Ухвала суду № 26541852, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37110/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської залізниці

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011р.

у справі №2а-12240/09/1570

за позовом Одеської залізниці

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області (надалі -Олександрівська ОДПІ у Кіровоградській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень рішень Олександрівська ОДПІ у Кіровоградській області від 13.04.2009р. №0000411710/0, від 06.05.2009р. №0000411710/1, від 24.07.2009р. №0001001710/2, від 21.09.2009р. №0000411710/3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом на підставі направлення від 10.03.2009 № 250/23-10/01071918 була проведена виїзна планова перевірка відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці Олександрійскої дистанції колії №11 (яка є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці, діє на підставі Положення №25/160 від 27.04.2001р. без права юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ Кіровоградської області) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., про що складено акт №133/23-10/01071918 від 02.04.2009р.

Висновками перевірки, зокрема, вказано на порушенням позивачем п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Зокрема, встановлено, що за перевірений період квітень-серпень 2007р. працівникам, робота, яких проводиться в дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер у розмірах, передбаченим колективним договором нараховувались доплати, які не оформлялися як відрядження, а враховувались при нарахуванні заробітної плати та не включались до складу загального оподаткованого доходу і, відповідно, не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000411710/0 від 13.04.2009р., яким визначено суму зобов'язання 1124,40грн., у т.ч. 374,80грн. - за основним платежем та 749,60грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В порядку апеляційного узгодження вказаного зобов'язання, за результатами розгляду скарг позивача, податкове зобов'язання залишено без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2009р. №0000411710/1, від 24.07.2009р. №0001001710/2, від 21.09.2009р. №0000411710/3.

Досліджуючи фактичні обставини справи, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що п.4.6 колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Одеської залізниці на 2006-2010р.р., зареєстрованим Головним управлінням праці та соціального захисту населення Одеської обладміністрації (реєстровий №8 від 17.03.2006р.), та п.4.6 колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Олександрійської дистанції колії на 2006-2010р.р. зазначено, що службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, вважається відрядженнями, при цьому зберігається діючий порядок обліку виплат за роз'їзний характер робіт. Відшкодування витрат працівникам, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуючих дільниць проводити згідно з Положенням, затвердженим наказом Укрзалізниці від 10.06.2002р. №285.

Згідно з п.п.4.2.1.п.4.2.ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 ст. 4 вказаного Закону обумовлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Відповідно абзаців першого та другого загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13.03.1998р. №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

За таких обставин, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, тобто службові поїздки вказаних працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі з встановленням переліку відповідних посад та професій, розміру вказаних надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення) працівникам за день, встановлених Постановою №490 для поїздок в межах України (частина друга пункту 1 вказаної Постанови) та за межами України (пункт 2 Постанови N490).

Разом з тим, ч.3. п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що для цілей вищевказаного Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Одночасно, п. 3.5 ст. 3 вказаної норми права визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Отже, з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються у склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону, тобто 15 %.

Крім того, відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України №59, підтвердженням належного оформлення відряджень є спеціальний журнал реєстрації посвідчень про відрядження за формою згідно додатку №1 до Інструкції № 59; наказ керівника підприємства про направлення працівника у відрядження та посвідчення про відрядження з відповідними відмітками щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи, засвідчені підписом відповідної службової особи і печаткою підприємства. Зазначені докази належного оформлення відряджень працівників Олександрійської дистанції колії Одеської залізниці у підтвердження обґрунтованості позовних вимог суду не були надані.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач дійсно визначив у Колективному договорі службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер відрядженнями, однак не дотримувався встановленого порядку їх оформлення (з виконанням положень п.9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Одеської залізниці -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.І. Степашко