Рішення № 26543512, 23.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/4188-2012 23.10.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»

до відкритого акціонерного товариства «Міжгосподарська пересувна механізована

колона № 35»

про стягнення 15 364,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кошман В.Ю. -представник за довіреністю № 919 від 15.05.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго" до відкритого акціонерного товариства "Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35" про стягнення 15 364,40 грн.

В обґрунтовування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 14.04.2010 року між публічним акціонерним товариством „АЕС Київобленерго" (далі - позивач, енергопостачальник за договором) та відкритим акціонерним товариством «Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35»(далі - відповідач, споживач за договором) укладено договір № 0041 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.2.2.2. договору, позивач зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах 465 кВа дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 даного договору (додаток №2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Позивач належно виконував свої зобов'язання за договором, щодо постачання електричної енергії, претензії, щодо якості та обсягу постачання електричної енергії з боку відповідача відсутні.

Відповідно до п.2.3.3. договору, відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»та додатку №6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, в зв'язку з чим станом на 22.02.2012 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем за використану електроенергію 15 364,40 грн. з ПДВ, що підтверджується актом зрівняння розрахунків станом на 22.02.012 року.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "АЕС Київобленерго" звернулось до суду про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35" заборгованості за договором № 0041 від 14.04.2010 року про постачання електричної енергії в розмірі 15 364,40 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2012 року прийнято до провадження справу № 5011-33/4188-2012, розгляд справи призначено на 24.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2012 року, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 28.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.05.2012 року зупинено провадження у справі № 5011-33/4188-2012 до винесення господарським судом міста Києва ухвали за результатами розгляду грошових вимог публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго" до відкритого акціонерного товариства "Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35" у справі № 5011-50/438-2012 за заявою публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" до відкритого акціонерного товариства "Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35" про визнання банкрутом.

Відповідно до інформаційної бази "Діловодство спеціалізованих судів", ухвалою господарського суду м. Києва від 02.10.2012 року по справі № 5011-50/438-2012, публічне акціонерне товариство "АЕС Київобленерго" визнано конкурсним кредитором відкритого акціонерного товариства "Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35" на суму 16 581,76 грн. та віднесено до четвертої черги кредиторів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2012 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.10.2012 року.

В судове засідання 23.10.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відкритого акціонерного товариства "Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35" заборгованість за договором № 0041 від 14.04.2010 року про постачання електричної енергії в розмірі 15 364,40 грн. та судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.04.2010 року між закритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" (постачальник за договором) та відкритим акціонерним товариством «Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35»(споживач за договором) укладено договір на постачання електричної енергії № 0041 (далі - договір).

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»(нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»(протокол від 11.04.2011 року), публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго» (ідентифікаційний код 23243188) є новим найменуванням закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»(ідентифікаційний код 23243188) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 465 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку".

Положеннями п. 2.3.4. договору встановлений обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5(5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

У відповідності до п.1.1. додатку № 4 до договору, розрахунковий період споживачу встановлено з 22 числа календарного місяця до 21 число наступного місяця.

Відповідно до п. 2.1. додатку № 4 до договору встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду. Остаточний розрахунок по рахунку здійснюється на протязі 5-ти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 9.4. договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 13.04.2011 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В порушення умов договору та чинного законодавства відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим станом на 22.02.2012 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем за використану електроенергію 15 364,40 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2012 року порушено провадження у справі № 5011-50/438-2012 за загальною процедурою банкрутства відкритого акціонерного товариства «Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.10.2012 року по справі № 5011-50/438-2012, публічне акціонерне товариство "АЕС Київобленерго" визнано конкурсним кредитором відкритого акціонерного товариства "Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35" на суму 16 581,76 грн. та віднесено до четвертої черги кредиторів.

Відповідно до ч. 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем акцептовано вимоги та відповідно право позивача не порушено, тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 1, ч.1 ст. 33, ч. 2 ст. 34, ст. 49, ст. 75 та ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 25.10.2012 року.