Рішення № 26543513, 23.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/8560-2012 23.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

до "Аграрного фонду"

про стягнення 152 917,24 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Голубенко Д.К.

від відповідача: Цимбровська Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до "Аграрного фонду" (далі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 141 292,54 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 624,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару згідно біржового контракту №1881 АБ від 07.08.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

12.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 1 473 736,97 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 134 540,70 грн.

Суд відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог.

17.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що ані фактично, ані юридично позивач не здійснював перерахування коштів на рахунок Аграрного фонду за продовольче зерно пшениці 3 класу, оскільки вказані кошти в рахунок повернення податку на додану вартість перерахувало ГУДКУ у Миколаївській області на виконання вимог постанови КМУ №86. Таким чином, грошової суми в розмірі 22 025 269,71 грн. Аграрний фонд на свої рахунки не отримував. Обіг коштів здійснювався між управлінням казначейства в межах сум податкового кредиту.

17.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про залучення іншого відповідача та просив залучити до участі у справі як іншого відповідача: - Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві та Управління Державної казначейської служби України у місті Миколаєві Миколаївської області.

У судовому засіданні 17.07.2012 р. судом оголошувалась перерва до 31.07.2012 р.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення інших відповідачів.

У судовому засіданні 31.07.2012 р. представник позивача подав клопотання про продовження терміну розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 р. клопотання представника позивача про продовження терміну розгляду справи задоволено, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заперечення на відзив, в якому зазначив, що Аграрний фонд наділений правом на укладення біржових контрактів на Аграрній біржі, а відтак несе повну цивільно-господарську відповідальність за взяті на себе зобов'язання, які виникають із змісту укладених ним контрактів.

Розгляд справи відкладався через неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2009 р. між Аграрним фондом та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" укладено біржовий контракт аграрної біржі №1881 АБ, умовами якого передбачено, що відповідач продав, а позивач купив товар -пшеницю 3 класу, згідно ДСТУ-3768:2004.

Відповідно до п.1.1. контракту кількість - 16 264,174 тонн.

Згідно п.1.2. контракту ціна за одиницю товару (тонн) на базисі поставки, з ПДВ: 1 354,22 грн.

Пунктом 1.3. контракту встановлено, що вартість товару всього, з ПДВ: 22 025 269,71 грн.

Відповідно до п. 1.7. контракту сума оплати за контрактом (вартість товару) : 22 025 269,71 грн.

Згідно п. 1.9. контракту форма оплати: оплата здійснюється на реєстраційний рахунок Аграрного фонду.

Відповідно до п.2.1. контракту відповідач забезпечує наявність товару на базисі поставки: EXW ДП держкомрезерву України «Хлібна база №74», Запорізька обл.

Пунктом 2.2. контракту встановлено, що негайна поставка -згідно пункту 2.10 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»- протягом 5-ти робочих днів.

Згідно п. 4.1. контракту оплата коштів за контрактом згідно п. 1.7. здійснюється позивачем протягом 10-ти банківських днів, після реєстрації контракту на Аграрній біржі, на реєстраційний рахунок Аграрного фонду: Р/р 31233463700028, Державне казначейство України, код 820172.

Відповідно до п. 6.1. контракту сторони біржового контракту несуть відповідальність за достовірність вказаних реквізитів.

Судом встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання частково та передав у власність позивача товар в кількості 16 159,839 тонн на суму 21 883 977,2 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 23.09.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо передачі необхідної кількості товару у власність позивача згідно біржового контракту аграрної біржі №1881 АБ від 07.08.2009 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 141 292,54 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 624,70 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами біржового контракту аграрної біржі №1881 АБ від 07.08.2009 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов контракту перерахував на вказаний в контракті рахунок грошові кошти в розмірі 22 025 269,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 211 від 04.09.2009 р.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково та передав у власність позивача товар в кількості 16 159,839 тонн на суму 21 883 977,2 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 23.09.2009 р. (копія в матеріалах справи).

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

24.04.2012 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 4412/01-26 від 24.04.2012 р. про виконання зобов'язання в натурі, яку відповідач отримав 03.05.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

05.06.2012 р. позивач знову направив на адресу відповідача вимогу № 6153/01-26 від 05.06.2012р. про виконання зобов'язання в натурі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив передачі товару у власність позивача на суму 141 292,51 грн.

14.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів № 6483/12-27 від 13.06.2012 р., яка отримана останнім 15.06.2012 р., що підтверджується повідомленням кур'єрської служби доставки (копія в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, обов'язок відповідача повернути сплачені кошти виник у останнього з моменту отримання вимоги, тобто з 15.06.2012 р. та починаючи з 22.06.2012 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 141 292,51 грн.

При цього, доводи відповідача про те, що ані фактично, ані юридично позивач не здійснював перерахування коштів на рахунок Аграрного фонду за продовольче зерно пшениці 3 класу, оскільки вказані кошти в рахунок повернення податку на додану вартість перерахувало ГУДКУ у Миколаївській області на виконання вимог постанови КМУ №86 судом не приймається до уваги, оскільки зазначене спростовується тим, що вказані кошти позивач перераховував на розрахунковий рахунок відповідача, вказаний в п.4.1. біржового контракту та на виконання своїх зобов'язань згідно біржового контракту аграрної біржі №1881 АБ від 07.08.2009 р.

Уклавши вищезазначений біржовий контракт, Аграрний фонд погодився з усіма його положеннями та прийняв на себе господарське зобов'язання, яке належним чином не виконав, в результаті чого, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови біржового контракту аграрної біржі №1881 АБ від 07.08.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 141 292,54 грн. підлягають задоволенню в розмірі 141 292,51 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 624,70 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов'язання та період в цілому, а фактичне таке прострочення не відповідає визначеному позивачем періоду нарахування відсотків.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 624,70 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" задовольнити частково.

2. Стягнути з "Аграрного фонду" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код - 33642855) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1, код ЄДРПОУ -14291113) 141 292 (сто сорок одну тисячу двісті дев'яносто дві) грн. 51 коп. та 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 86 коп. судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.08.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.