Ухвала суду № 26541850, 09.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/35273/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі № 2а-7680/10/4/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримопт»

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим

про визнання неправомірним та скасування рішення, -

встановив:

ТОВ «Кримопт»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ДПІ в Білогірському районі АР Крим в якому поставлено питання про визнання неправомірним та скасування рішення №0000762330 від 27.04.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10880,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2010 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в Білогірському районі АР Крим №0000762330 від 27.04.2010 року в частині застосування до ТОВ «Кримопт»штрафних (фінансових) санкцій на суму 10880,00грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи адміністративний позов суди виходили з того, що застосовані до позивача штрафні санкції не пов'язані із порушенням ним правил оподаткування, відповідно до цього відповідач діяв всупереч чинному законодавству.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 3 ст. 3 Закону №265, яке пов'язано із застосуванням у господарській діяльності 32 платіжних терміналів, не внесених до Державного реєстру РРО, не зареєстрованих в органах державної податкової служби і не переведених у фіскальний режим роботи.

За результатами перевірки складений акт від 22.04.2010 року №700/23-02/24865331.

На підставі цього акту пунктів 2, 4, 6 ст. 17 Закону №265 відповідач прийняв рішення від 27.04.2010 року №0000762330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12325,00 грн. (а.с. 8).

За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією в АР Крим вказане рішення залишено без змін (а.с. 15-17).

Законодавством передбачено, що за порушення вимог Закону №265 до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем для використання в господарській діяльності були придбані 32 платіжних термінали.

За допомогою таких терміналів фізичними особами - підприємцями (які здійснювали діяльність на підставі договорів комісії) виконувався продаж продукції, належної позивачеві.

Відповідно до ст. 1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, при здійсненні розрахунків за реалізовані товари у безготівковій формі (з використанням платіжного терміналу) підприємство зобов'язано проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій із видачею розрахункового документу.

Крім того, відповідачем не надано доказів тому факту, що продаж продукції фактично здійснювався не позивачем, а приватними підприємцями, що здійснювали таку діяльність на підставі договорів комісії, від їх імені (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Порушенням правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію є мало місце у період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року (про що зазначено в акті перевірки), тож спірне рішення прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності. Зазначене є підставою для скасування даного рішення в частині, що оскаржується, і задоволення позову.

Згідно положень закону України № 889 від 22.05.2003 "Про податок з доходів фізичних осіб" позивач не є податковим агентом, що здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Цей Закон, як зазначено в абз. 1 його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

При цьому термін "штрафна санкція (штраф)" у цьому Законі застосовується у такому значенні: плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п. 1.5 ст. 1).

Застосування штрафної санкції за спірним рішенням не пов'язано із порушенням позивачем правил оподаткування, а Закон №265 (порушення якого виявлено податковим органом і на підставі якого застосовано штраф) не є законом про оподаткування.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов