Ухвала суду № 26542245, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К-54385/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Житомиріна постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2008та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009у справі № 2-а-8498/08за позовомВідкритого акціонерного товариства «Житомирський маслозавод»доДержавної податкової інспекції у місті Житомирі провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Житомирський маслозавод»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000016/22/0 від 25.04.2008.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 25.06.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 у даній справі, вказаний позов було задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Житомирі №000016/22/0 від 25.04.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4466,72 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Державною податковою інспекцією у місті Житомирі була проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ «Житомирський маслозавод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007;

- в ході перевірки встановлено, що відшкодування витрат на відрядження за кордон працівникам позивача проводилося у іноземній валюті та національній валюті України. Працівники, які виїздили у відрядження до Росії, 20.02.2007 придбали для підприємства за готівку в іноземній валюті «учебное пособие «Масло из коровьего молока и комбинированное»за ціною 750,00 рос. рублів; «руководство по технике микробиологич. исследований и атлас микроорганизмов молока, мол. прод. и бак. заквасок»за ціною 800,00 рос. рублів, «микробитести для редуцирующих бактерий»за ціною 354,00 рос. рублів, а також оплатили готівкою послуги по навчанню на курсах підвищення кваліфікації в сумі 21400,00 рос. рублів за договором №410/145 від 07.02.2007, укладеним між ВАТ «Житомирський маслозавод»та ГНУ ВНИИМС Россельхозакадемии, що є порушенням вимог ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993, а саме - проведено розрахунки в іноземній валюті в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку;

- за результатами перевірки складено акт №2185/23-1/00182863/0110 від 15.04.2008, на підставі висновків якого відповідачем прийнято рішення №000016/22/0 від 25.04.2008, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 4466,72 грн. у відповідності до вимог абз.6 п.2 ст.16 вищенаведеного Декрету.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган вийшов за межі своїх повноважень та застосована відповідачем до позивача штрафна (фінансова) санкція підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції, рішення про застосування якої було прийнято поза межами строку накладення адміністративно-господарський санкцій.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»вказана санкція застосовується Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

В розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил валютного регулювання та валютного контролю є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст.250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарськими санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення правил валютного регулювання та валютного контролю після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованого доводами касаційної скарги, про недоведеність податковим органом правомірності прийняття спірного рішення та наявність законних підстав для його скасування.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний