Ухвала суду № 26544989, 24.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р. Справа № 31406/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Довгої О.І. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл. Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.08.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Тернопіль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

01.07.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Хімрезерв-Тернопіль» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0000961501/0 12457 від 26.02.2010р. на суму 1793 грн. 58 коп. та № 0000971501/0 12458 від 26.02.2010р. на суму 12136 грн. 71 коп.; судові витрати стягнути з державного бюджету (а.с.3-5).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.08.2010р. заявлений позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000961501/0 12457 від 26.02.2010р. та № 0000971501/0 12458 від 26.02.2010р.; повернуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судових витрат (а.с.103-105).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Тернопільська ОДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.107-113).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем допущено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення № 0000252305/1 від 16.05.2007р. на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 13805 грн. 91 коп.; оскільки оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку мало місце після завершення процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань, такий борг повинен вважатися узгодженим зобов'язанням. За таких обставин в порядку п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом правомірно зараховані кошти в погашення узгоджених податкових зобов'язань.

У зв'язку із реорганізацією Тернопільської ОДПІ шляхом перетворення в Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Тернопільської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської обл. Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.02.2010р. відповідачем Тернопільською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Хімрезерв-Тернопіль» щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по податку на прибуток, за наслідками якої складено Акт перевірки № 1068/15-01/31277009 від 16.02.2010р. та винесені наступні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств:

№ 0000961501/0 12457 від 26.02.2010р. - на суму 1793 грн. 58 коп. (а.с.37);

№ 0000971501/0 12458 від 26.02.2010р. на суму 12136 грн. 71 коп. (а.с.38).

У вказаному Акті зазначається про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, чим допущені порушення вимог пп.5.3.1, 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також у матеріалах справи наявні податкові декларації, де відображено нарахування відповідних зобов'язань, та банківські документи про сплату коштів в рахунок погашення цих зобов'язань. У кожному з платіжних доручень позивачем вказані призначення платежу та період, за який здійснюється платіж (а.с.6-19, 20-31).

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що самостійно визначивши та перерахувавши зобов'язання з податку на прибуток підприємств, позивач виконав свої зобов'язання зі сплати податку за визначені ним періоди, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В обгрунтування наведеного висновку колегія суддів виходить з того, що відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

В частині доводів апелянта про узгодження податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення № 0000252305/1 від 16.05.2007р. колегія суддів виходить з того, що наведене питання відношення до розглядуваної справи не має, оскільки предметом заявленого позову є оскарження рішень податкового органу про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на прибуток підприємств за 2007-2009 роки.

При цьому, навіть у випадку правильності доводів податкового органу в цій частині, такі не спростовують висновків суду про неправомірність зарахування відповідачем коштів, сплачених платником податків в цілях погашення поточних узгоджених зобов'язань, в рахунок погашення інших зобов'язань перед бюджетом.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні податкові повідомлення-рішення № 0000961501/0 12457 від 26.02.2010р. та № 0000971501/0 12458 від 26.02.2010р., слід визнати протиправним і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл. Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.08.2010р. у адміністративній справі № 2а-2417/10/1970 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: О.І.Довга

Н.В.Савицька