Ухвала суду № 26541842, 09.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/71298/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого:Маринчак Н.Є.,Суддів:Вербицької О.В., Муравйова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року

у справі №2а-46026/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш»(надалі ТОВ «НВП «Техвагонмаш»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №000372302/0/2191 від 09.07.2009 року.

У вересні 2011 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Працівниками Відповідача з 24.06.2009 по 26.06.2009 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" за період вересень - жовтень 2008 року.

За результатами перевірки 30.06.2009 року відповідачем складено Акт №2767/23-309/32686844, в якому зафіксовано порушення Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

Сума ПДВ у розмірі 6957,00 грн. безпідставно віднесена ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до складу податкового кредиту у податковій декларації по ПДВ за:

вересень 2008 року на суму ПДВ - 4218,00 грн.

жовтень 2008 року на суму ПДВ - 420,00 грн.

На підставі вищенаведеного акту Відповідачем 09.07.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372302/0/2191.

З вимогою про визнання протиправними та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення Позивач звернувся до суду.

25.09.2008 р. між ТОВ "Тікко" ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" був укладений договір № 78-08 щодо купівлі-продажу "Лінії мірної порізки профільного металопрокату" за ціною 2400000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Виконання умов договору підтверджується платіжними дорученнями та виданими податковою накладною № 45 від 30.09.2008 та розрахунком № 55 коригування до податкової накладної від 30.09.2008 р. №45. Сторони один до одного жодних претензій не мають. Таким чином, договір купівлі-продажу від 25.09.2008 р. виконаний сторонами в повному обсязі та належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 12/09/1 від 11.09.2008 року, укладений між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" та ПП "Стіларт" на купівлю бордюрів та іншого будівельного матеріалу виконаний сторонами з дотриманням норм чинного законодавства: за накладними № 978 від 09.09.2008 р., довіреністю № 918761/271, та податковими накладними № 1004, 1126, 959 Позивачем були отримані обумовлені договором матеріали, а також використані останнім на виконання підрядних робіт, що підтверджується актами виконаних робіт та актом використання матеріальних засобів від 11.02.2009 року.

Таким чином, правові наслідки, що зумовлені даними правочинами створені, воля суб'єктів господарювання за даними правочинами відповідає їх зовнішнім проявам, і умови зазначених договорів виконані в повному обсязі та не носять ознак фіктивності.

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі -Закон України "Про ПДВ") сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 7.4.1. Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, дійсно сформував податковий кредит у вересні 2008 року на суму ПДВ - 4218,00 грн., жовтні 2008 року на суму ПДВ - 420,00 грн. на підставі податкових накладних виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Тікко" та Приватним підприємством "Стіларт".

Згідно із п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону України "Про ПДВ" визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Таким чином, ТОВ "Тікко" зареєстровано як платник податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ 100136569), ПП "Стіларт" (свідоцтво платника ПДВ 100130517).

Відповідно до п.п. "г" п.9.8 ст. 9 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Податковий орган не надав суду доказів в підтвердження анулювання свідоцтв платників ПДВ ТОВ "Тікко" та ПП "Стіларт".

Виходячи з вищевикладеного, оскільки свідоцтво платників ПДВ ТОВ "Тікко" та ПП"Стіларт" анульовано не було, відповідно останні підприємства мали право на видачу податкових накладних: № 45 від 30.09.2008 року (ТОВ "Тікко"), № 1126 від 08.10.2008 р., № 1004 від 15.10.2008 р.(ПП "Стіларт") (копії наявні в матеріалах справи), а Позивач в свою чергу правомірно сформував свій податковий кредит за вересень-жовтень 2008 року на суму ПДВ - 4638,00 грн. на підставі вищенаведених податкових накладних.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються твердження податкового органу, щодо фіктивності договорів між Позивачем і ТОВ "Тікко" та між Позивачем та ПП "Стіларт".

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов