Рішення № 26579024, 09.08.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/683/2012

провадження №2/412/2263/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 серпня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Трещова В.В.

при секретарі - Нижник І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування.

Позивач посилався у позовній заяві на те, що 24.10.2008 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої була завдана матеріальна шкода, яку відповідач добровільно не відшкодував, у звязку з чим позивачем у рахунок відшкодування завданої відповідачем шкоди було виплачено потерпілій особі 9 036,18 гривень, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь у рахунок повернення виплаченого відшкодування 9 036,18 грн., 570 гривень витрат на оплату послуг аварійного комісара та у рахунок судових витрат 188,20 грн., 1500 гривень в якості витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином (а.с. 21, 34, 38, 45), про причини не явки суд не повідомив, за таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вивчивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач, 24 жовтня 2008 року о 08 годині 45 хвилин керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухалась по вул. Сімферопольській у м.Дніпропетровську, де, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотримала безпечну дистанцію руху і допустила наїзд на автомобіль «Мазда»д/н 330-36 АЕЕЕ, під керуванням ОСОБА_2, який зупинився попереду, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду від 26.11.2008 року (а.с. 6), якою відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2, що є власником пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою (а.с. 7), до якої було додано копію страхового полісу (а.с. 67), який є доказом того, що автомобіль потерпілої особи був забезпеченим на момент ДТП, що підтверджується копією заяви та полісу.

Також судом встановлено, що розмір завданих збитків ОСОБА_2, згідно висновку спеціаліста автотоварознавця про оцінку майна від 12.12.2008р. (а.с. 8-9) становить з урахуванням зносу 14 651 грн. 09 коп.

Зазначена шкода відповідачем не була відшкодована потерпілій особі.

Також в судовому засіданні встановлено, що 06.02.2009 року позивачем було виплачено ОСОБА_2 у рахунок відшкодування завданої відповідачем шкоди 9 036,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 637 від 06.02.2009 року (а.с. 12).

Позивачем також, були понесені витрати на оплату послуг аварійного комісара, що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 20.01.2009 року (а.с. 12).

Відповідач після одруження змінила прізвище з Поляруш на ОСОБА_1, що підтверджується копією відповідного свідоцтва, дослідженого в судовому засіданні (а.с.30).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Вирішуючи заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна заява встановлюється тривалістю у три роки, а як вбачається з матеріалів справи (а.с. 12), перерахування коштів було здійснено позивачем лише 06 лютого 2009 року, і саме з цієї дати у позивача виникло право регресної вимоги і тому строк позовної давності відраховується також з саме з дати перерахування коштів.

Оцінюючі усі докази, які були досліджені судом у ході розгляду даної цивільної справи за їх сукупністю та враховуючи, що позивачем була відшкодована шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню та на користь позивача слід стягнути з відповідача у рахунок повернення виплаченого відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 9 036,18 гривень та 570 гривень витрат на оплату послуг аварійного комісара.

Вирішуючи питання про повернення судових витрат та враховуючи результат розгляду справи, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у рахунок повернення судового збору 188, 20 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, або іншого фахівця у галузі права є витратами, пов'язаними з розглядом справи. На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати повязані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України. У даній справі ОСОБА_4 приймала участь саме у якості представника позивача, а не у якості особи, що надає правову допомогу у відповідності до вимог ст. 59 ЦПК України.

Крім того, позивачем не надано належних та достатніх доказів оплати ним витрат на правову допомогу саме у даній справі. Так, надана представником позивача копія платіжного доручення № 5738 від 19 грудня 2011 року містить посилання на те, що призначенням платежу за цим платіжним дорученням є оплата за надання правової допомоги згідно дод. Угоди № 29 від 2411.2011 до контракту № 29 від 25.02.08р. В той же час, позивачем надано до позову копію контракту про надання правової допомоги від 25 лютого 2009 року.

Проаналізувавши надані та добуті докази у їх сукупності і взаємозвязку, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість даних позовних вимог, тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 49094, АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600101284871 в ПАТ «Укрексімбанк»в м. Київ МФО 322313, код 21647131, бульвар Русанівський 8, м. Київ, 02154) у рахунок повернення виплаченого відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 9 606 гривень 18 копійок, у рахунок повернення судового збору 188 гривень 20 копійок, у рахунок відшкодування витрат на оплату послуг аварійного комісара 570 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Трещов