімуму договори з підрядчиками на виконання робіт, які можливо виконати своїми власними силами ( ТОВ «Інтер- Інвест вугілля»не мало фінансової можливості знаходячись у стані банкрутства заключати будь-які договори, які не мають відношення до виробництва);

- оформити достроковий вихід на пенсію за 1,5 роки до встановленого законодавством строку осіб передпенсійного віку ( позивачка вже знаходилася на пенсії).

П.4.8. - у разі вивільнення робітників сповіщати профспілку не пізніше, як за три місяці до вивільнення, а персонально кожного працівника у письмовій формі під розписку не пізніше чим за 2 місяці ( Всі вищевказані вимоги ТОВ «Інтер - Інвест вугілля»були виконані, а позивачка членом профспілки не являлась.

П.6.7. - звільнення на підставі зазначених в її. 1,2 та 6 сі. 40 КЗпП проводиться лише у випадках коли не можливо перевести працівника з його згоди на іншу робочу ( Довідкою наданою відповідачем до суду встановлено те, що на момент звільнення іншої роботи па підприємстві не було)

П.610 - не допускається масове звільнення працівників у випадках зміни форми власності підприємства з ініціативи нового власника протягом 6 місяців з для переходу до нього права власності ( не зрозуміло посилання ОСОБА_1 на даний пункт колективного договору, т.я. зміни власника не було, а була процедура банкрутства).

Вважають, що скорочення позивачки проведено згідно с вимогами Кодексу законів про працю України та діючого законодавства, тому позивачкою безпідставно заявлено вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., оскільки вона не зазначила, в чому саме пролягає завдана їй моральна шкода, та якими доказами підтверджено її наявність.

Згідно із ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 4), зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно абз. 2, 3 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Таким чином, підставою відшкодування моральної шкоди працівнику є доведеність сукупності наступних обставин:

-факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в даному випадку - незаконного звільнення, як наслідку протиправного винного діяння підприємства;

-факт заподіяння працівникові моральної шкоди у вигляді моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребі у докладеній додаткових зусиль для організації свого життя; наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) підприємства та завданою моральною шкодою;

-обґрунтованість розміру моральної шкоди та його підтвердження відповідними доказами.

Проте, в даному випадку доводи позивача про незаконність його звільнення не знайшло свого підтвердження.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що з 10.12.2010 року він працював головним механіком, до цього працював механіком підйому, відповідальний за підйом. Йому відомо, що ОСОБА_1 працювала машиністом БЦК підйому, потім машиністом породного підйому. В 2009- 2010 році на підприємстві склалося тяжке фінансове становище, була порушена справа про банкрутство, було скорочення штату, у звязку з цим звільнено багато працівників, в тому числі і ОСОБА_1 Йому відомо, що надавалась перевага працівникам, які мають більшу продуктивність праці, більший стаж праці, які мають малолітніх дітей і дітей інвалідів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 гол. бухгалтер ТОВ «Інтер-Інвест вугілля», та свідок ОСОБА_8 начальник розрахункового сектору, пояснили, що заборгованості з червня 2008 по грудень 2010 р. перед працівниками немає. Позивачці нараховувалась заробітна плата та була повністю виплачена. Фонд оплати праці робітників коригувався на процент виконання планового завдання по шахті за кожний місяць, що було передбачено Положенням № 4 про зміни умов оплати праці працівників, яке було введено з 01.10.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

В суді встановлено:

Згідно з копією трудової книжки, ОСОБА_1 з 12.08.1993 року була прийнята за наказом 92/К від 11.08.1993р. на шахту «ім.. Менжинського»в/о «Первомайськвугілля», ламповщиком ( а.с.6-7). В подальшому шахта «ім. Менжинського» зазнавала реорганізації, зміни власника, на даний час носить назву ТОВ «Інтер-Інвест вугілля», відповідні записи наявні в трудовій книжці позивачки.

Згідно копії наказу ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»№ 100 від 21.10.2010р., у тижневий термін повідомлялись про наступне вивільнення всі працівники підприємства і скорочення їх посад з 31.12.2010р., у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Інтер-інвест вугілля»в порядку встановленим трудовим законодавством України (із зазначенням дати звільнення). (а.с.9).

Згідно копії наказу ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»№ 127/К від 31.12.2010р., ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «Інтер-Інвествугілля» по ст.. 40 п.1 КЗпП України за скороченням штату з 31.12.2010р. з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (а.с.12).

Згідно довідки ТОВ «Інтер-Інвест вугілля»№ 153 від 22.04.2011р., заробіток ОСОБА_1 за жовтень, листопад 2010 р. складає 4293 грн.93коп., середньомісячний заробіток складає 2146 грн.97 коп.(а.с.29).

Згідно копії заяви від 31.10.2008р., ОСОБА_1 просить надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 01.11.2008р.по 30.11.2008р., у звязку з погіршенням економічного стану шахти (а.с.34).

Згідно копії акту планової перевірки виробничого обєкта № ГЛ-68 від 02.06.2011р. Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, хорони праці та гірничого нагляду виявлено порушення, а саме: не укомплектовано штат машиністів підйомних установок, призупинена робота підйому. (а.с.85).

Для усунення виявленого порушення згідно з копією наказу ТОВ «Інтер-Інвест вугілля» № 59 /К від 06.06.2011р. переведена машиніст конвеєрних установок дільниці «Техкомплекс»ОСОБА_9 (т.№ 4646) машиністом підйомної машини поверхні на дільницю ЕМО з 07.06.2011р. з окладом 1711 грн. (а.с.81).

Відповідно до ст.. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу, крім випадку ліквідації, підприємства, установи, організації, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Преважне право на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у ст.42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Таким чином, під час розгляду справи в суді встановлено, що скорочення штату машиністів підйомних машин на підприємстві було проведене необґрунтовано, без достатніх підстав, протягом 2011року чисельність штату машиністів підйомних машин відновлена, що і є підставою для задоволення позову частині поновлення позивачки на роботі.

В червні 2012 року відповідач з метою вирішення справи в позасудовому порядку запропонував ОСОБА_1 працевлаштування, просив відкласти розгляд справи (а.с.159), але позивачка наполягала на судовому рішення про поновлення на роботі.

Приймаючи рішення про поновлення на роботі, суд має визначити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ст. 235 КЗпП України передбачено, що якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Час вимушеного прогулу складає 440 днів, що підтверджено розрахунком робочого часу, наданим відповідачем (а.с. 170-172)

Середньоденний заробіток відповідно до довідки від 22.04.2011 р. складає : 2146,97 : 25,5 (середня кількість робочих днів за два місяці) = 84,19 грн. середньоденний заробіток;

84,19 грн. х 440 днів = 37043,60 грн. сума до стягнення.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за час перебування позивачки у безкоштовній відпустці в листопаді 2008 року. Оскільки позивачка посилається на те, що у безкоштовну відпустку вона була відправлена примусово, то за вирішенням цього трудового спору вона мала звернутися до суду у тримісячний строк, відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України. Суд також вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження цієї позовної вимоги позивачка жодних доказів не надала. Підставою для відмови у позові є пропущення строку звернення до суду, клопотань про поновлення якого не заявлялось.

Зі слів позивачки протягом червня 2008 грудня 2010 року їй виплачували заробітну плату не в повному обсязі, скільки відсотків вона не знає, протягом часу розгляду справи в суді позовні вимоги в цій частині не уточнювала. Розмір позову обчислила на підставі довідок на ст.30-32, виданих 21.04.2011 року. Для задоволення позову суд мав перевірити законність цих довідок, але ні підприємство, ні позивачка не надали відповідних наказів, на підставі яких, можливо, були зменшені почасові ставки та оклади. Оскільки зміна істотних умов трудового договору, систем та розміру оплати праці допускається при виконанні вимог ст. 32 КЗпП України, при відсутності відповідних наказів, розпоряджень, тощо, у суда нема підстав для однозначного висновку про те, що право позивачки на оплату праці у цей період було порушено, підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається.

Окрім того, відповідно до ст. 233 КЗпП України необмежений строк звернення до суду поширюється тільки на позови про стягнення працівникові заробітної плати.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноважений ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт спричинення моральної шкоди незаконним звільненням позивачки суд вважає доведеним, оскільки втрата роботи призвела до втрати заробітку, до втрати звязків з колегами, спілкування з колективом, до неможливості задовольняти свої звичні матеріальні потреби у звязку з відсутністю зароблених грошей, позивачка мала докладати додаткових зусиль для повернення до попереднього стану шляхом захисту свої прав у суді. Разом з тим, позивачка не надавала медичних довідок на підтвердження факту погіршення здоровя, та не розділила моральну шкоду, спричинену безпідставним звільненням, з моральною шкодою, яка на її думку могла бути задана безкоштовною відпусткою, чи виплатою заробітної плати в неповному обсязі. Виходячи з засад розумності та справедливості, зважаючи на всі обставини справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині у розмірі 500 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.40,42 КЗпП України, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста підйому у ТОВ «Інтер-Інвествугілля»з 01.01.2011 року.

Стягнути з ТОВ «Інтер-Інвествугілля»м. Первомайськ Луганської області, вул. Жукова, 15, р/р 2600030285106, МФО 304308, код ЕДРПОУ 32458462 в філіалі відділення ПАТ «Промінвестбанк»м. Луганськ на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 37043 грн.60 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць 2146грн.97коп., звернути до негайного виконання.

Стягнути з ТОВ «Інтер-Інвествугілля»м. Первомайськ Луганської області, вул. Жукова, 15, р/р 2600030285106, МФО 304308, код ЕДРПОУ 32458462 в філіалі відділення ПАТ «Промінвестбанк»м. Луганськ, на користь ОСОБА_1, в рахунок моральної шкоди 500 грн.

Стягнути з ТОВ «Інтер-Інвествугілля»м. Первомайськ Луганської області, вул. Жукова, 15, р/р 2600030285106, МФО 304308, код ЕДРПОУ 32458462 в філіалі відділення ПАТ «Промінвестбанк»м. Луганськ, судовий збір на користь Первомайського міського суду Луганської області, 93205, Луганська обл., м.Первомайськ, вул. Леніна, 36, в розмірі 375грн.43 коп., перерахувавши кошти: Банк отримувача коштів: ГУДКСУ у Луганській області, Код ЄДРПОУ суду: 05381426, ККД : 22030001, Отримувач: УДКСУ у м. Первомайську, р/р 31216206700054, код ОКРО 37736894, МФО 804013.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які брали участь у справі, зможуть ознайомитися, починаючи з 30.06.2012 р.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Первомайський міський суд протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Первомайського міського суду Т.В. Мозолєва