Ухвала суду № 26537974, 18.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 30250/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року в справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до Тернопільського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за рахунок активів платника,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція, в березні 2010 року звернулася з позовом в суд до Тернопільського обласного військового комісаріату та просила стягнути з Тернопільського обласного військового комісаріату за рахунок його активів заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 13727,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що станом на 11.02.2010 року відповідач має заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 13 727,18 грн. яка виникла у зв'язку з несплатою податку з власників наземних транспортних засобів та земельного податку. Вказана сума є узгодженою, тобто такою що визначена самим платником податків, однак не сплачена в законодавчо встановлені строки.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року в справі №2а-793/10/1970 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Тернопільським обласним військовим комісаріатом подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року в справі №2а-793/10/1970 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що згідно ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Апелянт додає. що звільнений від сплати будь-яких податків і зборів, а тому безпідставними є вимоги позивача про стягнення заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що за позивачем станом на 11.02.2010 року рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 13 727,18 грн. яка виникла у зв'язку з несплатою податку з власників наземних транспортних засобів та земельного податку

Податкова заборгованість підтверджується належно завіреними копіями облікової картки платника податків, податковим повідомленням-рішенням №0012271502 від 11.06.2008 року з розрахунком штрафних санкцій №4346/15-02/07704709 від 06.06.2008 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

А згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно ст. 39 Закону України «Про власність» (чинному на час виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.

Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в т.ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби» наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства» від 16.07.1999 р. установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 даного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно преамбули Закону України «Про Збройні Сили України» цей закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.

Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України» не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» пільга визначена у ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» не може поширюватись на відповідача.

Враховуючи, що Закон України «Про систему оподаткування» є спеціальним законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України» не є законом про оподаткування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для звільнення Тернопільського обласного військового комісаріату від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та земельного податку з юридичних осіб, то таке рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Таким чином рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а отже з огляду на наведене апеляційні вимоги Тернопільського обласного військового комісаріату слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року в справі №2а-793/10/1970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 22.10.2012 року